Ухвала суду № 18372155, 13.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"13" вересня 2011 р. м. КиївК-14919/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Рибченка А.О., Усенко Є.А., Федорова М.О.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2007 року по справі № 7/21-24/2007 (22-а-305/07) за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про скасування податкових повідомлень рішень

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода» (далі- КП «Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода», позивач) до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді (далі- ДПІ у м. Ужгороді, відповідач) про скасування податкових повідомленнь-рішень від 29.06.2006 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань: №0007881540/0/2883/15-0/03344326/16813, №0007891540/0/2884/15-0/03344326/16814, №0007951540/0/15-0/03344326/16815 - по комунальному податку на загальну суму 2034,76грн.; №0007811540/0/2882/15-0/3344326/16811, №0007821540/2881/15-0/03344326/13810, №0007831540/0/2880/15-0/03344326/16809 по збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 64791,66грн.; №0007991540/0/2886/15-0/03344326/16816. №0008051540/0/2887/15-0/03344326/16818 по збору на спеціальне використання водних ресурсів на загальну суму 8388,19грн.; №0008101540/0/2889/15-0/03344326/16820, №0008091540/0/2888/15-0/03344326/16819 по збору за геологорозвідувальні роботи на загальну суму 15901,48грн., а також про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2006, прийнятих за результатами адміністративного оскарження, якими суми штрафних санкцій залишено без змін.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2007 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.06.2006, в іншій частині провадження у справі закрито. При цьому, суд виходив з необєктивності розрахунків штрафних санкцій, а прийняті за результатом оскарження податкові повідомлення рішення від 28.08.2006 суд вважає відкликаними відповідно до приписів п.п.6.4.1 п.6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181-ІІІ).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду 12.06.2007 року, постанову Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2007 року скасовано та винесено нову про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 23.10.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 30.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2007 року, залишити в силі постанову Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2007 року.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог ст. 16, п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17, п.п.5.3.1 п.5.3, ст. 5 Закону України №2181-ІІІ, ст. 250 Господарського кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №1354/15-0 від 22.06.2006, складеного за результатами перевірки КП «Виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства міста Ужгорода», податковим органом 29.06.2006, на підставі п.п17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ, були прийняті податкові повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань: №0007881540/0/2883/15-0/03344326/16813, №0007891540/0/2884/15-0/03344326/16814, №0007951540/0/15-0/03344326/16815 - по комунальному податку на загальну суму 2034,76грн.; №0007811540/0/2882/15-0/3344326/16811, №0007821540/2881/15-0/03344326/13810, №0007831540/0/2880/15-0/03344326/16809 по збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 64791,66грн.; №0007991540/0/2886/15-0/03344326/16816. №0008051540/0/2887/15-0/03344326/16818 по збору на спеціальне використання водних ресурсів на загальну суму 8388,19грн.; №0008101540/0/2889/15-0/03344326/16820, №0008091540/0/2888/15-0/03344326/16819 по збору за геологорозвідувальні роботи на загальну суму 15901,48грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте скарга позивача залишена без задоволення, та 28.08.2006 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких суми штрафних санкцій залишено без змін.

Зі змісту вищезазначеного акту перевірки вбачається, що за результатом проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ, а саме: встановлено факт порушення граничних строків сплати податкових зобовязань по комунальному податку, зборах за забруднення навколишнього природного середовища, спеціального використання водних ресурсів та за геологорозвідувальні роботи за період 2005-2006 роки.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону встановлено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 4.1.4 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України №2181-ІІІ податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї ж норми Закону податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 названої статті штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 17.3 статті 17 Закону України №2181-ІІІ встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України №2181-ІІІ є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України №2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Чинне законодавство не містить норми, яка б встановлювала початок перебігу строку для визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства, а підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов'язання зі штрафу, передбаченого цією правовою нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Правильність такого тлумачення правових норм підтверджується і приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ, за змістом якого штраф за затримку сплати податкового зобов'язання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу.

Як вбачається з установлених судами обставин справи та з наявних у матеріалах справи доказів (зокрема, додатку до акта перевірки, що містить розрахунок спірних штрафних санкцій), штрафи за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями було нараховано на податкові зобов'язання, які фактично погашалися позивачем, починаючи з лютого 2005 року, а тому з огляду на дату прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії відповідачем було дотримано зазначений строк під час застосування штрафних санкцій.

Відповідно до приписів п.п.17.1.7 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на наявний у матеріалах справи розрахунок штрафних санкцій суд апеляційної інстанції обґрунтовано спростував висновок суду першої інстанції щодо необєктивності розрахунку штрафних санкцій.

В силу вимог пункту 16.1 статті 16 Закону України №2181-ІІІ після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Таким чином, за порушення строків сплати податкових зобов'язань Законом передбачено два види відповідальності - нарахування пені після закінчення граничного строку сплати податкового зобов'язання (незалежно від його погашення) та штрафу після фактичного погашення платником податкового боргу. Отже, в даному разі нарахування позивачеві пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання є, по суті, не подвійним притягненням до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, а застосування різних видів відповідальності за вчинене правопорушення. Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, вирішуючи спір по суті, суд повинен застосувати матеріальний закон, який регулює відповідне коло спірних правовідносин, проте при цьому суд не наділений правом аналізувати доцільність норми Закону та, зокрема, її економічний вплив на правовідносини як підставу для застосування такої норми, що було фактично зроблено судом першої інстанції.

Враховуючи, що апеляційний суд, з достатньою повнотою встановивши фактичні дані зі справи (зокрема, обставини щодо фактичного порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань), надав цим обставинам правильну юридичну оцінку, правильно застосувавши до спірних правовідносин матеріальний закон, підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 222, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2007 року по справі № 7/21-24/2007 (22-а-305/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________ Т.М.Шипуліна

Судді: ________ О.В. Карась

________ А.О. Рибченко

________ Є.А. Усенко

________ М.О.Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна