Постанова № 18381732, 14.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"14" вересня 2011 р. Справа № 5023/1355/11 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Чернова Є.В., за участю представників сторін А. Усенка (18.07.11), Є. Приблуди (дов. від 5.05.11), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Мега-Гарант” на рішення господарського суду Харківської області від 13квітня 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року у справі № 5023/1355/11 за позовом публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна” до публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Мега-Гарант” про стягнення 73 664 грн. 64 коп.,

ВСТАНОВИВ: У лютому 2011 року публічне акціонерне товариство “Страхова компанія “Країна” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Мега-Гарант” про стягнення суми боргу - 69 310 грн. 02 коп. та пені - 4 354 грн. 62 коп. з підстав неналежного виконання зобов’язання. Рішенням господарського суду Харківської області від 13 квітня 2011 року (суддя В. Ольшанченко), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року, позов задоволено в частині стягнення 69 310 грн. 02 коп. боргу; у решті позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство “Страхова компанія “Мега-Гарант” просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 193 Господарського кодексу України, статей 11, 14, 63, 526, 527, 985 Цивільного кодексу України, статей 4, 28, 33, 43, 56 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.

Публічне акціонерне товариство “Страхова компанія “Країна” проти доводів касаційної скарги заперечило і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 1 грудня 2006 року сторони уклали генеральний договір № 70ФП/06 (далі - договір) про порядок здійснення факультативного перестрахування (ретроцесії).

Сторони погодили, що передача і прийняття ризиків на перестрахування здійснюється сторонами шляхом укладання окремої ковер-ноти, який є невід’ємною частиною договору; перестраховик зобов’язується відшкодувати перестрахувальнику збитки, що виникли у зв’язку з виконанням договору страхування; перестраховик зобов’язаний перерахувати перестрахувальнику (або за його заявою - страхувальнику (вигодонабувачу) свою частину страхового відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов договору і ковер-ноти; перестраховик зобов’язаний прийняти рішення з приводу заявленої вимоги (рахунку) щодо виплати страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з моменту отримання усіх необхідних документів; про прийняте рішення, з обґрунтуванням мотивів, перестраховик письмово повідомляє перестрахувальника (пункти 2.7, 3.3, 3.4, 6.3.2, 8.10, 8.11 договору).

Сторони уклали ковер-нот:

- 11 лютого 2008 року № 217-08ИП/2.1.5.1 на страхову суму 210 000 грн., частка відповідальності відповідача (перестраховика) в якому становить 70 000 грн. і 11 травня 2010 року позивач листом № 3026 надіслав відповідачу копії документів для виплати частки страхового відшкодування в сумі 1924 грн. 22 коп.;

- 9 лютого 2008 року № 48-08ИП/2.1.5.5 на страхову суму 202 500 грн., частка відповідальності відповідача становить 60000 грн. і 31 березня 2009 року позивач надав відповідачеві копії документів для виплати частки страхового відшкодування в сумі 1 745 грн. 41 коп.;

- 8 лютого 2008 року № 212-08ИП/2.1.5.1 на страхову суму 213 700 грн., частка відповідальності відповідача - 73 700 грн. і 23 квітня 2009 року позивач надіслав відповідачеві копії документів для виплати частки страхового відшкодування в розмірі 1 049 грн. 19 коп.

- 20 жовтня 2008 року № 1546-08ИП/2.1.5.1 на страхову суму 157 400 грн., частка відповідальності відповідача становить 47400 грн. і 5 червня 2009 року позивач надіслав відповідачу копії документів для виплати його частки страхового відшкодування в сумі 3 052 грн. 03 коп.

- 7 листопада 2007 року № 1176-07ИП/2.1.5.1 на страхову суму 204 020 грн., частка відповідальності відповідача - 79 020 грн. і 28 вересня 2010 року позивач надіслав відповідачу копії документів для виплати частки страхового відшкодування в сумі 61 539 грн. 17 коп.

Зобов’язання в цій частині відповідач не виконав і грошові кошти, всього на суму 69 310 грн. 02 коп., позивачеві не перерахував.

За правилами статті 12 Закону України “Про страхування” (у редакції, що діяла на момент укладання договору) перестрахуванням є страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно з приписами статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов’язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми основного боргу.

Водночас господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені, оскільки її нарахування здійснено з порушення вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України .

Інші твердження скаржника досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Харківської області від 13 квітня 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року у справі №5023/1355/11 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Мега-Гарант” без задоволення. Головуючий, суддя М. В. Кузьменко СуддяІ. М. Васищак СуддяЄ. В. Чернов