Рішення № 18384583, 14.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/28914.09.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна інжинірингова компанія «НовоБуд», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Старший радник», м.Київ

про: витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю:

представника Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №б/н від 06.09.2011 року)

представника Відповідача не зявились

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна інжинірингова компанія «НовоБуд», м.Київ (далі-Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старший радник», м.Київ (далі- Відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, Довідку Головного управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Позивача, платіжне доручення № 240 від 29.04.2010р. на суму 80000,00грн. та інше.

Нормативної свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 12, 54, 57, 61, Господарського процесуального кодексу України, ст.41 Конституції України, ст.16,177,190,192,208,387 Цивільного кодексу України

В судовому засіданні 03.08.2011р. представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи копії Свідоцтва про державну реєстрацію Позивача, Довідку Головного управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011р. розгляд справи було відкладено на 07.09.2011р. у звязку з неявкою в судове засідання представника Відповідача.

В судовому засіданні 07.09.2011р. представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи копію рахунку-фактури № 21/0410 від 21.04.2010р. на суму 80000,00грн. та додаткові пояснення до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 14.09.2011р. у звязку з неявкою в судове засідання представника Відповідача.

В судове засідання 14.09.2011р. зявився представник Позивача, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у звязку з відсутністю Відповідача за його адресою 04050, м.Київ, вул.Пимоненка, буд.5, кв.63.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна інжинірингова компанія «НовоБуд»(Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старший радник»(Відповідач) в квітні 2010 року були проведені переговори стосовно укладення договору про надання юридичних послуг.

На підтвердження наміру укладання такого договору, Позивач перерахував на користь Відповідача передоплату за юридичні послуги, що повинні були бути надані в майбутньому за таким договором в розмірі 80 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 240 від 29 квітня 2010 р., яке міститься в матеріалах справи.

Сторонами так і не було здійснено надіслання один одному проекту договору про надання юридичних послуг. Крім того, Позивачем та Відповідачем не було здійснено викладення істотних умов договору в єдиному документі чи здійснено обмін будь-якими письмовими документами, які б свідчили про укладання господарського договору.

У звязку з перерахуванням грошових коштів на рахунок Відповідача у розмірі 80000,00грн. та не поверненням їх Відповідачем, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін, спрямована на виконання цих зобовязань і, тому вони порушують правові наслідки.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

З огляду на норму ч. 2 ст. 205 ЦК України, неукладеним є правочин, щодо якого не дотримано встановленою законом вимоги щодо форми його укладення.

Пунктом 1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України встановлена обовязковість вчинення у письмовій формі правочинів між юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Сторонами в квітні 2010 року були проведені переговори стосовно укладення договору про надання юридичних послуг.

На підтвердження наміру укладання такого договору, Позивач перерахував на користь Відповідача передоплату за юридичні послуги, що повинні були бути надані в майбутньому за таким договором в розмірі 80 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 240 від 29 квітня 2010 р., яке міститься в матеріалах справи.

Проте, сторонами так і не було здійснено надіслання один одному проекту договору про надання юридичних послуг. Крім того, Позивачем та Відповідачем не було здійснено викладення істотних умов договору в єдиному документі чи здійснено обмін будь-якими письмовими документами, які б свідчили про укладання господарського договору.

Тобто, всупереч ч. 2 ст. 181 ГК України, так і не було здійснено надіслання один одному проекту договору про надання юридичних послуг.

Крім того, рахунок-фактура № 21/0410 від 21.04.2010р. що був надісланий Відповідачем не може бути прийнятий як доказ направлення пропозиції укладення договору, оскільки в ньому не міститься переліку послуг, які Відповідач мав намір надати Позивачу.

Згідно ст. 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права і обов'язки. Як випливає зі ст. 192 Цивільного кодексу України, грошові кошти належать до замінних речей, що визначаються родовими ознаками.

Право власності на майно може виникати за наявності певних юридичних фактів. Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Оскільки правочин між Позивачем та Відповідачем відсутній, крім того, юридичні послуги збоку Відповідача на користь Позивача не були надані, між Позивачем і Відповідачем відсутні зобов'язальні правовідносини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що грошові кошти, які були перераховані на розрахунковий рахунок Відповідача з розрахункового рахунку Позивача, набуті Відповідачем безпідставно.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право витребувати своє майно від особи, що незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа.

Крім того, як вбачається з ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки на момент подання позову до суду Відповідачем так і не були повернені грошові кошти, безпідставно ним набуті на користь Позивача, право власності Позивача є порушеним і підлягає захисту в судовому порядку.

Отже, враховуючи всі матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині щодо повернення майна, грошових коштів у розмірі 80000,00 грн. з незаконного володіння Відповідача.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна інжинірингова компанія «НовоБуд»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старший радник», м. Київ, (ідентифікаційний номер 34619743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна інжинірингова компанія «НовоБуд», м.Київ (ідентифікаційний код 32487797) грошову суму у розмірі 80 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старший радник», м. Київ, (ідентифікаційний номер 34619743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна інжинірингова компанія «НовоБуд», м.Київ (ідентифікаційний код 32487797) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 800,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 14.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 21.09.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева