Постанова № 18392370, 22.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 р. № 2а-160/11/1370

15 год. 04 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОКРАТ СИСТЕМ»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення рішення № 0001752300/0/16417 від 13.07.2010 року,-

В С Т А Н О В И В:

5 січня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СОКРАТ СИСТЕМ»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення рішення № 0001752300/0/16417 від 13.07.2010 року.

З урахуванням уточнення позовних вимог, поданого представником позивача в судовому засіданні 13.05.2011 року, позивач просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001752300/0/16417 від 13.07.2010 року та визнати неправомірними дії працівників Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, які полягають у викладенні в Акті перевірки № 930/168/23-118/363121347 від 01.07.2010 року недостовірних та незаконних висновків (відомостей) щодо завищення ТзОВ «СОКРАТ СИСТЕМ»суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 555067,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів з контрагентом позивача є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Крім того, у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не зявився, 22.09.2011 року подав до суду клопотання (вх. № 43019), у якому просив розглядати справу без його участі; позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні, поданому представником відповідача в судовому засіданні 31.05.2011 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ТзОВ «Втордеревпром», оскільки у контрагента відсутні основні фонди та виробничі потужності, кількісний склад працівників, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. Відтак, сума в розмірі 2775340,27 грн., включена до валових витрат позивача у першому кварталі 2010 року, вважається не підтвердженою. Відповідач вважає правочини, що укладались між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром», нікчемними, а тому при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із вказаним контрагентом.

Представники відповідача проти позову заперечили, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОКРАТ СИСТЕМ»зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 22.05.2009 р., що підтверджено Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України АА № 293394 від 14.01.2010 року.

Позивача взято на облік у ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 25.05.2009 року за № 80, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 325/29-011 від 13.10.20106 року.

В період з 14.06.2010 року по 25.06.2010 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «СОКРАТ СИСТЕМ», про що складено Акт № 930/168/23-118/363121347 від 01.07.2010 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.05.2009 року по 31.03.2010 року. Перевіркою, крім іншого, встановлено порушення позивачем вимог п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, п. п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 506801 грн., у тому числі за четвертий квартал 2009 року в сумі 5509 грн. та за перший квартал 2010 року в сумі 501292 грн., а також вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 555067,41 грн., у тому числі за лютий 2010 року в сумі 67955,53 грн. та за березень 2010 року в сумі 487111,88 грн.

13.07.2010 року відповідачем на підставі акта перевірки № 930/168/23-118/363121347 від 01.07.2010 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0001752300/0/16417, яким відповідно до п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, п. п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 608161,20 грн., у тому числі основний платіж - 506801 грн., штрафні (фінансові) санкції - 101360,20 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням рішенням не погодився, оскаржив його в порядку, передбаченому п. п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наслідками апеляційного оскарження відповідачем оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін, прийнято податкові повідомлення рішення № 0001752300/1/22531 від 29.09.2010 року та № 0001752300/4/25546 від 01.11.2010 року.

Щодо змісту та форми первинних документів, якими супроводжувалися господарські операції між ТзОВ «Сократ Систем»та ТОВ «Втордеревпром»спору немає.

Приймаючи рішення, Суд виходив з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону)

Згідно п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. п. 7.3.7. п. 7.3. ст. 7 цього ж Закону балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу).

На підтвердження дотримання вимог п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, п. п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем надано копії:

-договору поставки № 1/02 від 01.02.2010 року, згідно якого ТзОВ «Втордеревпром»(постачальник) зобовязується передавати у власність покупця товар згідно зі специфікацією та накладними, а ТзОВ «СОКРАТ СИСТЕМ»(покупець) зобовязується приймати вказаний товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором;

-податкових накладних № 2150000005 від 15.02.2010 року на суму 241645,22 грн., № 3120000005 від 12.03.2010 року на суму 2701790,77 грн., № 3103000005 від 10.03.2010 року на суму 220880,50 грн., 2200000001 від 20.02.2010 року на суму 166087,96 грн.;

-оборотно-сальдових відомостей по рахунку: 6852 ТзОВ «СОКРАТ СИСТЕМ»за перший квартал 2010 року на суму 3330404,45 грн.;

-реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за лютий та березень 2010 року;

-видаткових накладних № РН-3-12005 від 12.03.2010 року на суму 2701790,77 грн., РН-3-10007 від 10.03.2010 року на суму 220880,50 грн., № РН-2-20001 від 20.02.2010 року на суму 166087,96 грн., № РН-2-15005 від 15.02.2010 року на суму 241645,22 грн.;

-угоди від 12.04.2010 року про зміну та доповнення до договору поставки № 1/02 від 01.02.2010 року, згідно якої оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або векселем, визначених специфікацією та/чи накладними, рахунком-фактурою;

-простого векселя серія АА № 1885025 від 12.04.2010 року на суму 3330404,45 грн.;

-акта прийому передачі векселів від 04.04.2011 року, згідно якого ТзОВ «СОКРАТ СИСТЕМ»передав, а ТзОВ «Втордеревпром»прийняв простий вексель серія АА № 1885025 від 12.04.2010 року на суму 3330404,45 грн.

-договору оренди автомобіля з екіпажем від 01.02.2010 року, згідно якого ТзОВ «Меркурій-Україна»(орендодавець) передає, а ТзОВ «СОКРАТ СИСТЕМ»(орендар) приймає в тимчасове володіння і користування автомобіль з наданням послуг по управлінню ним і його технічної експлуатації та акта прийому передачі автомобіля в оренду від 02.02.2010 року;

-актів здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 16.02.2010 року на суму 1500 грн., № ОУ-0000011 від 31.03.2010 року на суму 3000 грн.;

-товарно-транспортних накладних АКК № РН-2-15005 від 15.02.2010 року, АКК № РН-3-10007 від 10.03.2010 року, АКК № РН-3-12005 від 12.03.2010 року, АКК № РН-2-20001 від 20.02.2010 року.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, п. п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ТзОВ «Сократ Систем»і ТОВ «Втордеревпром»Суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Сократ Систем»і ТОВ «Втордеревпро컴рунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 01.07.2010р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ «Сократ Систем»на укладення договору із ТОВ «Втордеревпром»»без наміру створити наслідки, які передбачені цим договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобовязань щодо поставки товарів. Це підтверджується не лише документами, але і його подальшим використанням у власній господарській діяльності. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема ТзОВ «Сократ Систем», на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Отже, Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Втордеревпром», а також висновки про заниження податку на прибуток на суму 506801 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами. Крім того, Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом підтверджено договором оренди автомобіля з екіпажем від 01.02.2010 року та товарно-транспортними накладними на перевезення товару згідно податкових накладних. Зазначені документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій із ТзОВ «Втордеревпром».

Заслуговує на увагу та обставина, що придбані позивачем у контрагента ТзОВ «Втордеревпром»товари використані ним у своїй господарській діяльності, а саме реалізовано контрагентам ТзОВ «Актіон Україна», ПП «Побут і техніка», ПП «АВМ-ТЕХНО», що підтверджується відповідними первинними документами, а саме податковими накладними, видатковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за лютий та березень 2010 року, картками рахунку: 361 за лютий та березень 2010 року, банківських виписок по особових рахунках (т. 1, а. с. 135-146, 213-236, т. 2, а. с. 11-53).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання ТзОВ «СОКРАТ СИСТЕМ»в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів, придбаних у контрагента ТзОВ «Втордеревпром», та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на обставини, встановлені у Акті № 930/168/23-118/363121347 від 01.07.2010 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.05.2009 року по 31.03.2010 року стосовно відсутності у ТзОВ «Втордеревпром»основних фондів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, оскільки на момент складення Акта перевірки зустрічна перевірка ТзОВ «Втордеревпром»не проводилась, у відповідача не було достатніх підстав стверджувати про будь-які порушення контрагентом позивача податкового законодавства. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні товарності господарських операцій не заперечив, лише зазначав зауваження до первинних документів.

Судом також не беруться до уваги покликання представників відповідача на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 року у справі № 2а-9108/10/1370 за позовом ТзОВ «Втордеревпром»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними дій, де серед контрагентів ТзОВ «Втордеревпром»не вказано ТзОВ «СОКРАТ СИСТЕМ». На момент прийняття рішення у справі, вказана постанова Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 року не набрала законної сили. Окрім того, як вбачається з тексту цієї постанови, суд не досліджував господарських операцій між ТзОВ «Втордеревпром»та ТзОВ «СОКРАТ СИСТЕМ».

Обставини щодо вчинення позивачем порушень п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, п. п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0001752300/0/16417 від 13.07.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, п. п. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стосовно позовної вимоги про визнання неправомірними дій працівників Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, які полягають у викладенні в Акті перевірки № 930/168/23-118/363121347 від 01.07.2010 року недостовірних та незаконних висновків (відомостей) щодо завищення ТзОВ «СОКРАТ СИСТЕМ»суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 555067,41 грн. Суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки визнання протиправними дій по встановленню порушень, викладених у Акті перевірки є по суті визнанням неправомірним самого Акта перевірки. Однак даний Акт не є рішенням субєкта владних повноважень індивідуальної дії, оскільки не носить обовязкового характеру для позивача та не породжує для нього будь-яких прав та обовязків.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0001752300/0/16417 від 13.07.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СОКРАТ СИСТЕМ» (ЄДРПОУ 36312147, м. Львів, вул. Шевченка, 335) 1 (одну) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 27 вересня 2011 року.

Суддя Качур Р.П.