Ухвала суду № 18372153, 13.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"13" вересня 2011 р. м. КиївК-14241/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Рибченка А.О., Усенко Є.А., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 року по справі №5/3616-28/452а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропер»до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропер»(далі- ТОВ «Пропер», позивач) до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області (далі- ДПІ у Яворівському районі Львівської області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000631510/0 від 08.06.2006 про застосування фінансових санкцій в розмірі 150541,57грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 28.02.2007 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропер»до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 року, постанову Господарського суду Львівської області від 28.02.2007 року скасовано, прийнято нову про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із останнім судовим рішенням, відповідач 02.07.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 28.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 року, залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 28.02.2007 року.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17, п.п.5.3.1 п.5.3, ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181-ІІІ) та ст. 86 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковим органом складено акт №0000631510/31252665 від 08.06.2006, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000631510/0 від 08.06.2006 про застосування на підставі п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ фінансових санкцій в розмірі 150541,57грн.

За результатом адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а вищезазначене податкове повідомлення-рішення без змін.

Зі змісту вищезазначеного акту перевірки вбачається, що за результатом проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ, а саме: встановлено факт несвоєчасної сплата суми податкового зобовязання з податку на додану вартість. Зокрема в акті зазначено, що на підставі декларації по податку на додану вартість за січень 2006 року №1851 від 16.0.2006 по картці особового рахунку ТОВ «Пропер» по податку на додану вартість 02.03.2006 проведено нарахування податкового зобовязання на суму 1329809,00грн. (термін сплати 02.03.2006), що призвело до виникнення податкового боргу в сумі 752707,84грн. Підприємством подано податкову декларацію за березень 2006 від 11.04.2006, в якій задекларовано до бюджетного відшкодування «на рахунок платника у банку»- 2359667,00грн. На підставі декларації за березень 2006 року від 11.04.2006 в картці особового рахунку ТОВ «Пропер» по податку на додану вартість 11.04.2006 погашено податковий борг в сумі 752707,84грн., який виник на підставі декларації за січень 2006 року, тобто із затримкою від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Пунктом 1.5 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що звітним (податковим) періодом є період за який платник податку зобовязаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету, а пунктом 7.8.1 статті 7 зазначеного Закону України визначено, що податковим періодом із ПДВ є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Підпунктом 4.1.4 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 4.1.4 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами встановлено, що станом на 01.01.2006 року позивач мав переплату з ПДВ у загальному розмірі 1726869,16грн., яка складалась із суми переплати станом на 01.11.2005 року в розмірі 742,16грн. та відємних значень податкових декларацій позивача за жовтень і листопад 2005 року в розмірах 533207,00грн. та 1194920грн., які були заявлені до бюджетного відшкодування та підтверджені відповідачем.

Позивачем 08.02.2006 була подана податкова декларація із ПДВ за січень 2006 року, в якій зазначалась сума ПДВ, що підлягала нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 1329809,00грн. Проте, враховуючи вищезазначену переплату, сума податкового зобовязання за січень 2006 року не підлягала до сплати, оскільки на дату граничного терміну сплати ПДВ за січень 2006 року розмір переплати зменшився до 397060,16грн.

Підпунктом 1.3 статті 1 Закону України №2181-ІІІ визначено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Відповідно до приписів п.п.17.1.7 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому п. 5.1 та п.5.2 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що узгодження сум податкових зобовязань здійснюється виключно на підставі даних податкового повідомлення, що направляєтьсяплатникуподатків контролюючим органом, який здійснив нарахування сум податкових зобовязань, у випадках визначених п. 4.2 та п. 4.3 статті 4 Закону, та на підставі самостійно визначених сум податкових зобовязань за даними податкових декларацій, що подаються платником податку.

В матеріалах справи відсутні докази про направлення позивачеві податкового повідомлення-рішення про нарахування податкового зобовязання з ПДВ, що з урахуванням вищезазначеного свідчить про відсутність підстав для виникнення податкового боргу.

При цьому, слід також зазначити, що Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено врахування суми отриманого бюджетного відшкодування при розрахунку суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за певний звітній період, а Законом України №2181-ІІІ не передбачено такої підстави для узгодження податкових зобовязань та виникнення податного боргу, як дані облікової картки рахунків платника податків.

Крім того, з урахуванням приписів пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справленням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 №276, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не підлягає врахуванню у картці особового рахунку платника податків, а тому вона не могла вплинути на сальдо розрахунків позивача з бюджетом станом на 02.03.2006.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність прийняття спірного повідомлення рішення є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 року по справі №5/3616-28/452а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________ Т.М.Шипуліна

Судді: ________ О.В. Карась

________ А.О. Рибченко

________ Є.А. Усенко

________ М.О.Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна