Постанова № 18392363, 22.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 р. № 2а-1284/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача Багрія С.Д.,

відповідач не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Жидачівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

Жидачівський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Жидачівського районного центру зайнятості допомогу по безробіттю в сумі 3205 грн. 17 коп.

Підставами подання позову є невиконання відповідачем обовязків застрахованої на випадок безробіття особи, внаслідок чого безпідставно отримано допомогу на випадок безробіття. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та одночасно виконував роботи за трудовим договором, тобто на день надання статусу безробітного належав до категорії зайнятого населення. У звязку з викладеним вище, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, а тому, суд ухвалив розглядати справу без його участі. В судових засіданнях, в яких відповідач брав участь, проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень пояснив, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна в трудових відносинах не перебувала, цивільно-правових договорів не укладала, як фізична особа-підприємець не реєструвалась, доходів, окрім виплати допомоги по безробіттю не отримувала. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Жидачівський районний центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття, який, відповідно п.п. 5 п. 2 ст. 12, п.п. 8, п. 1 ст. 31, ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», здійснює контроль витрат за страхуванням на випадок безробіття. Проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі заяви від 17.08.2010 року про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ОСОБА_2 визнано безробітною та призначено допомогу по безробіттю, що підтверджується витягом із наказів «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України «Про зайнятість населення», «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та нормативними актами щодо їх застосування»від 24.11.2009 року.

З вказаної вище заяви вбачається, що відповідач на час підписання заяви про надання йому статусу безробітного не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності та не займається трудовою діяльністю. Крім того, у вказаній заяві відповідач зазначив, що не є найманим працівником, пенсії не отримує, права на отримання пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років немає.

Суд зазначає, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється державною службою зайнятості шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

При цьому, перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення проводиться центром зайнятості шляхом звіряння наданої інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів.

Львівським міським центром зайнятості, на підставі запиту Жидачівського районного центру зайнятості від 11.11.2009 року № 1622 проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за наслідками якого складено акт від 14.12.2009 року № 1200.

Вказаною вище перевіркою встановлено, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та отримувала дохід (заробітну плату) від виконаної роботи. Заробітна плата ОСОБА_2 за ІV квартал 2008 року становила 1705 грн. 00 коп., що підтверджується даними форми 1 ДФ за ІV квартал 2008 року. Трудовий договір в Львівському міському центрі зайнятості не зареєстрований.

В письмових поясненнях фізична особа-підприємця ОСОБА_3 (додаток до акту від 14.12.2009 року № 1200) зазначила, що в період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року ОСОБА_2 працювала в неї (перебувала в трудових відносинах) реалізатором товарів. З податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за ІV квартал 2008 року вбачається, що ОСОБА_3 сплачувався як податковим агентом податок за працівника ОСОБА_2 Крім того, згідно з наявних в матеріалах справи розрахунково-платіжних відомостей на виплату заробітної плати за жовтень-грудень 2008 року випливає, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата ОСОБА_2

Таким чином, за результатами проведеної перевірки, Львівський міський центр зайнятості дійшов висновку, що в період перебування на обліку в Жидачівському районному центрі зайнятості з 17.10.2008 року по 20.11.2009 року ОСОБА_2 працювала реалізатором товарів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в період з 01.10.2008 року по 30.12.2008 року. Про даний факт, під час реєстрації в центрі зайнятості, не повідомила, внаслідок чого незаконно отримала 3205 грн. 17 коп. допомоги по безробіттю.

Згідно з матеріалами розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідачу, відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», Жидачівським районним центром зайнятості прийнято наказ від 23.12.2010 року № 418 «Про стягнення зайво виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг», згідно з яким позивачем прийнято рішення про повернення виплачених ОСОБА_2 коштів за період з 15.01.2009 року по 11.10.2009 року в розмірі 3205 грн. 17 коп.

Суд при вирішенні спору по суті виходить за наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІІ, зайнятість - це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Тобто, головною ознакою зайнятості особи є факт отримання доходу на законних підставах незалежно від його способу (в тому числі, перебування в трудових відносинах, зайняття підприємницькою діяльністю, самостійне забезпечення себе роботою).

Пункт 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачає, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно із п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 сплачувала як податковий агент податок за працівника ОСОБА_2, що підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за ІV квартал 2008 року, а також розрахунково-платіжними відомостями на виплату заробітної плати за жовтень-грудень 2008 року .

Таким чином, в період перебування на обліку в центрі зайнятості з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та отримувала дохід (заробітну плату) від виконаної роботи. Заробітна плата ОСОБА_2 за ІV квартал 2008 року становила 1705 грн. 00 коп., що підтверджується даними форми 1 ДФ за ІV квартал 2008 року.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна з 17.10.2008 року по 11.10.2009 року в трудових відносинах не перебувала, цивільно-правових договорів не укладала, як фізична особа-підприємець не реєструвалась, доходів, окрім виплати допомоги по безробіттю не отримувала. Повідомила суду, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 незаконно заволоділа її ідентифікаційним номером та надала Жидачівському районному центру зайнятості недостовірні відомості про її працевлаштування, подала недостовірну відомість про зарплату ОСОБА_2, з підписом невстановленої особи. Додатково зазначила, що заяви на працевлаштування не писала, трудових договорів не укладала, запису щодо перебування в трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 немає, що також підтверджується відомостями трудової книжки відповідача.

У звязку з цим, судом постановлено окрему ухвалу від 24.02.2011 року, яку направлено прокурору Львівської області для перевірки факту та законності перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ОСОБА_3 без укладення трудового договору та здійснення відповідних записів про роботу у трудовій книжці ОСОБА_2 та відомостях про отримання заробітної плати, у порядку встановленому чинним законодавством України; законність нарахування та виплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 заробітної плати ОСОБА_2; отримання грошових коштів невстановленою особою від імені ОСОБА_2

Як вбачається з листа прокуратури Львівської області від 13.04.2011 року № 05/1-293 вих.11 вказана вище окрема ухвала скерована прокурору Жидачівського району Львівської області для організації перевірки в порядку ст. 97 КПК України.

25.07.2011 року судом отримана відповідь № 70/9698 від 08.07.2011 року за підписом начальника Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області стосовно розгляду окремої ухвали суду в частині можливих порушень ПП ОСОБА_3 За результатами перевірки прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.06.2011 року вбачається, що в ході проведення перевірки, викладених в окремій ухвалі суду від 24.02.2011 року у справі № 1284/10/1370 обставин, СДСБЕЗ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області встановлено, що в діях ОСОБА_3 не має ознак складу злочинів, передбачених ст.ст. 172, 190 Кримінального кодексу України, у звязку з чим у порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України.

В ході перевірки була опитана ОСОБА_3, яка повідомила, що займається реалізацією продукції від ТзОВ «Ходорівський мясокомбінат»на ринку у м.Миколаєві Львівської області. На початку 2008 року ОСОБА_3 взяла на посаду реалізатора до себе в кіоск ОСОБА_2, яку оформила в органах податкової інспекції, подавала звітність та сплачувала податки. В обов'язки ОСОБА_2 входило реалізація продукції, отримання товару з м'ясокомбінату згідно з накладними. Графік роботи у ОСОБА_2 був з 9-00 до 17-00 з перервою на обід, п'ять днів на тиждень. Ці факти підтверджуються показами ОСОБА_4, яка разом з ОСОБА_2 отримувала товар, ОСОБА_5 яка працює бухгалтером на ТзОВ «Ходорівський м'ясокомбінат»та неодноразово виписувала товар ОСОБА_2А.(пояснення ОСОБА_5 додається), ОСОБА_6, яка працює менеджером на ТзОВ «Ходорівський м'ясокомбінат»та також часто бачила ОСОБА_2 Також, ОСОБА_3 повідомила, що неодноразово просила ОСОБА_2 принести трудову книжку, щоб укласти трудову угоду, але ОСОБА_2 з невідомих причин ухилялась від цього. Попрацювавши деякий час, та після неодноразових прохань ОСОБА_2 була звільнена.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 працювала в неї реалізатором, ОСОБА_3 оформила ОСОБА_2 в органах податкової інспекції як працівника, подавала звітність та сплачувала податки. ОСОБА_2 оформляти трудовий договір не бажала, проте заробітну плату отримувала. В подальшому ОСОБА_2 була звільнена.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину щодо перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах з ОСОБА_2 та отримання останньою заробітної плати, тобто, доходу в розумінні ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення». При цьому, суд зауважує, що факт відсутності укладеного трудового договору в письмовій формі не змінює правову природу походження доходу ОСОБА_2

Стосовно доводів відповідача про те, що вона не розписувалась у розрахунково-платіжних відомостях на виплату заробітної плати за жовтень-грудень 2008 року, суд вважає, що такі, по-перше, не підтверджуються належними доказами, а, по-друге, не спростовують факту перебування відповідача у трудових відносинах з ОСОБА_3 та нарахування і виплату заробітної плати відповідачу, із врахуванням всіх обставин, встановлених в судовому засіданні.

Згідно з наказом №418 від 23.12.2009р., сума виплаченого відповідачу матеріального забезпечення становить 3205 грн. 17 коп.

Крім того, суд зазначає, що наказ від 23.12.2010 року № 418 «Про стягнення зайво виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг», згідно з яким позивачем прийнято рішення про повернення виплачених ОСОБА_2 коштів за період з 15.01.2009 року по 11.10.2009 року в розмірі 3205 грн. 17 коп. був предметом розгляду в адміністративній справі №2а-7820/10/1370 за позовом ОСОБА_2 до Жидачівського районного центру зайнятості про скасування вказаного наказу, яка розглядалась Львівським окружним адміністративним судом.

За результатами розгляду судом вказаної справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року у справі № 2а-7820/10/1370 в задоволенні позову відмовлено повністю. Вказана постанова сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили на момент прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з положеннями, закріпленими в ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийнятті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Жидачівського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ - 22352857) допомогу по безробіттю в сумі 3205 грн. 17 коп. (три тисячі двісті пять гривень сімнадцять копійок).

3. Судові витрати відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 вересня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.