Ухвала суду № 18384353, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 УХВАЛА Справа № 46/589-б19.09.2011

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000”(ідентифікаційний код 33444644)

Пробанкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від боржникаОСОБА_1 представник за довіреністю від 15.07.2010 р.

Арбітражний керуючий Колибіденко В.О. розпорядник майна

Від кредиторів 1.Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” ОСОБА_2 (представник, довіреність від 14.01.2011 р.);

2.Товариство з обмеженою відповідальністю “Рось” не зявився;

3.Товариство з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія” не зявився;

4.Приватне підприємство “АСК-Сервіс” ОСОБА_4 (представник, довіреність від 01.04.2011 р.);

5.Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” ОСОБА_3 (представник, довіреність від 21.10.2009 р.);

6.Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” ОСОБА_5 (представник, довіреність від 23.12.2010 р.) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 46/589-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона - 2000”.

31.01.2011 р. в указаній справі було винесено ухвалу підготовчого засідання.

21.03.2011 р. до суду надійшли докази публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Корона - 2000”.

Ухвалою попереднього засідання від 16.05.2011 р. кредиторами боржника були визнані Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Рось”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія”, Приватне підприємство “АСК-Сервіс”, Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер”, Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, а також зобовязано розпорядника майна боржника у пятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, протягом 10-ти днів повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та провести відповідні збори та надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації.

Крім того, ухвалою від 16.05.2011 р. у справі № 46/589-б призначено експертизу фінансового становища боржника; розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Колибіденка В.О. було зобовязано у триденний строк з дня отримання даної ухвали звернутися до державного органу з питань банкрутства для надання документів та матеріалів, необхідних для проведення експертизи фінансового становища боржника; боржника оплатити вартість експертизи та надати всі наявні документи і матеріали, які стосуються досліджуваних питань.

Відповідно до ухвали підготовчого засідання від 31.01.2011 р. на 18.07.2011 р. було призначено засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство (не пізніше шести місяців від підготовчого засідання).

18.07.2011 р., 25.07.2011 р. та 29.08.2011 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 29.07.2011 р. експертизу фінансового становища підприємства-боржника, призначену ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р., було передоручено Державному департаменту з питань банкрутства.

29.07.2011 р. від розпорядника майна надійшов уточнений реєстр вимог кредиторів та документи на підтвердження проведення зборів кредиторів та обрання комітету кредиторів у складі трьох осіб, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар”, Приватного підприємства “АСК-Сервіс”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія” (протокол зборів кредиторів від 02.06.2011 р.). Крім того, були подані письмові пояснення щодо неодноразових звернень розпорядника до державного органу з питань банкрутства для проведення експертизи фінансового становища боржника, копії письмових звернень.

08.08.2011 р. від розпорядника майна до суду надійшла заява про затвердження мирової угоди, примірник мирової угоди та протокол засідання комітету кредиторів від 02.08.2011 р., на якому було ухвалене відповідне рішення.

У судовому засіданні, що відбулося 29.08.2011 р., судом було задоволено клопотання арбітражного керуючого Колибіденка В.О. про продовження процедури розпорядження майном боржника і строку виконання обовязків розпорядника майна.

19.09.2011 р. в ході розгляду справи розпорядник майна надав суду лист-відповідь державного органу з питань банкрутства стосовно проведення експертизи фінансового становища боржника, призначеної ухвалою суду у даній справі, а також підтримав заяву про затвердження мирової угоди, рішення про укладення якої було прийнято комітетом кредиторів 02.08.2011 р.

Так, у листі Управління з питань банкрутства у м. Києві та Київській області Державного департаменту з питань банкрутства № 01-12/1624 від 14.09.2011 р. вказується про те, що обовязок проведення аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника покладено Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на розпорядника майна. Також у даному листі зазначено, що державний орган з питань банкрутства проводить експертизу фінансового становища боржників, які є державними підприємствами або мають у статутному капіталі часту державної власності більше, ніж двадцять пять відсотків, тоді як відомостей про віднесення Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона 2000” до таких підприємств у державного органу з питань банкрутства немає.

Зважаючи на описаний лист державного органу з питань банкрутства, а також враховуючи, що правомірність підстав для порушення провадження у справі та встановлення обставин неплатоспроможності боржника, викладених в ухвалі підготовчого засідання на даний час підтверджена і не оскаржена в установленому законодавством порядку, суд вважає за можливе проводити розгляд справи відповідно до встановленої процедури за відсутності висновку державного органу з питань банкрутства про аналіз фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона 2000”.

З наявних у справі доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що 02.06.2011 р. відбулися збори кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона 2000”, якими прийнято рішення про обрання комітету кредиторів у складі трьох кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар”, Приватного підприємства “АСК-Сервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія”, що відображено в протоколі № 1 від 02.06.2011 р. (примірник в матеріалах справи).

02.08.2011 р. комітетом кредиторів боржника було вирішено обрати головою комітету кредиторів Приватне підприємство “АСК-Сервіс”, затвердити звіт розпорядника майна боржника та укласти мирову угоду між кредиторами і боржником, підписання якої доручено голові комітету кредиторів (примірник засідання комітету кредиторів № 1 від 02.08.2011 р. в матеріалах справи).

Текст зазначеної мирової угоди (без дати) було долучено розпорядником майна до заяви про її затвердження.

Як слідує з поданої мирової угоди, вона підписана від імені боржника ОСОБА_6 в якості генерального директора товариства та від імені кредиторів ОСОБА_4 в якості голови комітету кредиторів та містить положення про те, що сторони погодилися про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона 2000” на умовах даної мирової угоди, які зводяться до відстрочки виконання боржником зобовязань четвертої та шостої черги вимог перед конкурсними кредиторами у повному обсязі, визначеному ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р.

Згідно з п. 3 мирової угоди сторони погодилися, що строк відстрочки погашення усіх зобовязань становить шість років з моменту набрання законної сили ухвали про затвердження мирової угоди.

Відповідно до п. 4 мирової угоди, протягом шести років, але не раніше трьох років з моменту затвердження мирової угоди судом боржник зобовязується здійснити погашення заборгованості перед усіма кредиторами.

У п. 5 мирової угоди вказується, що сторони погодилися, що кредитори зобовязані прийняти як належне виконання зобовязання боржника від іншої особи на підставі ч. 4 ст. 37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

За умовами п. 6 мирової угоди сторони погоджуються, що з метою забезпечення відновлення платоспроможності боржника та з метою забезпечення рівності прав усіх конкурсних кредиторів, конкурсні кредитори стягувачі за виконавчими документами (Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Рось” та Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер”) відмовлються від примусового виконання виконавчих документів, виданих за вимогами, включеними до реєстру вимог кредиторів. При цьому, закінченню підлягають усі виконавчі провадження, боржником у яких є Товариство з обмеженою відповідальністю “Корона 2000”, що були відкриті до 29.12.2010 р., зокрема, стягувачами за якими є вказані конкурсні кредитори.

Згідно з п. 7 мирової угоди виконавчі документи, стягувачами за якими є Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Рось” та Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” та інші виконавчі документи, видані до 29.12.2010 р., боржником в яких є Товариство з обмеженою відповідальністю “Корона 2000”, визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до п. 8 мирової угоди, усі вимоги кредиторів, що визнані такими ухвалою попереднього засідання, підлягають задоволенню виключно в межах та на умовах цієї мирової угоди.

У п. 9 мирової угоди закріплено, що у випадку невиконання боржником мирової угоди по закінченню шестирічного строку, настають наслідки, передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Представники боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” і Приватного підприємства “АСК-Сервіс” підтримали заяву розпорядника майна про затвердження мирової угоди.

Представник Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” заявив клопотання про зменшення строку виконання зобовязань боржника перед ним в частині виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2010 р. про стягнення 1006449,17 грн. заборгованості та 10376,99 грн. судових витрат. Клопотання мотивоване тим, що для даного кредитора як державного підприємства є неприйнятним відстрочення сплати заборгованості більше, ніж на півтора роки.

Представник Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” навів заперечення стосовно затвердження мирової угоди на викладених у ній умовах шестирічної відстрочки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 35 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мирова угода має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

У ч. 1 ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що до заяви про затвердження мирової угоди додаються, зокрема, письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.

Проаналізувавши умови мирової угоди, суд не вбачає підстав для її затвердження з мотивів наявності у мировій угоді умов, які порушують права та інтереси кредиторів боржника, умов, які не можуть регулюватися мировою угодою, укладеною у справі про банкрутство та з огляду на відсутність в такій письмовій домовленості положень, що в достатній мірі визначають розмір, порядок і строк виконання грошових зобовязань боржника перед визнаними судом кредиторами.

Так, у поданій мировій угоді вказується лише про відстрочку погашення зобовязань на шість років, але поряд з цим йдеться про обовязок боржника погасити заборгованість до спливу шестирічного строку, але не раніше трьох років. Тобто, має місце припущення про дострокове припинення зобовязань до спливу шестирічного строку, що реально може відбуватися на умовах фактичної часткової розстрочки. При цьому, у мировій угоді не встановлено в якому розмірі (сума), порядку (перерахування у безготівковому порядку, зарахування однорідних зустрічних вимог, прощення, тощо) та черговості в розумінні ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також послідовності (якому з шести кредиторів раніше) відбуватиметься припинення зобовязань.

Також мирова угода чітко не визначає дату, до якої боржник повинен виконати зобовязання перед кредиторами. При цьому, п. 3 веде мову про відлік шестирічного строку від дати набрання законної сили ухвалою суду про затвердження мирової угоди, а п. 4 про трирічний строк від дати затвердження мирової угоди судом. На практиці такі строки можуть мати відмінності та не бути ідентичними.

У п. 5 мирової угоди йдеться про обовязок кредиторів прийняти виконання зобовязань боржника від іншої особи, але не вказано яким саме чином, у який конкретно строк та від якої саме особи, не визначено для того правових підстав, що стосуються правовідносин боржника та такої третьої особи.

Положення п. 6 та 7 мирової угоди фактично ведуть мову не лише про обовязок конкурсних кредиторів, які є стягувачами до відношенню до боржника у виконавчих провадженнях відмовитися від їх прав стягувачів до припинення боржником грошових обовязків перед ними, але й позбавляють прав інших стягувачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона 2000” вимагати поновлення їх прав. Разом з тим, домовленість між боржником і кредитором щодо погашення грошових вимог, яка підлягає судовому розгляду в межах провадження у справі про банкрутство, не може стосуватися правовідносин боржника з іншими особами.

Строк, визначений для погашення зобовязань за мирової угодою у разі її невиконання з боку боржника, може унеможливити задоволення вимог кредиторів через сплив значного проміжку часу, строків даності, строків предявлення виконавчих документів до виконання.

Вирішуючи питання про відхилення мирової угоди, суд враховує приписи ч. 1 ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, приймає до уваги той факт, що комітет кредиторів не виконав взяті на себе зобовязання інформування інших кредиторів про прийняті ними рішення, зокрема, щодо винесення рішення про укладення мирової угоди. Крім того, розпорядник майна, частково виконавши вимоги суду за ухвалою від 29.08.2011 р., надав докази надіслання примірника мирової угоди лише двом кредиторам, які не увійшли до складу комітету кредиторів, тобто, суд враховує відсутність заперечень кредиторів, які не голосували за мирову угоду з обєктивних причин необізнаності з даним фактом, а не через зміст самої угоди, але вважає, що ухвалення процесуального рішення про відмову у затвердженні мирової угоди за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Рось” та його пояснень з цього приводу не порушуватиме прав та інтересів цього кредитора, зважаючи на мотиви ухвалення такого рішення судом.

Таким чином, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна боржника про затвердження мирової угоди та зобовязати комітет кредиторів визначитися щодо подальшого ходу процедури у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона 2000”, у звязку з чим розгляд справи підлягає відкладенню.

Керуючись Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 32, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у затвердженні мирової угоди у справі № 46/589-б, рішення про укладення якої було прийнято комітетом кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона 2000” 02.08.2011 р.

2.Відкласти розгляд справи № 46/589-б на 28.09.2011 р. на 10:00. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду міста Києва в залі судових засідань № 35.

3.Викликати в судове засідання боржника, кредиторів та розпорядника майна боржника.

4.Зобовязати комітет кредиторів в особі його голови надати суду письмові пояснення щодо подальшого ходу процедури у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона 2000”.

5.Копію ухвали надіслати кредиторам, божнику та розпоряднику майна боржника, Державному департаменту з питань банкрутства.

Суддя Л.В. Омельченко