Постанова № 18385261, 14.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2011 № 13/119

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кропивної Л.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Поляк О.І.

при секретарі: Помаз І.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю №18/08-11/2 від 18.08.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю №115/1807 від 18.07.2011р.;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Комюнікешен Компані»

на рішення господарського суду м. Києва

від 14.06.2011р.

у справі № 13/119 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Квіти Львова»

до Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Комюнікешен Компані»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-дар»

про розірвання договору, демонтаж телекомунікаційного обладнання та стягнення боргу у розмірі 7200,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011р. Відкрите акціонерне товариство «Квіти Львова» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Комюнікешен Компані» про розірвання укладеного між сторонами договору №1 від 07.02.2008р. про розміщення належного відповідачу телекомунікаційного обладнання на димохідній трубі позивача за адресою: АДРЕСА_1, у технічній документації, позначеній літерою “Д” , усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу обладнання та стягнення 7200,00 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок несплати відповідачем платежів за користування майном у період з грудня 2010р. по лютий 2011р. включно.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що за умовами договору передав у тимчасове оплатне користування відповідача димохідну трубу для розміщення телекомунікаційного обладнання. Відповідач платежів не здійснював, проте заявлені вимоги стосуються періоду грудня 2010р. по лютий 2011р. включно.

19.04.2011р. позивач уточнив свої позовні вимоги в частині розміру заявленої до стягнення заборгованості за Договором і просив стягнути із відповідача заборгованість станом на 15.04.2011р., внаслідок чого загальна ціна позову збільшилася до 9600,00 грн.

Заява позивача була прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що 13.02.2008р. був письмово повідомлений позивачем про передачу димохідної труби, яка є обєктом оренди за Договором №1 від 07.02.2008р., у користування ТОВ «Гал-Дар», в звязку з чим ВАТ «Квіти Львова» запропонувало відповідачу на таких самих умовах переукласти договір на розміщення обладнання із ТОВ «Гал-Дар». Відповідач уклав договір на розміщення обладнання із ТОВ «Гал-Дар» та проводив розрахунки саме з цим Товариством. Таким чином, стверджував відповідач, договірні зобовязальні відносини між ним та позивачем припинилися.

Крім того, у своїх письмових поясненнях відповідач зазначив, що, як йому стало відомо, з 2004р. власником будівлі котельні із димохідною трубою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і на якій було розміщено телекомунікаційне обладнання відповідача, являється ТОВ «Гал-Дар», яке придбало котельню разом із димохідною трубою на підставі договору купівлі-продажу б/н від 19.11.2004р., укладеного між ним та гр. ОСОБА_3, отже, вказував відповідач, вимоги ВАТ «Квіти Львова» є безпідставними і не підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, відповідач просив господарський суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Дар».

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.04.2011р. №13/119 клопотання відповідача задоволено, залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Дар».

Однак, третя особа участі у розгляді даної справи у суді першої інстанції участі не брала, письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог господарському суду не направила.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.06.2011р. у справі №13/119 (суддя Курдельчук І.Д.) позов задоволено повністю, визначено до стягнення із Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Комюнікешен Компані» на користь Відкритого акціонерного товариства «Квіти Львова» 9600,00 грн.

Висновків щодо вимог про розірвання договору та усунення перешкод у користуванні майном, резолютивна частина рішення не містить, проте за мотивувальною частиною судового акту господарський визнав підставними заявлені вимоги і такими, що підлягають задоволенню.

В основу принятого судового акту, господарським судом покладений висновок про те, що у предмет доказування та оцінки у спорі, який виникає з приводу користування чужим майном, стягнення платежів за користування майном не входить визначення власника майна, оскільки визначальним є наявність договору, який не припинено і не визнано недійсним у судовому порядку.

Чинний договір оренди, вказав суд першої інстанції, породжує обовязкові до виконання взаємні зобовязання сторін. З приводу доводів відповідача про укладення договору стосовно того ж самого майна на розміщення обладнання із іншою особою ТОВ «Гал-Дар», суд першої інстанції зазначив, що наявність іншої угоди з іншою особою не є перешкодою для розгляду даної справи та вирішення спору по суті.

За висновками місцевого господарського суду, відповідач порушив взяті на себе за укладеним із позивачем Договором №1 від 07.02.2008р. зобовязання щодо своєчасної оплати вартості оренди майна для розміщення телекомунікаційного обладнання, тому визнав позовні вимоги обгрунтованими та задовольнив їх.

Не погоджуючись із висновками і мотивами місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2011р. у справі №13/119 скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах апеляційного оскарження відповідач стверджував про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, тому прийняте господарським судом рішення у даній справі є незаконним, а відтак підлягає скасуванню.

Зокрема, апелянт вказав, що поза увагою господарського суду залишилась та обставина, що після укладення відповідачем із третьою особою договору на розміщення обладання, позивач протягом тривалого часу не заявляв будь-яких претензій з цього приводу і лише у листопаді 2010р., тобто майже після двох років дії договору, укладеного із ТОВ «Гал-Дар», позивач звернувся до відповідача з вимогою укласти договір з ВАТ «Квіти Львова», оскільки воно є законним власником орендованого майна.

Звернувшись до Львівського обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» з проханням повідомити у чиїй власності перебуває орендована димохідна труба, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідач отримав лист, з якого вбачалося, що станом на 10.01.2011р. котельня із димовою трубою під літ. Г-2 за вказаною адресою зареєстрована за ТОВ «Гал-Дар».

З огляду на зазначене, пояснив апелянт, відповідачем було прийнято рішення продовжувати договірні відносити із третьою особою ТОВ «Гал-Дар», а відтак всі розрахунки за розміщення телекомунікаційного обладнання , у т.ч. у спірний період, відповідач проводив із ТОВ «Гал-Дар».

Серед іншого, заявник апеляційної скарги зазначив, що у матеріалах справи міститься довідка Львівського обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 14.06.2011р., з якої вбачається, що власником єдиної димової труби за адресою: АДРЕСА_1, є ТОВ «Гал-Дар».

Апелянт не погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що питання визначення належного власника димової труби не є визначальним для вирішення даного спору по суті, оскільки в силу ч.1 ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Крім того, зазначив скаржник, укладений між сторонами Договір на розміщення обладнання №1 від 07.02.2008р. припинив свою дію у звязку з укладенням аналогічного договору із третьою особою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2011р. №13/119 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 22.08.2011р.

18.08.2011р. через канцелярію суду від позивача надійшов письмовий відзив, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційного оскарження, позивач зазначив, що його право власності на орендовану димову трубу підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.01.2006р. №9603511, Довідками Львівського обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 20.10.2010р. №3/55 та від 14.06.2011р. №3/3172.

Крім того, за оцінкою позивача, висновок місцевого господарського суду про те, що право власності на орендоване майно не є предметом спору у даній справі та не входить до предмету доказування, є правомірним.

Третя особа своїм процесуальним правом на участь у судових засіданнях апеляційного господарського суду не скористалася, письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не направила.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2011р. №01-23/1/4 у звязку із перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Рудченко С.Г., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. №13/119 у зазначеному складі суду розгляд апеляційної скарги відкладався на 14.09.2011р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2011р. №01-23/2/2 у звязку із перебуванням у відпустці судді Пашкіної С.А. здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.

У призначене судове засідання зявилися представники сторін. Представник третьої особи процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання третя особа повідомлялася належним чином за відомою суду адресою.

З огляду на зазначене, судова колегія вирішила, що неявка представника третьої особи у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржений судовий акт скасувати.

Представник позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними у справі документами, 07.02.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Квіти Львова» (власник) та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» (користувач) був укладений Договір №1 про розміщення обладнання (далі Договір №1, а.с.5-7, т.1), за умовами якого власник зобовязувався строком на 1 рік, з 07.02.2008р. по 07.02.2009р., надати користувачу право розмістити антенно-фідерні пристрої на димовій трубі та контейнер з обладнанням стільникового радіотелефонного звязку на прибудові до котельні, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1 Договору №1).

Відповідно до п.2.1 Договору №1 вартість плати за розміщення обладнання, вказаного у п.1.1 цього договору, складає 2000,00 грн. (без ПДВ) за базовий місяць. Розмір плати за кожний наступний місяць розміщення визначається власником шляхом коригування розміру місячної плати за поточний місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Нарахування плати за розміщення обладнання починається з моменту фактичного підписання сторонами даного договору та Акту передачі-приймання місць для розміщення обладнання (п.2.1 Договору №1).

Згідно п.2.3 Договору №1 плата за розміщення обладнання перераховується користувачем щомісячно згідно виставлених власником рахунків у строк, не пізніше 10 днів після їх отримання користувачем. В разі несвоєчасного перерахування плати користувач сплачує на користь власника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми, за кожен день прострочення. У разі затримки у проведенні розрахунків більше двох місяців власник має право розірвати договір в односторонньому порядку і припинити надання послуг по ньому.

У п.4.2 Договору №1 визначено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його остаточного виконання. Договір вважається продовженим на новий аналогічний термін по закінченню вказаного в п.1.1 у разі, якщо жодна із сторін не заявила про інші наміри письмово за місяць до закінчення строку його дії.

07.02.2008р. сторони підписали Акт передачі-приймання місць для розміщення обладнання по Договору №1 (а.с.8, т.1), згідно якого власник передав, а користувач прийняв місця для розміщення антенно-фідерних пристрої на димовій трубі та контейнера з обладнанням стільникового радіотелефонного звязку на прибудові до котельні, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Аналогічний за змістом договір, від тієї ж дати, але за номером 1178, відповідач уклав із ТОВ «Гал-Дар» .

07.02.2008р. ТОВ «Гал-Дар» та Спільне українсько-американське підприємство «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» підписали Акт передачі-приймання місць для розміщення обладнання до Договору №1178 від 07.02.2008р., згідно якого ТОВ «Гал-Дар» передало, а Спільне українсько-американське підприємство «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» прийняло місця для розміщення антенно-фідерних пристроїв на димовій трубі та контейнера з обладнанням стільникового радіотелефонного звязку на території, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В силу п.2.1 Договору №1178, від дати підписання Акту розпочалося нарахування плати за розміщення відповідачем обладнання, яка становила 2000,00 грн. (з ПДВ) за базовий місяць, а в подальшому коригувалася ТОВ «Гал-Дар» на індекс інфляції за попередній місяць.

Згідно Додаткової угоди №1 від 01.01.2009р. (а.с.117, т.1) до Договору №1178, сторони домовились, що вартість плати за розміщення обладнання складатиме 3120,00 грн. (з ПДВ) на місяць, а з 01.07.2009р. вартість плати становитиме 2400,00 грн. (з ПДВ) на місяць.

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень (а.с.51-99, т.1) вбачається, що всі розрахунки за розміщення свого телекомунікаційного обладнання, в тому числі і за заявлений позивачем спірний період, відповідач здійснював Товариству з обмеженою відповідальністю «Гал-Дар».

Спір виник з приводу стягнення із користувача Спільного українсько-американського підприємства у формі ТОВ «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» заборгованості в оплаті за користування розміщеного обладнання відповідача за період з грудня 2010р. по 15 квітня 2011р. включно (з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.04.2011р.), розірвання спірного Договору №1 та усунення перешкод у користуванні майном.

При вирішенні спору у першій інстанції місцевий господарський суд виходив з того, що питання власника нерухомого майна, переданого відповідачу в оренду, не входить до предмету доказування.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з такого.

У відповідності до частини 2 статті 15 ГПК України справи у спорах , що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Спір, переданий на вирішення суду, стосувався виконання господарського договору від 07.02.2008 р., а тому на підставі ст. 17 ГПК України як непідсудній господарському суду Львівської області ухвалою цього суду від 23.03.2011р. №5015/1555/11 був переданий за встановленою підсудністю до господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача.

В інформаційному листі Вищого Господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в 1 півріччі 2006 року» викладено правову позицію щодо недопущення між господарськими судами спору з приводу підсудності справи. Як зазначив ВГСУ, «ухвала про передачі справи за підсудністю може бути змінена чи скасована виключно за результатами її перегляду в апеляційному або касаційному порядку. Тому господарський суд який одержав справу на підставі винесеної в порядку статті 17 ГПК ухвали, і в разі незгоди з останньою має розглянути справу по суті, якщо відповідну ухвалу не було змінено чи скасовано».

Ухвала Львівського господарського суду від 23.03.2011р. № 5015/1555/11, якою ініційований позивачем спір з приводу виконання умов договору оренди був переданий за встановленою підсудністю до господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача, не була скасована в апеляційному чи касаційному порядку.

У ході розгляду справи перед господарським судом постало питання зясування особи, якій належить майно, яке відповідач використовував у спірний період, адже хід розгляду справи та прийняті судом процесуальні документи суду, у т.ч. про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Гал-Дар», спонукання сторін до направлення запитів до бюро технічної інвентаризації м. Львова, беззаперечно підтверджують намагання суду встановити обставини, які мають значення для розгляду справи.

Тому висновок, викладений господарським судом у прийнятому ним рішенні про те, що обставини, які суд намагався зясувати, не входять до предмету доказування, на думку колегії суддів, є непослідовним.

Місцевий господарський суд не врахував, що правомочностями володіти, розпоряджатися та користуватися майном в силу ч. 1,2 ст. 319 та ч. 1 ст.320 ЦК України, наділений лише власник майна.

За змістом ч.1 ст.320 ЦК України лише власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Отже, право на отримання доходів, від використання майна у підприємницьких цілях теж належить власнику.

Таким чином, для вирішення спору по суті необхідно було зясувати, кому, належить майно, яким користується відповідач, хто має право на отримання доходів від користування майном, і чи є договір, укладений між позивачем та відповідачем, юридичним фактом, з якого виникають цивільні права та обовязки.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

ВАТ «Квіти Львова» утворено шляхом перетворення у процесі приватизації ДКА «Квіти Львова» згідно з наказом про перетворення від 10.03.1996р. № 570 регіонального відділення ФДМУ по Львівській області, внаслідок чого за Переліком, дублікат якого засвідчено позивачем (а.с.47,48, т.2), у процесі приватизації передано у власність ВАТ «Квіти Львова» нерухоме майно, визначене за кількістю позицій з 1 по 18, останньою з якої № 18 значиться “котельня”.

В якості додатку до листа від 21 грудня 2005 р. першим заступником начальника регіонального відділення ФДМУ по Львівській області у відповідь на запит генерального директора ВАТ «Квіти Львова» надано Перелік нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ВАТ «Квіти Львова» (а.с46 49, т.2).

За Переліком із змінами та доповнення до нерухомого майна, яке передане у власність ВАТ «Квіти Львова» у процесі приватизації під пунктом 18 значиться обєкт: “котельня з комунікаціями”, а у пункті 19 вказано “Димова труба котельні”.

Відсутність інвентарних номерів обєктів у Переліку обєктів нерухомого майна свідчить про відсутність виготовлених інвентарних справ стосовно державного майна, яке на момент приватизації перебувало у ДКА «Квіти Львова».

Наявність уточненого Переліку нерухомого майна, яке передано до статутного фонду ВАТ «Квіти Львова» під час приватизації, не свідчить про додаткову приватизацію державного майна, яке передане у статутний капітал ВАТ «Квіти Львова» з дати надання уточненого переліку, тобто з 21 січня 2004р., оскільки таке суперечило би засадам приватизації державного майна шляхом перетворення державного підприємства у відкриті акціонерні товариства у відповідності до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств». Тим більше, що відповідно до ст.20 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначення початкової ціни об'єкта приватизації або розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється на основі державного підприємства, здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості основних фондів за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів та врахування дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України. У випадках, передбачених Державною та місцевими програмами приватизації, початкову ціну майна державного підприємства може бути змінено з урахуванням потенційної прибутковості. У відповідності до п.11 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995р. №36, у разі приватизації цілісного майнового комплексу оцінка вартості цього комплексу здійснюється на підставі балансу підприємства.

Усупереч цьому 18.01.2006р. Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» на підставі змін та доповнень до Переліку нерухомого майна видало свідоцтво про право власності на нерухоме майно, у т.ч. на димохідну трубу, яка за інвентарною справою, виготовленою на замовлення ВАТ «Квіти Львова» тим же БТІ, вказано під літерою «Д».

Як випливає з біржового договору № 06-04/4 купівлі-продажу (а.с.126-128, т.1), 29 січня 2004р. ВАТ «Квіти Львова», в особі Ліквідатора арбітражного керуючого Пчелінцева В.В., який діяв на підставі ліцензії та відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 28.08.2003р. по справі №2/595-10/93, продало, а гр. ОСОБА_3. купив будівлю котельні літера Г-2 загальною площею 702,6 кв.м. та димову трубу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за ціною 190 160,79 грн., а також ПДВ 38 0332,16 грн.

Як вказано у п.3 біржового договору, нерухоме майно, яке є обєктом продажу, знаходиться у власності ВАТ «Квіти Львова» відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2665796 від 27.01.2004р., виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на підставі наказу №570 від 19.03.1996р. Фонду державного майна України «Про перетворення в процесі приватизації ДКА «Квіти Львова» у ВАТ, перелік нерухомого майна, яке передане у власність ВАТ «Квіти Львова», реєстраційний №458385.

Свідоцтвом про придбання майна з прилюдних біржових торгів, яке видано приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу і посвідченого у реєстрі за №330 від 22.03.2004р., засвідчувався факт придбання за 228 192,95 грн. у власність гр. ОСОБА_3. будівлі котельні, позначену у технічному паспорті БТІ під літерою Г-2, загальною площею 702, 6 кв.м. з димовою трубою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, і належала ВАТ «Квіти Львова», визнаному господарським судом Львівської області від 06.08.1999р. банкрутом, майно якого згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» та протоколом №1/2003 зборів кредиторів ВАТ «Квіти Львова» від вересня 2003р., підлягало реалізації на відкритих торгах (а.с.126-130, т.2).

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу будівлі котельні від 19.11.2004р. гр. ОСОБА_3. продав, а ТОВ «Гал-Дар» купив будівлю котельні літ. Г-2 з димовою трубою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 702,6 кв.м.

Згідно з штампом на договорі виникнення права власності зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.11.2004р. і у цей же день Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» будівля котельні з димовою трубою, площею 702,6 кв.м. літ. Г-2 на підставі договору купівлі-продажу реєстровий номер 4083 від 19.11.2004р. видано свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.131-133, т.2).

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Способами припинення права власності є відчуження власником свого майна та звернення стягнення на майно за зобовязаннями власника (ст.346 ЦК України).

На підставі встановленого судова колегія прийшла до висновку, що станом на 07.02.2008р. котельня з димохідною трубою не належала позивачу, в силу чого договір по предмету є неукладеним, а позивач не мав і не має права на отримання доходів від використання майна, яке йому не належить у т.ч. у вказаний у позові період.

Поряд з цим судова колегія Київського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що вимога позову про усунення перешкод у користуванні майном, поєднана з вимогою про розірвання договору, є наслідком невірного уявлення позивача про способи захисту права орендодавця на повернення майна, переданого в оренду при припиненні дії договору оренди.

Усунення перешкод у користуванні майном є способом захисту речового права, тоді як між орендодавцем та орендарем існують зобовязальні відносини. Вказана обставина виключає можливість застосування до зобовязальних правовідносин речово-правових способів захисту, зокрема передбачених ст.388 ЦК України, адже частиною зобовязань орендаря є повернення орендодавцю майна з оренди (ст.785 ЦК України).

Вирішуючи спір, судова колегія критично оцінює довідки та видане обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.01.2006р., на які посилався позивач в обґрунтування своїх доводів про наявне у нього право власності на димохідну трубу, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

При цьому, судова колегія виходить з того, що при відсутності правовстановлюючих документів на нерухоме майно один лише факт їх державної реєстрації не може вважатися належним доказом існування права цивільного.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду постановлено на неповно зясованих обставинах справи, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, наявним доказам по справі надано невірну юридичну оцінку, а місцевим господарським судом не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме: ст.ст. 317, 319, 320, 328, 388 та 785 ЦК України та ст.283 ГК України, що у результаті призвело до прийняття незаконного судового акту.

За наслідками перегляду справи у повному обсязі апеляційний господарський суд, скасувавши оскаржений судовий акт, приймає новий, яким: відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 9500,00 грн. заборгованості; відмовляє у задоволені вимог про розірвання договору оренди, адже не може бути розірваним у судовому порядку не вчинений правочин; відмовляє у задоволенні вимог про усунення перешкод у користуванні майном у звязку з невідповідністю способу захисту порушеному праву та відсутністю такого права у позивача внаслідок відсутності між сторонами справи зобовязальних відносин.

Відповідно до ст.49 ГПК України судова колегія здійснює новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції і покладає їх на позивача. Сплачене апелянтом державне мито підлягає відшкодуванню останньому за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 66, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» на рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2011р. у справі №13/119 задовольнити.

2. Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2011р. у справі №13/119 і прийняти у справі №13/119 нове судове рішення.

3. Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Квіти Львова» (79011, м. Львів, вул. Вітовського, 18, код ЄДРПОУ - 23967029) на користь Спільного українсько-американського підприємства «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 12-А, код ЄДРПОУ - 20057835) державне мито за подачу апеляційної скарги у розмірі 51,00 грн.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Матеріали справи №13/119 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддяКропивна Л.В.

СуддіРудченко С.Г.

Поляк О.І.