Постанова № 18382861, 21.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2011 р. Справа № 7/537

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,

суддіКондратової І.Д.,

суддіМалетича М.М.,

за участю представників сторін від позивачаОСОБА_4- представник за довіреністю; від відповідача ОСОБА_5- представник за довіреністю; ОСОБА_6- представник за довіреністю;

від третьої особине з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та Приватного нотаріуса Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_8

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011р.

у справі № 7/537 Господарського суду міста Києва

за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Промінь"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"

третя особа, яка незаявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_8

провизнання виконавчого напису № 948 від 04.08.2010р. на договорі фінансового лізингу № 01-253/08 таким, що не підлягає виконанню

Розпорядженням секретаря судової палати Могила С.К. № 03.10-05/234 від 20.09.2011 р. у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Вовка І.В. внесено зміни до складу суду, для розгляду касаційної скарги у справі № 7/537 призначено колегію суддів у складі : головуючий суддя Гончарук П.А., судді : Кондратова І.Д., Малетич М.М.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Приватне сільськогосподарського підприємства "Промінь" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" про визнання виконавчого напису № 948 від 04.08.2010 р., вчиненого Приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_8, таким, що не підлягає виконанню з моменту вчинення.

Викладені у позовній заяви вимоги позивач обґрунтовував тим, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено з порушенням ст.ст.87, 88, 89 Закону України "Про нотаріат" та ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", оскільки, по-перше, безспірність відповідальності позивача за даним позовом нотаріусом не встановлена, а за період з 15.09.2009р. по 17.05.2010р., який визначений в виконавчому написі як період заборгованості, позивачем здійснювались лізингові платежі згідно графіку внесення платежів; по - друге, в виконавчому написі вартість майна зазначена в меншому розмірі, ніж той, що встановлений сторонами в специфікації; по-третє, виконавчий напис видано за відсутності на те підстав, оскільки договір у встановленому порядку не було розірвано, а отже підстав для повернення предмета лізингу не було.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р. (суддя Якименко М.М.) в позові відмовлено повністю з огляду на те, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений за наявності достовірних даних про існування простроченої заборгованості позивача тривалістю понад тридцять днів, на підставі необхідних для його вчинення документів, зокрема, оригіналу договору фінансового лізингу, засвідчених лізингодавцем копій рахунків з відміткою про несплату платежів, повідомлення-вимоги.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, дійшов протилежного висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що виконавчий напис в порушення вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат" вчинений поза межами встановленого річного строку.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції про скасування Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та Приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_8 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 р. та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р. у справі № 7/537.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу (надалі ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 01.07.2008 р. між лізинговою компанією та позивачем (лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу № 01-253/08-обл (далі договір фінансового лізингу), відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язався придбати у власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток № 2 до Договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Місцевим та апеляційним судами також встановлено, що факт належного виконання відповідачем обовязку передати позивачу трактор моделі XERION 33000 Trac 2008 року випуску підтверджується актом приймання-передачі від 15.08.2008 р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".

Підпунктом 3 пункту 2 статті 11 вказаного Закону встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку; лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови; лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів; стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"; відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до п. 8.1 договору фінансового лізингу сторони погодили, що якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше тридцяти днів з дня настання строку платежу, встановленого в Загальних умовах, лізингодавець має право вилучити предмет лізингу.

Наслідком несплати лізингових платежів (частково або в повному обсязі), в силу п. 8.2 ст. 8 загальних умов договору, є право лізингодавця направити лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмету лізингу. Лізингодавець зобовязаний за свій рахунок протягом 10 робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги повернути предмет лізингу лізингодавця. Примусове вилучення предмету лізингу здійснюється у відповідності з чинним законодавством України.

Отже, вказані положення загальних умов договору встановлюють порядок безспірного повернення обєкту лізингу, надаючи право лізингодавцю на власний вибір застосувати один з визначених наслідків: повернути за спільною згодою або примусово вилучити відповідно до законодавства України. При цьому, в силу прямої вказівки Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова лізингодавця від договору лізингу у часі повинна передувати реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.06.2010 р. відповідач на адресу позивача надіслав (про що свідчить опис вкладення у цінний лист наявний в матеріалах справи) повідомлення-вимогу № 897 від 02.06.2010 р., в якому повідомив позивача, що у разі непогашення ним заборгованості, після спливу 30-ти денного терміну з дати отримання даної вимоги позивач відмовляється від договору та звернеться до нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису для повернення предмету лізингу, отримання позивачем 09.06.2010 р. даного повідомлення підтверджується підписом представника позивача на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення № 07589584, що міститься в матеріалах справи.

Місцевим господарським судом встановлено, що 04.08.2010 р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_8 вчинено виконавчий напис (реєстровий № 948) про вилучення та повернення від Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" майна, переданого за спірним договором фінансового лізингу, у звязку із наявною у позивача заборгованості за період серпня 2009 р. по травень 2010 р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 (далі Інструкція).

Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до п. 8 даного Переліку такими документами є договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу. При цьому, для одержання виконавчого напису подаються оригінал договору лізингу та засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Колегія суддів відзначає, що при прийнятті судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат", статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, встановивши, що виконавчий напис був вчинений за наявності достовірних даних про існування простроченої заборгованості позивача тривалістю понад тридцять днів, на підставі необхідних для його вчинення документів, зокрема, оригіналу договору фінансового лізингу, засвідчених лізингодавцем копій рахунків з відміткою про несплату платежів, повідомлення-вимоги, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не підтвердив відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України наявність у нього порушених прав та тих обставин, з якими закон пов`язує визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та правомірно відмовив у позові.

В свою чергу, посилання суду апеляційної інстанції на те, що місцевим господарським судом рішення винесено з порушенням ст. 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки право вимоги у відповідача виникло у серпні 2008 р., в той час як оскаржуваний виконавчий напис вчинено 04.08.2010 р. за заявою позивача від 29.07.2010 р., колегією суддів суду визнаються помилковими з огляду на наступне.

Приписами статті 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 04.06.2010 р. відповідачем було надіслано повідомлення-вимогу № 897 від 02.06.2010 р. про сплату заборгованості та відмову від договору у разі непогашення позивачем заборгованості протягом тридцятиденного терміну з дня отримання вимоги, при цьому, підставою виникнення заборгованості відповідачем визначені рахунки-фактури за період з 15.09.2009 р. по 17.05.2010 р. на суму 458797,44 грн.

Колегія суддів враховує, що за умовами договору лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі щомісячно, а відповідно у лізингодавця щомісячно зі спливом тридцятиденного терміну прострочення виконання зобов'язання щодо кожного з платежів (рахунків-фактур) виникає право відмови від договору та право вимагати повернення предмета лізингу. Тобто, річний строк, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу щодо кожного з платежів (рахунків-фактур), при цьому, кожний щомісячний прострочений платіж може бути самостійною підставою для витребування майна в безспірному порядку. Отже обставини, які встановлені судом апеляційної інстанції, щодо виникнення простроченої заборгованості ще у серпні 2008 р., не свідчать про пропуск позивачем річного строку для вчинення виконавчого напису про повернення предмета лізингу в зв'язку з відмовою від договору та наявністю простроченої заборгованості з лізингових платежів за інший період (з 15.09.2009 р. по 17.05.2010 р.).

Враховуючи положення п. 8.1 договору фінансового лізингу та статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" право відмови від договору та право вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку у позивача виникло зі спливом тридцятиденного терміну прострочення виконання зобов'язання щодо сплати лізингових платежів згідно рахунків за період з 15.09.2009 р. по 17.05.2010 р. Відповідач звернувся з заявою про вчинення виконавчого напису 29.07.2010 р., тобто в межах строку, встановленого ст. 88 Закону України "Про нотаріат".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд неправильно застосував до спірних правовідносин норму ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання виконавчого напису № 948 від 04.08.2010 р., вчиненого Приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_8, таким, що не підлягає виконанню з моменту вчинення.

Відповідно до пункту 6 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин та зважаючи на те, що підставою скасування рішення суду першої інстанції стало неправильне застосування апеляційним судом норм ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та порушення ст. 43 ГПК України, а судом першої інстанції достовірно встановлено, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений за наявності достовірних даних про існування простроченої заборгованості позивача тривалістю понад тридцять днів, на підставі необхідних для його вчинення документів, зокрема, оригіналу договору фінансового лізингу, засвідчених лізингодавцем копій рахунків з відміткою про несплату платежів, повідомлення-вимоги, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову є правомірним, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам закону, вказаним у ньому, а тому підлягає залишенню без змін.

Крім того, відповідно до ст. 49 ГПК України скаржникам підлягають відшкодуванню за рахунок позивача витрати, понесені у зв'язку з оплатою касаційної скарги державним митом.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та Приватного нотаріуса Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_8 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011р. у справі № 7/537 скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р. залишити без змін.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" (24710, Вінницька область, Піщанський район, с. Трибусівка, вул. Леніна, 72, код ЄДРПОУ 30088220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, код ЄДРПОУ 30575865) 42,50 грн. державного мита з касаційної скарги.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" (24710, Вінницька область, Піщанський район, с. Трибусівка, вул. Леніна, 72, код ЄДРПОУ 30088220) на користь Приватного нотаріуса Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_8 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 42,50 грн. державного мита з касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Головуючий суддя Гончарук П.А.

СуддяКондратова І.Д.

СуддяМалетич М.М.