Постанова № 18390846, 23.08.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2011 р. 12:42 Справа №2а-1114/11/21/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Сидельовій М.В. розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 дов. б/н від 11.10.2010р., представника відповідача ОСОБА_2 дов. № 7/10-0 від 10.03.11р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Залів» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000530700/0 від 20.12.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 278146,88 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та мотивовані тим, що підприємством позивача було отримано від контрагентів продукцію (послуги) і відповідні податкові накладні, на підставі яких позивач включив зазначений в них ПДВ, сплачений постачальнику товару, до складу податкового кредиту. Однак відповідач в порушення норм чинного законодавства безпідставно дійшов висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 278146,88 грн. та безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ на зазначену суму, про що прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні та зазначив, що в ході проведення невиїзної документальної перевірки від 17.12.2010р. встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.2, 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення позивачем податкового кредиту на суму 278146,88 грн., у т.ч. за січень 2010р. на 34636,60 грн., та завишення бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010р. на 34636,60 грн., за липень 2010р. на 243510,28 грн., у звязку з чим прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалами від 23.03.2011р. Окружний адміністративний суд АР Крим призначив у справі судово-бухгалтерську експертизу та зупинив провадження у справі.

02.06.2011р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» № 39/11 від 01.06.2011р., у звязку з чим, суд ухвалою від 03.06.2011р. поновив провадження у справі та продовжив судовий розгляд справи.

Представник позивача у судовому засіданні 23.08.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.08.2011р. проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченні та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З 16.12.2010р. по 17.12.2010р. відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок в банку за січень, липень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась за січень, липень 2010р.

За результатами проведення вказаної перевірки 17.12.2010р. складений Акт № 435/07-00/14307251 (а.с.12-23), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.2, 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення позивачем податкового кредиту на суму 278146,88 грн., у т.ч. за січень 2010р. на 34636,60 грн., та відповідно завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010р. на 34636,60 грн., за липень 2010р. на 243510,28 грн., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000530700/0 від 20.12.2010р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 278146,88 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування січень, липень 2010р.

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону № 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168.

У п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 було встановлено, що платник податку, який мав право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування , подавав відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображалась у податковій декларації. До зазначеної декларації подавався , зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування .

Отже, приписами Закону № 168 було визначено, що сума бюджетного відшкодування формувалась як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягала бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою було фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, певна продукція (послуги) придбані позивачем відповідно до низки угод, укладених між позивачем та контрагентами:

-Договір № 01/2009 від 15.01.2009р., укладений між позивачем та ТОВ «Корабел-Сервіс», предметом якого є виконання складальних і зварювальних робіт при виготовленні секцій і формуванні на стапелі корпусів судів та додаткова угода до нього № 13 (а.с. 78-80). Позивачем надана належним чином завірена копія податкової накладної у виконання цього договору: № 1 від 11.01.2010р. на суму 116416,00 грн., у т.ч. ПДВ 19402,00 грн.(а.с.53);

-Договір № 01/2010 від 18.01.2010р., укладений між позивачем та ТОВ «Корабел-Сервіс», предметом якого є виконання складальних і зварювальних робіт при виготовленні секцій і формуванні на стапелі корпусів судів та додаткові угоди до нього (а.с.82-95). Позивачем надані належним чином завірені копії податкових накладних у виконання цього договору: № 2 від 25.01.2010р. на суму 9393,60 грн., у т.ч. ПДВ 1565,60 грн. (а.с.54); № 3 від 25.01.2010р. на суму 5973,60 грн., у т.ч. ПДВ 995,60 грн.(а.с.55); № 4 від 25.01.2010р. на суму 2508,00 грн., у т.ч. ПДВ 418,00 грн. (а.с.56); № 5 від 25.01.2010р. на суму 16917,60 грн., у т.ч. ПДВ 2819,60 грн. (а.с.57); № 6 від 25.01.2010р. на суму 1983,60 грн., у т.ч. ПДВ 330,60 грн. (а.с.58); № 7 від 25.01.2010р. на суму 7113,60 грн., у т.ч. ПДВ 1185,60 грн. (а.с.59); № 8 від 25.01.2010р. на суму 3055,20 грн., у т.ч. ПДВ 509,20 грн. (а.с.60); № 9 від 25.01.2010р. на суму 1363,20 грн., у т.ч. ПДВ 227,20 грн. (а.с.61); № 10 від 25.01.2010р. на суму 249,60 грн., у т.ч. ПДВ 41,60 грн. (а.с.62); № 11 від 25.01.2010р. на суму 345,60 грн., у т.ч. ПДВ 57,60 грн. (а.с.63); № 12 від 28.01.2010р. на суму 36160,80 грн., у т.ч. ПДВ 6026,80 грн. (а.с.64); № 13 від 28.01.2010р. на суму 6338,40 грн., у т.ч. ПДВ 1056,40 грн. (а.с.65);

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивачем надані належним чином завірені копії актів виконаних робіт, укладених між позивачем та ТОВ «Корабел-Сервіс», які підтверджують виконання останнім робіт відповідно до умов Договорів № 1/2009 від 15.01.2009р. та № 01/2010 від 18.01.2010р. (а.с.81, 96-107).

-Договір № 3 від 01.01.2010р., укладений між позивачем та ТОВ «Залив-Метал», предметом якого є отримання позивачем «товару» на умовах договору в обємах, кількості та по якісним показникам, узгодженим у специфікаціях до договору, які є невідємною частиною договору (а.с.108-114). Позивачем надані належним чином завірені копії податкових накладних у виконання цього договору: № 39 від 14.07.2010р. на суму 29185,88 грн., у т.ч. ПДВ 4864,31 грн. (а.с.66); № 40 від 20.07.2010р. на суму 27672,74 грн., у т.ч. ПДВ 4612,12 грн. (а.с.67); № 41 від 19.07.2010р. на суму 23320,15 грн., у т.ч. ПДВ 3886,69 грн. (а.с.68); № 42 від 19.07.2010р. на суму 30822,48 грн., у т.ч. ПДВ 5137,08 грн. (а.с.69); № 43 від 19.07.2010р. на суму 419276,44 грн., у т.ч. ПДВ 69879,41 грн. (а.с.70); № 44 від 20.07.2010р. на суму 1373165,96 грн., у т.ч. ПДВ 228860,99 грн. (а.с.71).

Факт взаємовідносин позивача із вищезазначеними контрагентами також підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 39/11 від 01.06.2011., яка була призначена судом під час розгляду справи. З якого вбачається, що отримання та оплата за отримання товарно-матеріальних цінностей (послуг) від зазначених контрагентів підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача. Експертизом підтверджено використання позивачем у господарській діяльності товарів (послуг), при оплаті вартості яких був сплачений ПДВ, предявлений до відшкодування з бюджету за січень, липень 2010р.

Щодо позиції відповідача, що відомості, що викладені у податкових накладних від постачальників не відповідають дійсності, а саме незнаходження за юридичною адресою контрагента, яка зазначена в податковій накладній суд зазначає наступне.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оглянувши у судовому засіданні податкові накладні на підставі яких позивач отримав товар (послуги), суд вбачає, що вони видані у відповідності до норм діючого законодавства. При цьому суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що п.п.7.2.1 "д" Закону №168 передбачає вимоги до змісту податкової накладної, виконання яких є обов'язком особи, яка видає податкову накладну, тобто контрагенту та позивач, як отримувач податкових накладних, не порушив вищенаведену норму тому, що не заповняв спірні накладні.

При цьому суд зазначає, що законодавець не зобов'язує отримувача податкової накладної перевіряти достовірність її змісту в частині даних постачальника, зокрема його адресу.

Як зазначалось вище, оригінали всіх документів, що підтверджують операції купівлі-продажу товарів (отримання послуг) між позивачем та контрагентами - ТОВ «Залив-Метал» та ТОВ «Корабел-Сервіс» були досліджені судом під час розгляду справи (копії залучені до матеріалів справи).

Як вже зазначалось вище відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений працівниками відповідача під час проведення перевірки та не оскаржувався під час розгляду справи.

Таким чином, позивач у січні, липні 2010р. правомірно включив суми ПДВ по взаємовідносинам із контрагентами ТОВ «Залив-Метал» та ТОВ «Корабел-Сервіс», у звязку з чим відповідач помилково зробив висновок в акті перевірки про те, що позивач зависив суму податкового кредиту на 278146,88 грн., у т.ч. за січень 2010р. та суму бюджетного відшкодування на 278146,88 грн.

Законом встановлювався прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б спростовували твердження позивача щодо отримання товарів (послуг) від зазначених вище контрагентів, оплату ним їх вартості, подальше використання в його господарській діяльності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на час формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування за січень, липень 2010 р., позивачем не тільки отримані товари (послуги), сплачена їх вартість, але і здійснено їх використання для забезпечення його господарської діяльності.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних, проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару (послуг), керуючись зазначеними вище положеннями ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час проведення операцій, суд приходить до висновку, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту (включити в суму бюджетного відшкодування) суми ПДВ, сплачені ТОВ «Залив-Метал» та ТОВ «Корабел-Сервіс».

У звязку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000530700/0 від 20.12.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 278146,88 грн.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору та 20510,00 грн. витрат, повязаних з проведенням експертизи, які підтверджуються платіжним дорученням № 2594 від 02.06.2011р.

В судовому засіданні 23.08.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 29.08.2011 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000530700/0 від 20.12.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 278146,88 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Залів» (98310, АР Крим, м. Керч, вул. Танкістів,4: ) 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору та 20510,00 грн. витрат, повязаних з проведенням судової експертизи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.