Рішення № 18390689, 30.08.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 року справа № 5020-1113/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Ребристої С.В. при секретарі Мутель А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СГС Плюс”

(пр. Перемоги, буд. 39, кв. 3, м. Севастополь, 99046)

(вул. Ангарська, 10, м. Севастополь, 99704)

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Фармація”

(вул. М. Музики, 52-А, м. Севастополь, 99007)

про стягнення 18194,05 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник, довіреність № 03 від 29.03.2011;

від відповідача ОСОБА_2 - представник, довіреність № 10 від 12.07.2011.

Товариство з обмеженою відповідальністю “СГС Плюс” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Публічного акціонерного товариства „Фармація” про стягнення заборгованості у розмірі 16211,77 грн., 1037,22 грн. пені, 744,31 грн. інфляційних втрат та 200,75 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору №032-Т від 01.01.2008р. про надання послуг по централізованому опаленню, в частині належної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Представник позивача у судовому засіданні 30.08.2011 виклав суду позовні вимоги та надав заяву про припинення провадження по справі у якій пояснив, що відповідач сплатив повністю суму основного боргу, але не сплатив: 1037,22 грн. - пені; 744,31 грн. - інфляційних втрат та 200,75 грн. - 3% річних, а також понесені судові витрати та надав суду додаткові документи. Дану заяву суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позов, у якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, сума основного боргу у розмірі 16211,77 грн. сплачена та просить провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу припинити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи слідує, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “СГС Плюс” та відповідачем Публічним акціонерним товариством „Фармація” виникли цивільно-правові зобовязання на підставі ст. 11 ЦК України.

01.01.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 032-Т про надання послуг з централізованого опалення (далі Договір), за умовами якого виконавець зобовязувався надавати споживачу (відповідачу) своєчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у строки та на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1 Договору).

У пункті 13.1 цього договору сторони погодили, що даний договір діє з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року та вважається щорічно пролонгованим на черговий календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде відмови однієї зі сторін.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, обсяги постачання споживачу теплової енергії вказані у додатку № 1 до цього договору (а.с. 13-15).

Згідно з пунктом 5.1 Договору тариф на послуги з централізованого опалення складає 7,40 грн./кв. м; 337,60 грн./Гкал.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.1 Договору).

За умовами розділу 7 договору, остаточний розрахунок за надані послуги має здійснюватись споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 7.7 Договору за несвоєчасне внесення плати споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 8.2 обовязком споживача є, зокрема, оплата послуг в установлені строки.

Виконавець має право, зокрема, у випадку несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги нараховувати пеню розмірі, встановленому договором.

Згідно з розділом 9 Договору споживач несе відповідальність відповідно до діючого законодавства за договором, зокрема, за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені.

Позивач умови Договору щодо надання послуг з централізованого опалення виконав у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт та виставленими до сплати рахунками.

Відповідач, одержавши послуги з централізованого опалення у період з 01.11.2010 по 22.06.2011, свої зобовязання щодо їх оплати у повному обсязі не виконав, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 16211,77 грн.,

Відповідно до положень п.1-1, ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, яке було підставою звернення позивача до суду за захистом своїх майнових прав.

З огляду на викладене, враховуючи ту обставину, що відповідачем після подачі позову сплачено суму основного боргу у розмірі 16211,77 грн., то провадження у справі в порядку п.1-1, ч.1 ст.80 ГПК України, підлягає припиненню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законами України „Про теплопостачання”, „ Про житлово-комунальні послуги ”, іншими нормативними актами.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст.509 ЦК України визначено поняття зобовязання та підстави його виникнення. Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Так, згідно з пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (надалі Правила), послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст.ст. 548, 549 ЦК України, та п. 7.7 договору №032-Т від 01.01.2008р. позивачем нараховано відповідачу 1037,22 грн. пені, за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивачем правомірно нараховано відповідачу 744,31 грн. інфляційних втрат та 200,75 грн. 3% річних за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 1037,22 грн., 3 % річних у розмірі 200,75 грн. та інфляційних витрат 744,31 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст.32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлю наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства та дослідивши подані позивачем письмові докази в обґрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати Державного мита в сумі 181,94 грн. та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представникам сторін про час складення повного рішення.

На підставі викладеного, ст.ст. 193, 275 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 548, 549, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Фармація” (вул. М.Музики, буд. 52 А, м. Севастополь, 99007, код ЄДРПОУ 16515077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СГС ПЛЮС” (проспект Перемоги, буд. 39, кв. 3, м. Севастополь, 99046, р/р 2603030111379 в філії Севастопольського міського відділення №4548 ТОВ „Ощадбанк України”, МФО 384027, код ЄДРПОУ 32294088) пеню 1037,22 грн., 3% річних 200,75 грн., інфляційні витрати 744,31 грн.; 181,94 грн. витрат зі сплати Державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі №5020-1113/2011 в частині стягнення основного боргу в сумі 16211,77 грн. припинити.

Суддя С.В. Ребриста

Повне рішення складено 01.09.2011