Рішення № 18384642, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/9019.09.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" про стягнення боргу за спожиту теплову енергію 34819,25 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № Д07/2011/04/22-38 від 22.04.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № б/н від 07.06.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 34819,25 грн. згідно Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690140 від 01.04.2001 р., з яких: 31084,13 грн. основного боргу, 3056,55 грн. інфляційної складової боргу, 678,57 грн. - трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р. порушено провадження у справі № 39/90 та призначено справу до розгляду на 01.08.2011 р. о 10:20 год.

29.07.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.08.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

В судовому засіданні розглядалося клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Представник позивача проти задоволення клопотання не заперечував. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 05.09.2011 р. о 14:20 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., надав суду документи на виконання вимог попередніх ухвал суду, проте відзив на позовну заяву не подав та не надіслав.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., звернулися до суду з спільним клопотанням про продовження термінів розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору у справі № 39/90 та відкладено її розгляд на 19.09.2011 о 09:45 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 р., на підставі ст.ст. 86, 89 ГПК України, виправлені допущені в ухвалах Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р., від 01.08.2011 р. та від 05.09.2011 р. по справі № 39/90 описки щодо найменування позивача та відповідача, в іншій частині ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р., від 01.08.2011 р. та від 05.09.2011 р. по справі № 39/90 залишені без змін.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2011 р. подав довідку про надходження коштів від відповідача за період з березня 2009 р. по серпень 2011 р. відповідно до Договору № 690140 від 01.04.2001 р. Відповідно до наведеної довідки позивач підтвердив, що станом на час розгляду справи по суті та з урахуванням здійснених відповідачем в період червня, липня, серпня 2011 р. платежів, відповідач повністю погасив заборгованість в сумі 31084,13 грн. (основний борг) на підставі Договору № 690140 від 01.04.2001 р. за період з 01.03.2009 р. по 01.06.2011 р.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача 3056,55 грн. інфляційної складової боргу, 678,57 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.09.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка була перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VІ від 17.09.2008 р. (енергопостачальна організація, позивач), та Дочірнім підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" в особі Житлового управління "Лівобережне"(абонент, відповідач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690140 від 01.04.2001 р., предметом якого визначено: постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених даним договором (надалі Договір).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного Договору, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до даного Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, абонент зобовязується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Сторони Договору узгодили, що розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) (п. 1 Додатку № 2 до Договору).

Відповідно до п. 9 Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач (відповідач) з 12 по 15 число отримує в МВРТ-6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. 11, оформлену постачальником (позивачем) платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Пунктом 12 Додатку № 2 до Договору передбачено можливість змінення тарифів в період дії Договору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки (табуляграми) відповідача, відомості обліку споживання теплової енергії та довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплоенергію за період з березня 2009 р. по травень 2011 р. відповідно до Договору № 690140 від 01.04.2001 р. З огляду на вказані документи, загальна сума заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію на підставі Договору № 690140 від 01.04.2001 р. за період з 01.10.2009 р. по 01.06.2011 р. становив 31084,13 грн.

Відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобовязання по оплаті отриманої енергії, у звязку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2009 р. по 01.06.2011 р. в розмірі 31084,13 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками (табуляграми) за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період за підписом відповідача.

Судом встановлено, що станом на час вирішення спору по суті відповідач в червні, липні та серпні 2011 р. повністю оплатив за спожиту теплову енергію за спірний період (з 01.10.2009 р. по 01.06.2011 р.) в сумі 31084,13 грн.(основний борг). Наведене підтверджується поданою позивачем в судовому засіданні 19.09.2011 р. довідкою про надходження коштів від відповідача за період з березня 2009 р. по серпень 2011 р. відповідно до Договору № 690140від 01.04.2001 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладену норму п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та наявні в матеріалах справи докази, провадження у справі в частині основного боргу в сумі 31084,13 грн. підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3056,55 грн. інфляційної складової боргу, та 678,57 грн. трьох відсотків річних, у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690140 від 01.04.2001 р. за період з 01.10.2009 р. по 01.06.2011 р.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних та інфляційної складової боргу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в розмірі 678,57 грн. та суми інфляційної складової боргу в розмірі 3056,55 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, та контррозрахунок сум інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних суду не подав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд може покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 348,19 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 31084,13 грн. у звязку із відсутністю предмету спору.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 20, ідентифікаційний код 23739162; р/р 26002038221101 у Міжрайонному відділенні КМФ АКБ Укрсоцбанк, МФО 322012 або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627 - для зарахування основного боргу, р/р № 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669 - для зарахування інших коштів) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; ідентифікаційний код 26187764) 3056,55 грн. (три тисячі п»ятдесят шість гривень 55 коп.) інфляційної складової боргу, 678,57 грн. (шістсот сімдесят вісім гривень 57 коп.) трьох відсотків річних, 348,19 грн. (триста сорок вісім гривень 19 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення 23.09.2011 р.