Рішення № 18383683, 22.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" вересня 2011 р.Справа № 16/5007/97/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 03.08.11р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геосинтех плюс" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАМ" (м. Коростень Житомирської області)

про стягнення 94841,51 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 94841,51 грн., з яких 51569,56 грн. боргу у вигляді отриманої передоплати згідно договору поставки товару № 15/01-08 від 15.01.08р., 29963,30 грн. пені, 4641,26 грн. 3% річних та 8667,39 грн. інфляційних нарахувань.

Заявою, поданою в судовому засіданні, позивач збільшив розмір інфляційних нарахувань до 18822,89 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з урахуванням вказаної заяви та зазначила, що у позовній заяві помилково зазначено до стягнення меншу суму інфляційних нарахувань, у зв'язку з чим просила стягнути 51569,56 грн. боргу у вигляді отриманої передоплати згідно договору поставки товару № 15/01-08 від 15.01.08р., 29963,30 грн. пені, 4641,26 грн. 3% річних та 18822,89 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив.

Ухвали господарського суду які направлялись відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (м.Коростень Житомирської області, вул.Сосновського 52-а, кв.6), повернулись до суду з відмітками поштового зв'язку про те, що за даною адресою "підприємство не працює" та "за закінченням терміну зберігання".

Згідно довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідач зареєстрований за адресою: м.Коростень Житомирської області, вул.Сосновського 52-а, кв.6 (а.с.75,90).

Відповідно до частин 1 та 2 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.03р. № 755-IV, відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема - місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч.3 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.10р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до пункта 3.5.11 "Інструкції з діловодства в господарських судах України", затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.06р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, суд вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, а тому неявка відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геосинтех плюс" укладено договір поставки товару № 15/01-08, а також додатки №№ 1,2,3,4 до нього (а.с.13-18).

Відповідно до пп.1.1 договору, постачальник (відповідач) продає, а покупець (позивач) приймає матеріали та здійснює оплату за отриманий товар згідно рахунків в повному об'ємі.

Згідно з пп.1.2 договору, асортимент, кількість та ціна товару вказується в додатках, що являється невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пп.3.1 договору, ціна за одиницю товару включає в себе вартість товару, вартість упаковки, а також доставку товару на склад покупця або за іншою адресою вказаною в додатку.

Підпунктом 3.4 договору сторони погодили, що позивач, як покупець, проводить оплату за товар шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача, як постачальника, суми в національній грошовій одиниці відповідно до умов, вказаних в підписаних сторонами додатках.

Відповідно до пп.10.1 договору, даний договір діє з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх взаємних зобов'язань.

Згідно даних позивача, на виконання умов договору та згідно з вищевказаними додатками позивачем здійснено передоплату відповідачу вартості товару у загальній сумі 599266,56 грн. з строком поставки товару відповідачем до 20.03.08р.

Згідно даних позивача, відповідач здійснив поставку товару лише на суму 547697,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с.22-31).

Таким чином, відповідач в порушення умов договору поставку товару в обумовлені строки не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем згідно договору поставки товару № 15/01-08 від 15.01.08р., яка на день вирішення спору становить 51569,56 грн., що підтверджується підписаними позивачем актами звірки взаєморозрахунків станом на 11.08.10р., на 22.07.11р. та на 14.09.11р., довідкою позивача від 21.09.11р. (а.с.21,66,88).

Претензію позивача від 12.08.10р. № 201-08/10 про сплату боргу відповідач залишив без задоволення (а.с.19).

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.663 ЦК україни, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пп.5.2 договору, за порушення постачальником строків постачання згідно договору, покупець може стягнути пеню. Розмір пені дорівнює 1% від загальної вартості товару, що поставляється з порушенням строку постачання, за кожен календарний день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості партії товару.

Частиною другою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно уточненого розрахунку позивача розмір пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становить, відповідно, 29963,30 грн., 4641,26 грн., 18822,89 грн.

Розрахунки обгрунтовані, відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання перед позивачем, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 51569,56 грн. боргу у вигляді отриманої передоплати згідно договору поставки товару № 15/01-08 від 15.01.08р., 29963,30 грн. пені, 4641,26 грн. 3% річних, 18822,89 грн. інфляційних нарахувань.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАМ", 11500, м.Коростень Житомирської області, вул.Сосновського 52-а, кв.6, ідентифікаційний код 30273417:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геосинтех плюс", 02002, м.Київ, вул.Луначарського 10, приміщення нежиле № 162, ідентифікаційний код 35012402 - 51569,56 грн. боргу у вигляді отриманої передоплати згідно договору поставки товару № 15/01-08 від 15.01.08р., 29963,30 грн. пені, 4641,26 грн. 3% річних, 18822,89 грн. інфляційних нарахувань, 1049,97 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 22.09.11р.

СуддяГансецький В.П.

<Поле для текста >

Друк:3 прим: <Поле для текста >

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідом. про вруч.).

<Текст >