Постанова № 18394068, 23.09.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2011 р. Справа № 2-а-3764/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Анісімова О. В.,

при секретарі: Бабкіній О.В.,

за участю:

представника позивача - Польської А. О.,

представника відповідача - Колеснікової Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області до акціонерного товариства закритого типу "Гідромонтаж" про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України у м. Нова Каховка Херсонської області (далі по тексту - позивач або УПФУ) звернулось до суду з позовом до акціонерного товариства закритого типу “Гідромонтаж” (далі по тексту відповідач або АТЗТ “Гідромонтаж”) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 37264 грн. 22 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та обґрунтовував їх наступним чином.

АТЗТ “Гідромонтаж” є страхувальником і його зареєстровано в УПФУ. Відповідно до абз.1,2 п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, №1058-ІV (далі по тексту Закон №1058) та Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року, №400/97-ВР (далі по тексту Закон №400) відповідач зобовязаний відшкодовувати УПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, працівникам підприємства згідно п. “б”-“з” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року, №1788-ХІІ (далі по тексту Закон №1788).

Так, 29 працівникам відповідача призначено пільгову пенсію за віком, право на яку виникло у звязку зі стажем роботи, яка за умовами праці відноситься до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України. Витрати, понесені УПФУ внаслідок сплати пільгових пенсій вказаним працівникам у травні-червні 2011 року, становлять 37264 грн. 22 коп., про що повідомлено відповідача відповідними розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”- “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Однак відповідач заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за травень-червень 2011 року у сумі 37264 грн. 22 коп. у встановленні законом строки не погасив.

У звязку з цим представник позивача просить задовольнити позов у повному обсязі.

На уточнююче питання суду щодо того на підставі якої норми Закону №1788 призначено пенсію на пільгових умовах, представник позивача відповіла, що на підставі ст.13. Стаття 100 Закону №1788 при призначення пенсії, на пільгових умовах, до зазначених в розрахунку працівників АТЗТ “Гідромонтаж” не застосовувалась.

Представник відповідача позов не визнала в повному обсязі, суду пояснила, що пільгову пенсію за віком 29 працівникам АТЗТ “Гідромонтаж”, стягнення витрат на виплату та доставку якої є предметом позову у даній справі, призначено на підставі роботи за Списком №2 за ст. 13 Закону № 1788. Разом з тим, відповідач, погоджуючись із правом зазначених осіб на пільгову пенсію, не погоджується із порядком призначення пільгової пенсії щодо частини з них.

Зокрема, рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-24/10/2170 за позовом УПФУ до АТЗТ “Гідромонтаж” про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за грудень 2009 р. встановлено, що працівники підприємства ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 отримали стаж на пільгову пенсію до 01.01.1992 і не працювали на підприємстві після 01.01.1992, у звязку із чим їм пенсія повинна була бути призначена на підставі ст. 100 Закону № 1788. Тому витрати за ці пенсії підприємства відшкодовувати не зобовязані. Сума пільгових пенсій, нарахованих вказаним працівникам складає 4249,82 грн., виходячи з чого позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню. Тобто, загальна сума заборгованості підприємства за травень-червень 2011 р. становить 32342,48 грн.

На уточнююче запитання суду, чи оскаржувався до суду порядок та підстави призначення пільгових пенсій особам, відшкодування витрат на виплату яких є предметом позову даної справи, представник відповідача відповіла, що ні.

Щодо частини спірної суми відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 32342,48 грн., яка стягується позивачем, представник відповідача зазначила, що пільгові пенсії вказаним працівникам призначені у звязку із наявністю стажу на роботах, передбачених Списком № 2. Однак, згідно вимог ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058 для осіб, які працювали за Списком №2 відшкодування до Пенсійного фонду плати, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій саме за рахунок коштів підприємства не передбачено. Зазначена обставина також підтверджена у рішенні Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 у справі № 2а-13821/09/2170. Таким чином, заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 32342,48 грн. також не підлягає стягненню.

Посилаючись на зазначені рішення Одеського апеляційного адміністративного суду, представник відповідача вважає, що обставини, встановлені ними, є обовязковими для суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1, ст. 72 КАС України.

Крім цього, суд поставив перед представником відповідача питання стосовно того, чи являється правова позиція апеляційного суду щодо порядку призначення та відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановленою фактичною обставиною справи. Представник відповідача висловила думку, відповідно до якої таку правову позицію необхідно вважати встановленою обставиною справи, оскільки вона висловлена у судовому рішенні, що набрало законної сили. В свою чергу, судове рішення, яке набрало чинності, повинно в обовязковому порядку враховуватись судом під час вирішення іншої справи, якщо обставини, встановлені таким рішенням, мають значення для законного та обґрунтованого вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини справи, обєктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Так, відповідно до копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.10.2010 № 01-11/768 відповідач є юридичною особою та здійснює діяльність за КВЕД “45.25.4 Монтаж металевих конструкцій”. Відповідно до матеріалів справи, а також відповідно до пояснень представників сторін відповідач у своїй діяльності використовує працю найманих працівників, тобто є роботодавцем, а тому в розумінні законів №1058 та №400 він є страхувальником та платником збору на обовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абз. 1, 2 п.2 Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництвом, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі по тексту - Списки), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, Прикінцеві положення містять бланкетні норми, які стосовно правового регулювання відносини з приводу підстав та порядку призначення, а також покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відсилають до законодавчих актів, що діяли до набрання чинності Законом № 1058.

Постановою Кабінету Міністрів СРСР "Об утверждении списков производств, работ, профессий, должностей и показателей, дающих право на льготное пенсионное обеспечение" від 26.01.1991 № 10 (затверджено Список № 1 та Список № 2) затверджено переліки виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, в особливо тяжких та особливо шкідливих, тяжких та шкідливих умовах, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Одним із доводів, на підставі яких відповідач заперечує проти позову є те, що працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 пільгова пенсія повинна бути призначена на підставі ст.100 Закону № 1788, у випадку чого витрати на виплату та доставку такої пенсії не відшкодовуються. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що проти підстав та порядку призначення пільгових пенсій іншим працівникам відповідач не заперечує. Таким чином, суду необхідно надати оцінку правомірності дій УПФУ щодо порядку призначення пільгових пенсій зазначеним особам.

Виходячи з вищевикладених норм під час призначення пенсій за віком на пільгових умовах застосовується ст. 13 Закону № 1788. Разом з тим, ст. 100 цього Закону також містить положення стосовно порядку призначення пільгових пенсій, що і зумовило виникнення спору щодо частини позовних вимог. Так, відповідно до її змісту особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством. Тобто, ст. 100 Закону № 1788 встановлює перехідні положення для порядку призначення пільгових пенсій особам, які набули право на пільгову пенсію до введення в дію цього закону.

Так, до введення в дію Закону № 1788 правовідносини пенсійного забезпечення громадян регулював Закон СРСР “Про державні пенсії” від 14.07.1956. Відповідно до п. “б” ст. 9 цього Закону зазначено, що чоловіки, які працюють на інших роботах з тяжкими умовами праці за списком виробництв, затверджених Кабінетом Міністрів СРСР отримують право на пільгову пенсію за віком по досягненню 55-річного віку та за наявності загального трудового стажу не менше 25 років, з них не менше половини цього стажу повинно припадати на роботи з тяжкими умовами праці. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що як Закон СРСР “Про державні пенсії”, так і Закон № 1788 право особи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах повязують із наявністю у такої особи трьох обставин у сукупності: досягнення відповідного пенсійного віку, наявність відповідного загального трудового стажу певного періоду та наявність стажу певного періоду на роботах за Списками.

Оцінюючи можливість набуття права на пільгову пенсію за віком вищевказаним особам на підставі ст. 100 Закону № 1788, судом досліджено зміст уточнюючих довідок, виданих їм від АТЗТ “Гідромонтаж”, довідки про призначення пільгової пенсії, видані від УПФУ. Судом встановлено роки народження працівників, щодо порядку призначення пенсій яким виник спір: ОСОБА_3 народився у 1952 р., ОСОБА_4 у 1952 р., ОСОБА_13 у 1954 р., ОСОБА_5 у 1952 р., ОСОБА_10 у 1954 р., ОСОБА_8 у 1952 р., ОСОБА_9 у 1954 р., ОСОБА_11 у 1952 р., ОСОБА_12 у 1954 р. А саме, найстаршим з них (ті, які народились у 1952 р.) станом до 01.01.1992 виповнилось 40 років. Тобто, на момент набрання чинності Законом № 1788 пільгова пенсія зазначеним працівникам не могла бути призначена ні по ст. 13, ні по ст. 100 Закону № 1788 навіть при наявності достатнього для призначення пільгової пенсії стажу, оскільки у них була відсутня сукупність трьох обставин: вони не досягли на той момент відповідного пенсійного віку, з настанням якого особа має право звертатись за призначенням пільгової пенсії. Щодо досягнення пенсійного віку (60 років для чоловіків) працівниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7, то згідно довідок УПФУ вони досягли (досягнуть) його, відповідно, 22.08.2011 та 30.01.2012. Щоб отримати 55-річний вік (вік, необхідний для призначення пільгової пенсії) від цих дат слід відняти 5 років. Таким чином, ми також отримуємо дати досягнення віку 55 років після 01.01.1992, виходячи з цього ці працівники не могли отримати пенсію за віком на пільгових умовах на підставі ст. 100 Закону № 1788. Тому, суд не бере до уваги таку правову позицію відповідача. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що у судовому порядку дії УПФУ щодо призначення пільгових пенсій зазначеним громадянам на підставі ст.13 Закону № 1788 АТЗТ “Гідромонтаж” не оскаржувались.

Іншими доводами відповідача, на підставі яких він заперечує проти позову, є те, що відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам, яким вони були призначені за Списком № 2, Прикінцевими положеннями Закону № 1058 не передбачено, в обґрунтування цього посилається на рішення апеляційного адміністративного суду. Суд не погоджується з такими доводами виходячи з наступного.

Вище суд вже зазначав, що стосовно порядку та підстав призначення, а також порядку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій норми Закону № 1058 мають бланкетний характер. Так, здійснивши логічний аналіз п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, суд дійшов висновку про наявність звязку між абзацами з першого по четвертий цього пункту (у них йдеться про право осіб, що працювали на роботах, передбачених зокрема Списком № 2, на пільгову пенсію, а також про порядок призначення такої пенсії) та пятим абзацом (який говорить про збереження старого порядку відшкодування витрат на пільгові пенсії). Про наявність логічного звязку між складовими частинами цього пункту свідчить словосполучення “при цьому”: абз. 5, п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 - при цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, такий порядок стосується відшкодування витрат на пільгові пенсії, призначені за Списком № 2. У абзаці шостому цього ж пункту є норма, яка дійсно не передбачає Список № 2, однак нею врегульовано поступове зростання до 100 % обсягу відшкодування підприємствами пільгових пенсій, призначених за Списком № 1. Виходячи з цього, суд вважає, що відповідач, використовуючи абзац шостий п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, помилково дійшов висновку про те, що витрати на виплату пільгових пенсій за Списком № 2 підприємствами не відшкодовуються.

Законодавчим актом, який регулював порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, є Закон № 400.

Зокрема, згідно із ст.2 Закону №400 для платників збору субєктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю, обєктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”- “з” ст.13 Закону №1788, до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону №1788, а згідно п.2 ст.4 Закону №400 ставка збору на такий обєкт оподаткування складає 100 відсотків.

Пункти “б”- “з” ст.13 Закону №1788, в тому числі але не виключно, регулюють питання призначення пенсії на пільгових умовах за віком, працівникам, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваних Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до ст.8 Закону №1788 виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Згідно п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року, №21-1 (далі по тексту Інструкція №21-1) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону №1058 застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що підприємства-роботодавці зобовязані відшкодовувати Пенсійному фонду 100 відсотків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за віком, працівникам, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що УПФУ 29 працівникам АТЗТ “Гідромонтаж” призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б” ст.13 Закону №1788, як таким, що були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників. При цьому, суд вказує на ту обставину, що право на призначення зазначеним працівникам пільгових пенсій на підставі Списку № 2 АТЗТ “Гідромонтаж” не оспорюється та визнається. Виходячи з цього та на підставі ч. 3, ст. 72 КАС України суд вважає зазначені факти такими, що визнаються обома сторонами та не підлягають доказуванню.

Згідно п.6.8 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Так, УПФУ надіслано до АТЗТ “Гідромонтаж” відповідні розрахунки за травень 2011 р. від 06.05.2011 № 826/02 та за червень 2011 р. від 08.06.2011 № 1088/02. Представник відповідача не заперечив цієї обставини.

Однак відповідач суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах УПФУ не відшкодував, у звязку з чим станом на момент розгляду справи у суді, виникла заборгованість у сумі 37264 грн. 22 коп. за травень-червень 2011 р.

За таких обставин, суд вважає, що сума заборгованості відповідача перед УПФУ у розмірі 37264 грн. 22 коп. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах підлягає стягненню у повному обсязі.

З приводу посилання відповідача на рішення Одеського апеляційного адміністративного суду у якості обґрунтування своїх заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи зміст зазначеної норми, суд акцентує увагу на тому, що обовязковими для суду є саме обставини справи, тобто конкретні юридичні факти, встановлені рішенням суду у іншій справі, яке набрало законної сили. Відповідно до загальної теорії права юридичними фактами є життєві обставини, які спричинюють виникнення, зміну або припинення правовідносин. Від юридичних фактів слід відрізняти певний спосіб інтерпретації норм права (правова позиція). Юридичні факти, як беззаперечно існуючі життєві обставини, які відбулись у минулому та спричинили вплив на правовідносини, є величиною сталою і не залежною від думки людини. Разом з тим, інтерпретація норм права, що регулюють правовідносини, спричинені наявністю юридичних фактів, та, власне, оцінка юридичних фактів, залежить від правосвідомості конкретної особи, у тому числі судді. Тому суд, вирішуючи спір по суті, не зобовязаний керуватись правовими позиціями іншого суду, висловленими у судових рішеннях по інших справах, він має виходити виключно від юридичних фактів, зазначених у таких рішеннях як встановлені. У цьому, зокрема, виражено принцип незалежності суддів та оцінки доказів і обставин справи за внутрішнім переконанням. Тобто преюдиційне значення мають не правові висновки суду, а виключно обставини (факти), встановлені в іншій справі

Так, у рішеннях суду, на які посилається відповідач, зазначено те, що відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на підставі Списку № 2, законом не передбачено. Однак, суд не бере до уваги вказані рішення апеляційного суду в цій частині у звязку із тим, що такий зміст рішення є не встановленим фактом, а правовою позицією суду щодо порядку правового регулювання відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

У інших рішеннях суду, на які посилається відповідач, зазначено, що працівники підприємства ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 отримали стаж на пільгову пенсію до 01.01.1992 і не працювали на підприємстві після 01.01.1992, у звязку із чим їм пенсія повинна була бути призначена на підставі ст. 100 Закону № 1788. Тобто, рішенням апеляційного суду встановлено лише факт наявності станом на 01.01.1992 у зазначених працівників достатнього для призначення пенсій за віком пільгового стажу. Виходячи із правової позиції, висловленої у таких рішеннях, апеляційний суд вважає достатнім для призначення пільгової пенсії лише наявність такого факту. Однак, вище суд вже зазначав, що для набуття права на пільгову пенсію за віком у особи повинно бути наявними три обставини у сукупності: досягнення пенсійного віку, наявність достатнього загального трудового стажу та достатнього пільгового стажу. Апеляційним судом встановлено лише одну з цих обставин. Натомість, дослідженням матеріалів даної справи суд встановив, що станом на 01.01.1992 зазначені працівники не досягли необхідного пенсійного віку, у звязку із чим пільгова пенсія за віком на підставі ст. 100 Закону № 1788 їм не могла бути призначена. Таким чином, спростування порядку призначення пільгових пенсій у даному випадку є правовою позицією апеляційного суду, висловленою у його рішеннях, а не встановленим фактом, тому вони не є обовязковими для суду у цій частині під час вирішення даного спору по суті.

Таким чином, узагальнюючи викладене суд вважає, що позов Управління Пенсійного фонду України у м. Нова Каховка Херсонської області до акціонерного товариства закритого типу “Гідромонтаж” про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 37264 грн. 22 коп. підлягає задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області до акціонерного товариства закритого типу "Гідромонтаж" про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства закритого типу "Гідромонтаж" (код ЄДРПОУ 00114138) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за травень-червень 2011 року у розмірі 37264 (тридцять сім тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 22 коп. на п/р 2508303002455, Херсонському обласному управлінні ВАТ "Ощадбанк" №10021/127, МФО 352457, м. Нова Каховка, код 21294951, код призначення платежу 50020600.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 вересня 2011 р.

Суддя Анісімов О.В.

кат. 10.1