Постанова № 18389547, 21.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2011 р. Справа № 5005/2712/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П.

суддівГубенко Н.М.

Іванової Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення від

та на постанову

відгосподарського суду Дніпропетровської області

21.04.2011

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

14.07.2011

у справі

господарського суду№ 5005/2712/2011

Дніпропетровської області

за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю торговельної групи "СТІЛБЕЙ"

простягнення неустойки, штрафу та збитків в розмірі 523 651, 20 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаОСОБА_2;

- відповідачаМатвієвський О.В.;

Згідно з розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Мирошниченка С.В. від 16.09.2011 №03.07-05/508 розгляд справи №5005/2712/2011 господарського суду Дніпропетровської області здійснюється у складі колегії суддів: Козир Т.П. головуючий суддя, судді Губенко Н.М., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011 Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю торговельної групи "СТІЛБЕЙ" про стягнення неустойки у розмірі 346 325, 20 грн., штрафу у розмірі 17 326, 00 грн. та збитків у розмірі 160 000, 00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від а.с. 54).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 у справі №5005/2712/2011 (суддя Ліпинський О.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сизько І.А., судді Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.) позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю торговельної групи "Стілбей" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 241 652, 24 грн. неустойки, 17 326, 00 грн. штрафу, 2 589, 78 грн. витрат по сплаті державного мита, 116, 71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 у справі №5005/2712/2011 в частині відмови у стягнені неустойки в розмірі 104 672, 96 грн. та збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 160 000, 00 грн., та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю торговельна група "СТІЛБЕЙ" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 у справі №5005/2712/2011 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Враховуючи те, що позивачем не оскаржується рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю торговельної групи "Стілбей" на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 241 652,24 грн. неустойки, 17 326, 00 грн. штрафу, в свою чергу, попередніми судовими інстанціями на підставі досліджень обставин справи та доказів, поданих сторонами на їх підтвердження, обґрунтовано задоволено позов цій частині, а відтак прийняті у справі судові рішення підлягають перегляду в оскаржуваній частині, а саме щодо відмови у стягненні з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 104 672, 96 грн. та збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 160 000, 00 грн.

Судами встановлено, що 14.07.2009 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (орендар) і ТОВ ТГ "СТІЛБЕЙ" (суборендар) був укладений договір суборенди №Ф-1, за умовами якого орендар зобовязується передати суборендареві у строкове володіння та користування, а суборендар зобовязується прийняти у строкове володіння та користування нежитлове приміщення, що визначене у цьому договорі (АДРЕСА_1, загальною площею 199,9 кв.м.) та зобовязується сплачувати орендарю орендну плату.

Пунктом 5.1 договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 14.07.2009 встановлено, що розмір орендної плати в місяць складає 20 030, 00 грн. без ПДВ. Розмір орендної плати у вересні, жовтні, листопаді 2009 року складає 18 000, 00 грн. без ПДВ.

Орендна плата сплачується наперед в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 5 (пятого) числа кожного поточного місяця на поточний місяць (п. 5.2 договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.02.2010).

Термін суборенди складає 10 (десять) місяців з моменту прийняття приміщення за актом приймання-передачі. Цей договір набуває чинності з дати укладення і діє протягом 10 (десяти) місяців з дня підписання акту приймання-передачі, але не менше строку, необхідного для повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором (п. 4.1, п. 10.1 договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.02.2010).

Позивач направив відповідачу лист № 47 від 05.07.2010 про відмову від договору суборенди № Ф-1 від 14.07.2009, враховуючи порушення ТОВ ТГ "Стілбей" зобовязань зі сплати орендної плати за квітень-червень 2010, попередньої оплати за липень 2010, комунальних і телекомунікаційних послуг.

Листом № 47 від 05.07.2010 Фізична особа підприємець ОСОБА_1 наполягала на здійсненні відповідачем повернення орендованого майна в термін до 12.07.2010.

Судами встановлено, що з урахуванням положень ст. 782 ЦК України договір суборенди №Ф-1 є розірваним з 12.07.2010.

Після припинення дії договору суборенди відповідач продовжував користуватися орендованим майном, у зв'язку з чим позивачем на підставі ст. 785 ЦК України нарахована неустойка за період з 12.07.2010 року по 31.03.2011 в сумі 346 325, 20 грн.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про припинення нарахування неустойки за порушення відповідачем зобовязання з повернення орендованого майна 13.01.2011, тобто, через шість місяців від дня, коли відповідач мав виконати свій обовязок з повернення орендованого майна (13.07.2010), та задовольнили позовні вимоги в цій частині в розмірі 241 652, 24 грн. за період прострочення повернення орендованого майна з 13.07.2010 по 13.01.2011.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з даною правовою позицією судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 Господарського кодексу України визначено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

За статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто положення частини шостої статті 232 ГК щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, тому висновок про зменшення строку нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання до шести місяців є безпідставним. (Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 18.04.2011 у справі № 30/191).

Статтею 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З урахуванням наведеного, висновок судів попередніх інстанцій про припинення нарахування неустойки за порушення відповідачем зобов'язання з повернення орендованого майна через шість місяців від дня, коли відповідач мав виконати свій обов'язок з повернення орендованого майна суперечить положенням ст. 785 ЦК України.

Статтею 1119 ГПК України передбачено повноваження суду касаційної інстанції змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Оскільки судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено правомірність нарахування позивачем неустойки за користування орендованим приміщенням після закінчення строку оренди, при цьому судами безпідставно зменшено строк нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди до шести місяців, виходячи з встановлених обставин суд касаційної інстанції приймає рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки за користування об'єктом оренди за час прострочення, а саме за період з 12.07.2010 року по 31.03.2011 в сумі 346 325, 20 грн.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 160 000, 00 грн., з огляду на наступне.

Частиною першою статті 232 ГК України передбачено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

Таким чином, при прийнятті судових рішень у справі місцевий та апеляційний господарські суди, з огляду на приписи частини 1 ст. 232 ГК України та враховуючи те, що штрафні санкції покривають заявлені до стягнення збитки у розмірі 160 000, 00 грн., дійшли обґрунтованого висновку про відмову у стягненні збитків у вигляді упущеної вигоди.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції, діючи в межах повноважень, наданих йому п. 5 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2011 у справі №5005/2712/2011, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торговельної групи "Стілбей" (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 24, кв. 3, код ЄДРПОУ 23366809) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 346 325, 20 грн. неустойки, 17 326, 00 грн. штрафу, 3 636, 51 грн. державного мита та 163, 38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову до Товариства з обмеженою відповідальністю торговельної групи "Стілбей" відмовити."

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА