Постанова № 18382603, 15.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2011 р. Справа № 5015/1200/11

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого,

Бакуліної С.В.,

Глос О.І.,

розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постановувід 08.06.2011

Львівського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Львівської області № 5015/1200/11

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до- Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради

- Львівської міської ради

про визнання переважного права на оренду нежитлового приміщення без проведення конкурсу, визнання незаконним наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та зобовязання укласти договір оренди,

за участю представників: позивача ОСОБА_4

відповідачівне зявились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.04.2011 у справі №5015/1200/11 (суддя Довга О.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 (колегія суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Краєвської М.В., Орищин Г.В.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі позивач) про визнання за ним переважного права на оренду нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 11,3кв.м, без проведення конкурсу; визнання незаконним наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 12.11.2010 № 106-0 в частині включення нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 11,3кв.м, в перелік вільних обєктів, які підлягають передачі в оренду шляхом проведення некомерційного конкурсу; зобовязання Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі відповідач-1) укласти із Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 11,3кв.м, без проведення конкурсу, в запропонованій ним редакції.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме ст. 9, ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 764, 777 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст. 35 ГПК України.

Зокрема, скаржник вважає, що його переважне право на оренду приміщення як добросовісного орендаря випливає з положень договору оренди №С-6643-8 від 30.09.2008 і приписів чинного законодавства, отже, він не зобовязаний звертатися із заявою про участь у конкурсі, адже, виставлення спірного приміщення на конкурс є незаконним.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представники відповідачів своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення скаржника по касаційній скарзі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 30.09.2008 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна за № С-6643-8, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що перебуває на балансі ЛКП "Дністер" (балансоутримувач) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 11,30кв.м (п. 1.1 договору); термін дії договору визначений з 30.09.2008 до 01.11.2009 (п. 4.1 договору); у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 4.3 договору); чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 4.8 договору); після закінчення терміну дії договору або його дострокового припинення або розірвання обєкт оренди повертається орендодавцю (п. 8.1 договору); після закінчення строку дії договору його переоформлення буде здійснюватись у порядку, передбаченому ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (п. 13.1 договору); зміни та доповнення до даного договору вносяться у письмовій формі у порядку, встановленому чинним законодавством, одностороннє внесення змін до договору не допускається (п. 13.3 договору).

За наказом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 30.12.2009 № 378-0 договір зазначений оренди продовжено терміном на 1 рік.

Повідомленням від 17.12.2010 № 2302-вих.-2693, надісланим позивачеві 20.12.2010, відповідач-1 заявив про припинення договору оренди з 03.12.2010 з вимогою повернути протягом 15 днів орендоване приміщення у належному стані по акту приймання-передачі балансоутримувачу.

У відповідь на зазначене повідомлення позивач листом від 11.01.2011 пояснив, що на виконання рішення господарського суду Львівської області від 27.05.2010 у справі № 11/76 він добровільно звільнив орендоване приміщення, про що свідчить акт державного виконавця від 24.09.2010, проте, 24.11.2010 Вищий господарський суд України скасував постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 та рішення господарського суду Львівської області від 27.05.2010 у справі № 11/76, прийнявши нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог прокурора Галицького району м. Львова про виселення ФОП ОСОБА_4 з займаного приміщення.

Втім, позивачеві стало відомо, що наказом від 12.11.2010 № 106-0 Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради орендоване приміщення включене в перелік обєктів, що підлягають передачі в оренду шляхом проведення некомерційного конкурсу.

Позивач, вважаючи порушеним своє переважне право на продовження договору оренди, з діями відповідача не погодився, що обумовило його звернення з даним позовом про визнання переважного права на оренду нежитлового приміщення без проведення конкурсу, визнання незаконним наказу відповідача від 12.11.2010 № 106-0 в частині включення спірного приміщення в перелік обєктів, що підлягають передачі в оренду шляхом проведення некомерційного конкурсу та зобовязання відповідача укласти з позивачем договір оренди спірного нежитлового приміщення без проведення конкурсу, в редакції запропонованій позивачем.

Вирішуючи спір у справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність і необґрунтованість позовних вимог, виходячи з того, що договір оренди нерухомого майна № С-6643-8 від 30.09.2008 припинив свою дію із закінченням строку і його пролонгація не відбулася, в звязку з чим наказом від 12.11.2010 № 106-0 вирішено включити приміщення до переліку обєктів, що підлягають передачі в оренду шляхом проведення некомерційного конкурсу, натомість, позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу незаконності даного наказу, а також доказів повідомлення орендодавця до спливу строку договору про намір використати своє переважне право на укладення договору на новий строк, як то передбачено ст. 777 ЦК України, при цьому, посилаючись на заяву від 11.01.2011 як на пропозицію укласти договір оренди нерухомого майна, позивачем не було додано проект договору, отже, таку заяву не можна вважати ініціативою щодо укладення договору оренди в розумінні суті ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 181 ГК України.

З висновками судів першої та апеляційної інстанцій слід погодитися, враховуючи таке.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено, що волевиявлення орендодавця щодо припинення з 03.12.2010 договору в звязку з закінченням строку його дії і повернення обєкту оренди підтверджується його повідомленням від 17.12.2010 №2302-вих-2693, яке відповідно до списку поштових відправлень № 322 від 20.12.2010 і в межах встановленого законом і договором місячного терміну після закінчення терміну дії договору надіслано на адресу позивача.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що договір оренди припинив свою дію згідно з умовами пунктів 4.1 та 4.3 договору і його пролонгація не відбулася, є вірним.

Крім того, відповідно до умов пунктів 13.1, 13.3 договору після закінчення строку дії договору його переоформлення на новий строк буде здійснюватись у порядку, передбаченому ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у письмовій формі, за таких обставин отримання права на користування майном можливе виключно шляхом укладення нового договору оренди.

Доводи скаржника щодо порушення відповідачем його переважного права на продовження терміну дії договору оренди і неврахування, в звязку з цим, судами попередніх інстанцій приписів ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 777 ЦК України, відповідно до яких після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право перед іншими субєктами господарювання і за інших рівних умов на продовження (укладення) договору оренди на новий термін, колегією суддів відхиляються, адже, зазначені норми встановлюють можливість для добросовісного орендаря реалізації переважного права на продовження договору оренди перед іншими претендентами на оренду цього ж майна і за інших рівних з ними умов, а не автоматичного і беззаперечного продовження договору оренди, як вважає скаржник.

Таким чином, переважне право позивача на оренду нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 11,3кв.м, могло бути реалізоване виключно шляхом участі у призначеному відповідачем некомерційному конкурсі і тільки у тому випадку, якщо інші учасники конкурсу запропонують такі самі, як і він, умови, на яких вони бажають отримати це майно в оренду.

Втім, позивач в межах даної справи не доводить обставин незаконного проведення конкурсу на оренду спірного приміщення без його участі, адже, за змістом позовних вимог, вважає, що він взагалі не зобовязаний приймати участь у конкурсі, відтак, нереалізоване позивачем переважне право на оренду приміщення не може вважатись порушеним і не потребує судового захисту у обраний позивачем спосіб.

Щодо вимоги позивача про укладення з ним договору оренди без проведення конкурсу, то, згідно з нормою п. 1 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи відповідному орендодавцеві. Аналогічний порядок подання проекту договору на розгляд стороні передбачений і ст. 181 ГК України. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, посилаючись на заяву від 11.01.2011 як на пропозицію укласти договір оренди, не подав проект договору, отже, таку заяву не можна вважати ініціативою щодо укладення договору оренди в розумінні суті ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 181 ГК України.

Крім того, відповідно до ст. 777 ЦК України наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк, однак, судами встановлено, що позивач належних і допустимих доказів повідомлення орендодавця до спливу строку договору про намір використати своє переважне право на укладення договору на новий строк також не подав.

Вимоги позивача про визнання незаконним наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 12.11.2010 № 106-0 в частині включення нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 11,3 кв.м, в перелік вільних обєктів, які підлягають передачі в оренду шляхом проведення некомерційного конкурсу, правомірно визнані судами попередніх інстанцій такими, що не підлягають задоволенню, адже, позивач не доводить ні невідповідності даного наказу будь-яким конкретним вимогам чинного законодавства, ані прийняття його відповідачем-1 з порушенням наданої компетенції.

Також колегія суддів зазначає, що нормою ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", якою керувався відповідач-1 при ухваленні спірного наказу, встановлено, що у 2010 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах; орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки; орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди нерухомого майна. Таким чином, обовязок відповідача-1 як власника (розпорядника) комунального майна на передачу його в 2010 році в оренду за конкурсом передбачений законодавцем, при цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач як належний орендар не повідомив орендодавця у встановлений строк про свій намір скористатися правом на продовження договору оренди на новий строк.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 у справі господарського суду Львівської області № 5015/1200/11 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В.Бакуліна

О.І.Глос