Рішення № 18384330, 15.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/14715.07.11

за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА”

до Закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс”

про стягнення 348969,38 грн.

Суддя Шевченко В.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю №107 від 27.05.2009 року;

ОСОБА_2 представник за довіреністю №4 від 12.01.2010 року;

ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 480 від 01.12.2010 року;

від відповідача: ОСОБА_4 представник за довіреністю № 04-05/11 від 11.05.2011 року

У судовому засіданні 15.07.2011 р., згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив :

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УНІКА” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.07.2011 № 2682) з закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс” пені, процентів річних та збитків від інфляції на загальну суму 529453,01 грн.

Заявлений позов обґрунтований тим, що 21.06.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір доручення № 001030/000607 про надання агентських послуг по страхуванню, відповідно до якого агент (відповідач) мав від імені та за дорученням страховика (позивача) виконати частину страхової діяльності, а саме вчиняти дії по залученню страхувальників для укладення договорів страхування, укладати договори страхування та одержувати страхові платежі.

Відповідач не виконав взяті на себе зобовязання за договором у строки та на умовах вказаних у договорі № 001030/000607, в звязку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості в сумі 1083789, 60 грн., пені в сумі 135 657, 45 грн., трьох процентів річних в сумі 50903, 11 грн. та збитків від інфляції в сумі 162408, 82 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2010 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року у справі № 33/522, позов ПрАТ «СК «УНІКА»до ЗАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс» про стягнення вказаної суми за невиконання договору доручення № 001030/000607 від 21.06.2007 року задоволений повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2010 року зазначені судові рішення у справі № 33/522 залишені без змін в частині стягнення основного боргу в сумі 1 083 789 грн. 60 коп.

В частині стягнення пені, трьох процентів річних та індексу інфляції вказані рішення, з посиланням на ст. 58 ГПК України, були скасовані з тих підстав, що місцевий господарський суд не повинен був приймати до розгляду заявлені додатково вимоги стягнення пені, трьох процентів річних та індексу інфляції. З посиланням на статті 22, 58, 63 ГПК України, заявлений позов в частині стягнення штрафних санкцій був залишений без розгляду, оскільки вказані вимоги підлягали розгляду в окремому позовному проваджені.

В межах зазначеної справи ПрАТ СК «Уніка»наполягає на стягненні з АСК «Інтертрансполіс»за порушення зобов'язань по договору доручення № 001030/000607 від 21.06.2007 пені в сумі 135567, 45 грн., трьох процентів річних в сумі 81691, 72 грн. та збитків від індексу інфляції в сумі 312193, 84 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про призначення судової бухгалтерсько економічної експертизи з посиланням на те, що перевірка розрахунку штрафних санкцій, підготовленого позивачем, потребує спеціального дослідження.

Відповідно до ч. 1 статті 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Проте судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2651 від 27.11.2006 року “Про деякі питання призначення судових експертиз”)

У звязку з вищезазначеним, суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової економічної експертизи у звязку із його необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

21.06.2007 року між ЗАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»та ПрАТ «СК «УНІКА»укладений договір доручення № 001030/000607 по наданню агентських послуг по страхуванню (надалі договір доручення).

Відповідно до умов зазначеного договору агент (АСК "ІнтерТрансПоліс"), діючи від імені та за дорученням страховика (СК "Кредо-Класик"), виконує частину страхової діяльності, а саме зобов'язується вчиняти дії по залученню страхувальників для укладення договорів страхування, укладати договори страхування та одержувати страхові платежі. Одержані кошти відповідач, у визначеному договору порядку мав перераховувати позивачу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Відповідно до ст. 526 та ст. 610 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 303 Господарського кодексу України передбачено, що комерційний агент несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань за даним договором у строки та на умовах вказаних у договорі, а саме не перерахував одержаних страхових платежів позивачу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.04.2010 року, постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2010 у справі №33/522, позов ПрАТ «СК «УНІКА»до ЗАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»про стягнення заборгованості в сумі 1803789,60 грн. задоволено з підстав підтвердження факту порушення відповідачем умов договору доручення № 001030/000607.

Судами встановлено, що сторонами на виконання умов договору, були підписані акти прийому-здачі виконаних робіт за червень-грудень 2008 року та січень 2009 року, відповідно до яких страхові платежі за реалізованими агентом полісами склали 2376964,98 грн. Комісійна винагорода відповідача склала 356544,75 грн.

Проте, як підтверджено наведеними судовими рішеннями, свої зобов'язання за договором доручення відповідач виконав лише частково - перерахував на рахунок позивача страхові платежі на загальну суму 1057969,42 грн.

На виконання пункту 4.3 договору, позивачем на рахунок відповідача перераховано комісійну винагороду в сумі 121338,79 грн. Залишкова частина комісійної винагороди у сумі 235205,96 грн. позивачем відповідачу перерахована не була.

Таким чином, судами встановлено, що заборгованість відповідача по перерахуванню позивачу отриманих страхових платежів, за вирахуванням неоплаченої комісійної винагороди, становить 1083789,60 грн.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду, іншого органу, який вирішує господарські спори, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на зазначене, господарський суд вважає доведеним належним чином факт порушення відповідачем договору доручення № 001030/000607 та наявності у нього заборгованості по перерахуванню позивачу отриманих страхових платежів в сумі 1083789,60 грн.

Господарський суд вважає, що наявність рішення суду від 27.04.2010р. у справі №33/522 та наказу від 26.11.2010р., виданого на його примусове виконання не є підставою вважати припиненими зобовязання, що виникли на підставі укладеного сторонами договору доручення № 001030/000607 21.06.2007 року.

Стаття 598 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Цивільний кодекс України визначає наступні підстави припинення зобовязання: виконанням (ст.599 ЦК); переданням відступного (ст.600 ЦК); зарахуванням (ст.601 ЦК); зарахування у разі заміни кредитора (ст.603 ЦК); за домовленістю сторін (ст.604 ЦК); прощенням боргу (ст.605 ЦК); поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст.606 ЦК); неможливістю його виконання (ст.607 ЦК); смертю фізичної особи (ст.608 ЦК); ліквідацією юридичної особи (ст.609 ЦК).

Докази розірвання договору доручення № 001030/000607 21.06.2007 року за рішенням суду, припинення його за згодою сторін або внаслідок відмови однієї сторони від цього договору з підстав передбачених законодавством, у справі відсутні.

Таким чином, чинне законодавство не містить заборони для звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, процентів річних від простроченої суми, а також пені у встановлених законодавством та договором розмірах, за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості до моменту припинення зобовязання з визначених законом підстав.

26.11.2010 р., на виконання судових рішень по справі № 33/522, господарським судом м. Києва виданий наказ про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 083 789,60 грн., та судових витрат, який був предявлений позивачем до виконання.

Матеріалами справи підтверджується що заборгованість в сумі 1 083 789,60 грн. стягувалася з відповідача ДВС Подільського РУЮ в м. Києві в період з 12.01.2011 року по 17.03.2011 р. в межах виконавчого провадження, що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок.

Від ВДВС Поділького РУЮ м. Києва на рахунок ПрАТ СК «УНІКА»надійшли кошти: 12.01.2011 року в cумі 82 250,00 грн., 31.01.2011 в сумі 41,87 грн., 07.02.2011 в сумі 15 000,00 грн., 10.02.2011 в сумі 215 890,25 грн., 14.02.2011 в сумі 465,50 грн., 18.02.2011 в сумі 31 124,75 грн., 22.02.2011 в сумі 63 665,24 грн., 01.03.2011 в сумі 18 268,25 грн., 09.03.2011 в сумі 20 711,22 грн., 17.03.2011 в сумі 463 361,62 грн.

Крім цього, 01.03.2011 року на рахунок позивача надійшли кошти від відповідача в сумі 500,00 грн., 04.03.2011 в сумі 100 000,00 грн., 15.03.2011 в сумі 75 500,00 грн., 16.03.2011 року в сумі 8 700,00 грн., які також були зараховані в рахунок виконання судового рішення по справі № 33/522.

Позивач обрахував вимоги по стягненню з відповідача санкцій за порушення договору за період виконання судового рішення по справі № 33/522, а саме з 12.01.2011 року по 17.03.2011 р. з урахуванням динаміки надходження коштів в погашення заборгованості відповідача по договору доручення № 001030/000607, встановленій рішенням Господарського суду м. Києва від 27.04.2010 року.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 6.7 договору № 001030/000607 від 21.06.2007 року у випадку прострочення грошового зобовязання, передбаченого умовами цього договору сторона-боржник на вимогу сторони-кредитора зобовязана сплатити суму боргу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми збитків від інфляції, процентів річних та пені, наведений позивачем, діючому законодавству відповідає, в звязку з чим господарський суд м. Києва дійшов висновку що його вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 81 691,72 грн., збитків від інфляції в сумі 312193,84 грн. та пені в сумі 135567,45 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обовязок спростувати належними доказами (контррозрахунками) суму заборгованості визначену позивачем, покладається на відповідача.

Відповідач будь-яких заперечень з приводу суті заявлених позовних вимог на протязі розгляду справи не навів, доказів та контрозрахунків в спростування позову не представив.

Таким чином, позов підлягає задоволенні повністю.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 33 ст. 34, 44, 49, 66, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс” (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, будинок 21/16, поштова адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13-Е, код ЄДРПОУ 31451838) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА”(юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18 А, поштова адреса: МСП 01601, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) пеню в сумі 135657 (сто тридцять пять тисяч пятсот шістдесят сім) грн. 45 коп., збитки від інфляції в сумі 162 408 (сто шістдесят дві тисячі чотириста вісім) грн. 82 коп., три проценти річних в сумі 50903 (пятдесят тисяч девятсот три) грн. 11 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 5294 (пять тисяч двісті девяносто чотири) грн. 53 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 22.09.2011р.