Рішення № 18390688, 30.08.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 року справа № 5020-1118/2011 Господарський суд міста Севастополя в складі судді Ребристої С.В. при секретарі Мутель А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «102 Підприємство електричних мереж»

(вул. 4-а Бастіонна, б.32, м.Севастополь, 99007)

до: відповідача Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»

(вул.Хрустальова, 44, м.Севастополь, 99044)

про стягнення 209 945,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, представник, оригінал довіреності №05/66 від 13.01.2011; ОСОБА_2, представник, довіреність №01/109 від 21.01.2011

відповідача ОСОБА_3, представник, довіреність №6430/0/2-11 від 14.04.2011

Позивач 19.07.2011р. звернувся до суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача 209945,00 грн. заборгованості за передачу (транзит) електричної енергії та понесені судові витрати по справі.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує посиланнями на акти звірки об`ємів передачі електроенергії, постанову НКРЕ №801 від 01.08.01, положення ст.ст. 175, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526,530 ЦК України.

Розгляд справи 18.08.2011 відкладався з підстав, передбачених ст.77 ГПК України.

У судовому засіданні 30.08.2011 представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та подали додаткові документи в обґрунтування своїх позовних вимог, які суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.08.2011 подав письмовий відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає та стверджує, що акт №1400 від 31.05.2009 здачі-приймання виконаних робіт, послуг з боку відповідача підписано із запереченнями і загальна сума отриманих послуг по передачі електричної енергії позивачем в травні 2009 склала 361313,22 грн., а не 571258,22 грн., як це зазначає позивач. Відповідач стверджує, що сума в розмірі 361313,22 грн. була сплачена позивачу своєчасно. Даний відзив суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представники позивача проти доводів відповідача заперечують та посилаються на копії судових рішень доданих до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи слідує, що позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України «102 Підприємство електричних мереж»є ліцензіатом у сфері електроенергетики та здійснює господарську діяльність з передачі та розподілу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, згідно ліцензії АВ №399871, виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Між позивачем та відповідачем ПАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго»виникли цивільно-правові зобов”язання на підставі ст. 11 ЦК України, 31.05.2009 між сторонами було підписано акт звірки об`ємів передачі електроенергії мережами ДП МО «102 ПЕМ»для споживачів ПАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго»складає 12227577 кВтг. На суму 580320,80 грн..

09.06.2009 позивач отримав протокол розбіжностей, з відображеною різницею в об`ємах передачі електричної енергії за травень 2009 року у розмірі 190952 кВтг, який було погоджено та підписано з боку позивача.

За актом звірки об`ємів передачі електроенергії, з урахуванням протоколу розбіжностей сторонами погоджено об`єм переданої у травні 2009 року електричної енергії мережами позивача у розмірі 12036625 кВтг., що складає 571258,22 грн., але відповідач 25.06.2009 частково сплатив рахунок позивача на суму 361313,22 грн., у зв`язку з чим, сума його боргу за надані в травні 2009 року послуги становить 209945,00 грн.

Позивачем 15.04.2011 на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату боргу, яку відповідач залишив без належного реагування.

Факт існування правовідносин між сторонами підтверджується наявністю конклюдентних дій з боку відповідача (часткова оплата послуг за передачу (транзит) електричної енергії на суму 361313,22 грн.

При вирішенні даного спору суд приймає до уваги ту обставину, що акт звірки об`ємів передачі електроенергії від 31.05.2009, протокол розбіжностей, акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 31.05.2009 підписані, оформлені та погоджені сторонами в силу приписів пункту 5.15 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96, що в свою чергу, в силу приписів ч.1 ст. 181 ГК України, свідчить про наявність між сторонами договору з надання позивачем послуг відповідачу з передачі електроенергії в травні 2009 року, який укладено у спрощений спосіб.

Відповідно до вимог п.2.7 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ №15/1 від 13.06.96, ліцензіат ПАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго»повинен закуповувати електроенергію на оптовому ринку електроенергії України відповідно до умов його діяльності та здійснювати належне проведення розрахунків, зокрема, із суб`єктом підприємницької діяльності, що здійснює передачу належної ліцензіату електроенергії, якщо електроенергія поставляється мережами, які не є його власністю.

Згідно п.1.4 Постанови НКРЕ №801 від 01.08.01, ліцензіат зобов`язаний використовувати кошти, отримані внаслідок здійснення ліцензованої діяльності, виключно на витрати, передбачені встановленою структурою тарифу. До складу тарифу на постачання електричної енергії входить тариф на передачу (транзит) електричної енергії, а отже послуги з передачі електричної енергії повинні оплачуватись відповідачем.

Положеннями ст.175 ГК України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст.509 ЦК України визначено поняття зобов`язання та підстави його виникнення. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.530 ЦК України якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на час вирішення спору в суді загальна сума боргу відповідача перед позивачем за поданим позовом становить 209945,00 грн., доказів її сплати відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст.ст.32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства та дослідивши подані позивачем письмові докази в обгрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи відповідача підлягають відхиленню, як такі, що не ґрунтуються на нормах господарського та цивільного права.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати Державного мита в сумі 2099,45 грн. та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представникам сторін про час складення повного рішення.

На підставі викладеного, ст.ст. 175,193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (вул.Хрустальова, 44, м.Севастополь, 99044, р/р 26038333335510 в ПІБ у м.Севастополі МФО 324515, ЗКПО 05471081) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «102 Підприємство електричних мереж» (вул. 4-а Бастіонна, б.32, м.Севастополь, 99007, р/р 26000060125021 в СФ «Приватбанк»у м.Севастополі, МФО 324935, ЗКПО 24964620) заборгованість в сумі 209945,00 грн.; 2099,45 грн. Державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Ребриста

Повне рішення складено 01.09.2011