Постанова № 18389530, 21.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2011 р. Справа № 39/5005/7228/2011 Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О.,

суддівБарицької Т.Л.,

Кролевець О.А.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія "Дом"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 р. (головуючий суддя: Павловський П.П., судді: Швець В.В., Чус О.В.)

на ухвалуГосподарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2011 р. (суддя Ліпинський О.В.)

у справі№ 39/5005/7228/2011 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовомОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія "Дом"

простягнення вартості частки майна,

за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія "Дом"

доОСОБА_1

простягнення різниці між вартістю частки майна та вартістю безпідставно набутого майна,

за участю представників позивачане з'явились.; відповідачаНепорада А.Г.;

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2011 р., залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 р., у справі № 39/5005/7228/2011 клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково: накладено арешт на майно та грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія “ДОМ” (49000, м. Дніпропетровськ, пл. Леніна, буд. 1, офіс 311, код ЄДРПОУ 24248615) в межах суми 4.370.040,00 грн.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а у задоволенні заяви позивача за первісним позовом про забезпечення позову відмовити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 66, 67 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Розпорядженням секретаря першої судової плати Вищого господарського суду України від 20.09.2011 р. для розгляду справи сформовано колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді: Барицька Т.Л., Кролевець О.А.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій, частково забезпечуючи позов, виходили виключно з того, що відповідач за первісним позовом є неплатоспроможним, про що, за висновком судів, свідчить провадження у справі про банкрутство № 34/5005/7057/2011, порушене Господарським судом Дніпропетровської області стосовно ТОВ РК "ДОМ", а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, зазначаючи про справу № 34/5005/7057/2011, ані місцевий, ані апеляційний суди в оскаржуваних рішеннях не зазначають конкретних процесуальних документів, які б вказували на порушення такої справи, хід її розгляду тощо.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту статті 66 названого Кодексу випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 45 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вказується на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- наявність зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- ймовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиття заходів до забезпечення позову не повинно призводити (перешкоджати) до втручання у підприємницьку діяльність відповідача (позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 17.06.2008 р. у справі №28/262-07-7239).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вбачається з копій матеріалів справи, предметом первісного позову є стягнення вартості частки майна ТОВ РК “ДОМ”.

Всупереч положенням ст. 66 ГПК України заява позивача за первісним позовом про забезпечення позову, за висновком колегії суддів, належним чином не обґрунтована та базується лише на власних міркуваннях та припущеннях.

Колегія суддів враховує, що судами попередніх інстанцій встановлено, що у провадженні господарського суду знаходиться справа № 34/5005/7057/2011 про визнання банкрутом відповідача.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Таким чином, у випадку задоволення даного позову та видачі позивачу виконавчого документа звернення стягнення на арештоване майно не допускається, оскільки погашення такої заборгованості підлягає здійсненню в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відтак, необхідність у забезпечені позову відсутня.

Окремо колегія суддів звертає увагу на п. п. 1.2 та 7.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в яких зазначено, що господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки ст. 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону господарський суд за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою має право вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, в тому числі передбачені ст. 67 ГПК України.

Колегія суддів також відзначає, що позивач за первісним позовом звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія "Дом" про стягнення вартості частки майна ТОВ РК "ДОМ" пропорційно розміру частці ОСОБА_1 у статутному капіталі станом на дату виходу зі складу учасників товариства.

ТОВ РК "ДОМ", стверджуючи про сплату вказаної частки ОСОБА_1, звернулось до нього з зустрічним позовом, у якому зазначає, що вартість неповернутого ОСОБА_1 майна перевищує вартість частки в майні товариства, яку відповідач сплатив ОСОБА_1 до розгляду цього судового спору, на підтвердження чого надає відповідні акти прийому - передачі нерухомого майна від 13.01.2006 р.

Відтак, висновки суду першої інстанції щодо необхідності застосування заходів забезпечення первісного позову є передчасними, оскільки відповідач на підставі приписів ст. 60 ГПК України звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про стягнення на його користь різниці між вартістю частки в майні товариства та вартістю безпідставно набутого ОСОБА_1 нерухомого майна, яка складає 766.860,00 гривень.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову та постанова, якою вона залишена в силі судом апеляційної інстанції, підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелтерська компанія "Дом" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 р. у справі № 39/5005/7228/2011 скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Справу № 39/5005/7228/2011 передати до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду по суті.

Головуючий суддяО.О. Євсіков суддіТ.Л. Барицька О.А. Кролевець