Постанова № 18392338, 07.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2011 р. № 2а-4504/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Гулика А.Г.,

судді Кузьмича С.М.,

судді Шинкар Т.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача Греня Т.Я.,

представників відповідача Кармелюка Т.Б., Робейко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Систем»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сократ Систем»(далі ТзОВ «Сократ Систем») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просить суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000812300/9127 від 08.04.2011 року та № 0000822300/9128 від 08.04.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що отриманий від контрагентів товар використовується у господарській діяльності. Вказане підтверджується відповідними податковими накладними, що повністю відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В обґрунтування позовних вимог додатково зазначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. При цьому, стверджує, що витрати позивача на придбання товару від контрагентів підтверджені відповідними накладними, податковими накладними та розрахунковими документами, на підставі яких здійснювалась оплата вартості отриманого позивачем товару. Вважає, що наявність у позивача податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує відсутністю поставок товару та укладання позивачем угод без мети настання реальних наслідків. Також, стверджує про відсутність основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів та транспортних засобів, що унеможливлює фактичне здійснення господарської діяльності позивачем. Зазначає, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась, і створює відповідні правові наслідки для платника шляхом формування ним податкового кредиту та валових витрат. Таким чином, господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, так як не спрямована на настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у звязку із відображенням її змісту у первинних документах.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Вважає, що позивачем повністю дотримані всі норми чинного законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту. У звязку з викладеним вище, просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у письмовому запереченні. Додатково пояснили, що проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків та не встановлено наявність економічних та інших причин систематичного придбання та продажу позивачем товарів. Суми витрат, попередньо включених до складу валових витрат позивача, залишаються не підтвердженими. Вважають, що наведене свідчить про відсутність факту реального отримання позивачем від контрагентів товару. Вважають, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарів, які фактично не відбулись, отже є нікчемними, у звязку з тим, що первинні документи отримані позивачем від контрагентів документи є недостовірними. Таким чином, позивачем завищено валові витрати та безпідставно сформовано податковий кредит. У звязку з викладеним, просять суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Сократ Систем», що знаходиться за адресою: 79000, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 335, код ЄДРПОУ 36312147, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Фактичне місцезнаходження ТзОВ «Сократ Систем»: м. Львів, вул. Газова, буд. 28. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлення № 190 від 14.03.2011 року відповідно до п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Сократ Систем»з питань господарських взаєморозрахунків із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Рем-Будінвест Експерт»та іншими субєктами господарювання за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.03.2011 року № 411/75/23-118/36312147.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в 2 кварталі 2010 року на загальну суму 588420 грн. 00 коп., а також п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 328180 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки від 25.03.2011 року № 411/75/23-118/36312147, згідно з п.п. 54.3 ст. 54, п.п. 58.1 ст. 58, п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 року № 0000822300/9128, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 328180 грн. 00 коп., податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 року № 0000812300/9127, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 735525 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 588420 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 147105 грн. 00 коп.

Спір між сторонами виник щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 08.04.2011 року № 0000822300/9128 та від 08.04.2011 року № 0000812300/9127. Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в період з лютого 2010 року по травень 2010 року позивач здійснював господарську діяльність із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Рем-Будінвест Експерт». Позивач за період з 01.04.2010р. по 30.06.2010р. здійснював операції з оптового придбання товарно-матеріальних цінностей: алкогольних напоїв, мінеральних вод, соків, макаронів, консервів та супутніх послуг на загальну суму 9445913 грн. При проведенні перевірки також встановлено, що у 1-му та 2-му кварталі 2010р. позивач здійснював операції по придбанню побутової техніки у значних обсягах.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в 2 кварталі 2010 року на загальну суму 588420 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

З приводу господарських операцій з ТзОВ «Втордеревпром»суд зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем були виявлено заниження податку на прибуток за 1-ий квартал на загальну суму 506801 грн. та завищення сум податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий та за березень 2010р. в сумі 555067, 41 грн. Проте, як випливає із пп. 3.1.1. п.3.1 розділу 3 та п.1 розділу 4 акту перевірки, вказані суми не включались при донарахуванні податкового зобовязання позивачу за результатом перевірки. З огляду на це, суд вказані обставини не досліджував в ході судового розгляду.

Господарські відносини позивача з ПП «Рем-Будінвест Експрес»та отримання ТМЦ виникли з договору поставки № 01/04-002 від 01.04.2010 року. На підтвердження виконання умов вказаного договору та отримання ТМЦ суду надані видаткові накладні: від 16.04.2010 року № РН-4-16006 на суму 696019 грн. 98 коп., в тому числі ПДВ на суму 116003 грн. 33 коп.; від 21.04.2010 року № РН-4-21009 на суму 159315 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ на суму 26552 грн. 60 коп. та податкові накладні: від 16.04.2010 року № 416000006 на суму 696019 грн. 98 коп., в тому числі ПДВ на суму 116003 грн. 33 коп.; від 21.04.2010 року на суму 159315 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ на суму 26552 грн. 60 коп., що видані ПП «Рем-Будінвест Експрес». Загальна сума отриманих ТМЦ від ПП «Рем-Будінвест Експрес»становить 855335 грн. 58 коп., в тому числі ПДВ на суму 142555 грн. 93 коп.

Вказані ТМЦ в подальшому реалізовувались ПП «Інтерспецтехніка», ПП «Побут і техніка» і ПП «АВМ-ТЕХНО»згідно з договорами поставки № 20/125 від 15.02.2010 року, № 01/04-4 від 01.04.2010 року та № 20/114 від 15.02.2010 року, що також підтверджується видатковими та податковими накладними.

Загальна сума валових витрат позивача відображених в декларації на прибуток за півріччя 2010 року по придбанню ТМЦ від ПП «Рем-Будінвест Експрес»становить 712779 грн. 65 коп. При цьому, загальна сума ПДВ, яка була включена до складу податкового кредиту в квітні 2010 року становить 142555 грн. 93 коп.

Господарські відносини позивача з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»та отримання ТМЦ підтверджуються видатковими накладними: від 04.05.2010 року № РН-5-04006 на суму 1398766 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ на суму 233127 грн. 75 коп.; від 11.05.2010 року № РН-5-11011 на суму 570312 грн. 30 коп., в тому числі ПДВ на суму 95052 грн. 05 коп., податковими накладними: від 04.05.2010 року № 5040000006 на суму 1398766 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ 233127 грн. 75 коп.; від 11.05.2010 року № 5110000011 на суму 570312 грн. 30 коп., в тому числі ПДВ на суму 95052 грн. 05 коп. Загальна сума отриманих позивачем ТМЦ від ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»становить 1969078 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ на суму 328179 грн. 80 коп.

Вказані ТМЦ в подальшому реалізовувались ПП «Інтерспецтехніка», ПП «Побут і техніка» і ПП «АВМ-ТЕХНО»згідно з договорами поставки № 20/125 від 15.02.2010 року, № 01/04-4 від 01.04.2010 року та № 20/114 від 15.02.2010 року, що також підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними.

Загальна сума валових витрат позивача відображених в декларації на прибуток за півріччя 2010 року по придбанню ТМЦ від ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»становить 1640899 грн. 00 коп. При цьому, загальна сума ПДВ, яка була включена до складу податкового кредиту в травні 2010 року становить 328179 грн. 80 коп.

Місце зберігання товару підтверджується договором суборенди №1/36 від 03.06.2009 року і актом приймання-передачі приміщення від 03.06.2009р. Згідно з цим договором позивач орендує 120 кв. м. офісного приміщення та 1000 кв.м. складського приміщення.

Наявність у позивача трудових ресурсів підтверджується витягами із штатного розкладу працівників по складу, з яких вбачається, що на момент проведення господарський операцій, у позивача на складі працювало 6 осіб, а саме: завідувач складу, комірник та 4 вантажники. Вказані особи отримували заробітну плату, що підтверджується відомостями про виплату грошей № S-00000037 за травень 2010 року та № S-00000033 за квітень 2010 року.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 року (із змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті, оскільки витрати по сплаті вартості ТМЦ підтверджені належними первинними документами та були здійсненні як компенсація вартості ТМЦ, що були придбані позивачем для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем безпосередньо повязані з організацією продажу продукції. Відтак, суд вважає, що ТМЦ, отримані позивачем, в подальшому використовувались ним у власній господарській діяльності при виконанні вказаних вище господарських зобовязань.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат 2353679 грн. 00 коп. за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0000812300/9127 від 08.04.2011 року є протиправним.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 328180 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за травень 2010 року позивач задекларував податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 552264 грн. 00 коп. При цьому, відповідачем встановлено його завищення в сумі 328179 грн. 80 коп.

Судом встановлено, що в травні 2010 року позивач здійснював господарську діяльність з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»щодо придбання ТМЦ.

Господарські відносини позивача з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»та отримання ТМЦ підтверджуються видатковими накладними: від 04.05.2010 року № РН-5-04006 на суму 1398766 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ на суму 233127 грн. 75 коп.; від 11.05.2010 року № РН-5-11011 на суму 570312 грн. 30 коп., в тому числі ПДВ на суму 95052 грн. 05 коп.; податковими накладним: від 04.05.2010 року № 5040000006 на суму 1398766 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ 233127 грн. 75 коп.; від 11.05.2010 року № 5110000011 на суму 570312 грн. 30 коп., в тому числі ПДВ на суму 95052 грн. 05 коп. Загальна сума отриманих позивачем ТМЦ від ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»становить 1969078 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ на суму 328179 грн. 80 коп.

Вказані ТМЦ в подальшому реалізовувались ПП «Інтерспецтехніка», ПП «Побут і техніка» і ПП «АВМ-ТЕХНО»згідно з договорами поставки № 20/125 від 15.02.2010 року, № 01/04-4 від 01.04.2010 року та № 20/114 від 15.02.2010 року, що також підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними.

Загальна сума валових витрат позивача відображених в декларації на прибуток за 1 півріччя 2010 року по придбанню ТМЦ від ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»становить 1640899 грн. 00 коп. При цьому, загальна сума ПДВ, яка була включена до складу податкового кредиту в травні 2010 року становить 328179 грн. 80 коп.

На підтвердження отримання товару від вказаних контрагентів позивач надав суду договори поставки, а також видаткові та податкові накладні. Вказані вище податкові накладні включено до реєстру отриманих податкових накладних за відповідний період та до складу податкового кредиту декларації по ПДВ.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Судом встановлено, що факт укладання правочинів та виконання його умов підтверджується, зокрема, податковими та видатковими накладними, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України. Наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для здійснення господарської операції.

З приводу подальшого використання товару позивачем суд зазначає, що визначальним фактором реального виконання господарського зобовязання платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що основними доводами відповідача про вказані порушення, відповідно до акту перевірки є те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих ТМЦ від контрагентів з посиланням на наказ Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», якими передбачається обовязкове використання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі ТМЦ.

Суд виходить з того, що згідно з вказаними вище нормативно-правовими актами використання товарно-транспортної накладної є обовязкове тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи перевізника.

Так, відповідно до ч. 1 преамбули вищезгаданих правил - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів замовників.

Відповідно до розділу 1 Правил Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Згідно п.11 Правил, що передбачає порядок оформлення документів на перевезення також встановлено, що у процесі оформлення товарно - транспортної накладної беруть участь представники трьох осіб - вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що у випадку використання у поставках товару власного транспорту постачальника або покупця оформлення товарно - транспортної накладної не може бути здійснене, оскільки відсутній один з учасників відносин перевізник.

Судом встановлено, що відповідачем не доведено відсутності можливості проведення позивачем з його контрагентами господарських операцій з поставки товарів із залученим власного транспорту постачальника, чи транспорту яким постачальник має право користуватись на підставі договору оренди, лізингу тощо. Крім того, право оформлення товарно-транспортної накладної відповідно до вказаних правил надане вантажовідправнику, яким позивач у господарських відносинах не був.

Оскільки постачальником в належний спосіб виконані зобовязання щодо поставки товару, однак при цьому не оформлена товарно-транспортна накладна, але оформлена проста товарна накладна, в якій чітко вказаний зміст господарської операції, у покупця (в цьому випадку позивача) відсутні будь - які підстави для відмови від прийняття товару (продукції) і відповідно підписання товарної накладної.

Судом також встановлено, що згідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», накладні відповідають усім вимогам вказаної вище норми Закону, що ставляться до первинних документів, а тому на підставі них, позивач обґрунтовано здійснив оприбуткування ТМЦ.

Відповідачем жодним чином не спростовано доводи позивача щодо використання отриманих від контрагентів ТМЦ в подальшій господарській діяльності. З матеріалів справи вбачається, що подальше використання товарів позивачем підтверджується вказаними вище договорами поставки, а також податковими та видатковими накладними.

З огляду на наведене вище, суд вважає доведеним придбання та фактичне одержання товару від контрагентів позивача ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»та ПП «Рем-Будінвест Експерт», а також їх подальше використання у господарській діяльності позивача, а тому, вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0000812300/9127 від 08.04.2011 року та № 0000822300/9128 від 08.04.2011 року є протиправними.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0000812300/9127 від 08.04.2011 року та №0000822300/9128 від 08.04.2011 року.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Систем»(код ЄДРПОУ 36312147) судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 вересня 2011 року.

Головуючий суддя (підпис) А.Г. Гулик

Суддя (підпис) С.М. Кузьмич

Суддя (підпис) Т.І. Шинкар

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.