Ухвала суду № 18372133, 06.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"06" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-13236/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Рибченка А.О., Степашка О.І, Федорова М.О.

при секретарі Ткачук О.М.

за участі представників:

від позивача: Корнієнко В.П., дов. №1625/9/10-206 від 20.09.2010

від відповідача: Кроль М.Б., дов. №214/22 від 15.04.2011

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року у справі № 11/627 -А за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень –рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»(далі –ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі-СДПІ у м.Києві, відповідач) про (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.01.2007) скасування податкових повідомлень –рішень №0000091604/0 від 18.04.2006, №0000091604/1 від 04.07.2006, №0000091604/2 від 29.08.2006, №0000091604/3 від 14.11.2007, про донарахування податку на додану вартість у розмірі 167000,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83500,00грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року, позовні вимоги –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 19.06.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 25.09.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року, прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатом проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «КТК» за період з 01.01.2003 по 31.01.2003, податковим органом складено акт №04/26-0/22927045 від 06.04.2006, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000091604/0 від 18.04.2006 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 167000,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83500,00грн.

За результатом адміністративного оскарження вищезазначеного повідомлення-рішення, скарги позивача було залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення –рішення №0000091604/1 від 04.07.2006, №0000091604/2 від 29.08.2006, №0000091604/3 від 14.11.2007.

Зі змісту вищезазначеного акту перевірки вбачається, що за результатом проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7. 1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставно включено до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими ТОВ «КТК», установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого, визнано недійсним рішенням Голосіївського районного суду м,Києва від 22.11.2004.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

          Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час формування позивачем спірного податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «КТК»та здійснення розрахунків за поставку товару, відповідачем не оспорюється.

Крім того, встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2004 визнано недійсними: статут ТОВ «КТК», зареєстрований Голосіївською районною у м.Києві державною адміністрацією 04.02.2003 з моменту його реєстрації; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37053870 від 18.02.2003 з моменту його видачі.

Проте, вищезазначене рішення було скасовано судом апеляційної інстанції та рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 25.08.2005 прийнято нове, яким визнано недійсним установчі документи ТОВ «КТК» та свідоцтво платника податку на додану вартість, скасовано державну реєстрацію ТОВ «КТК»та припинено його діяльність –без посилання на недійсність відповідних документів з моменту видачі –реєстрації.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов’язань відповідачем не встановлено. Матеріалами справи підтверджується також, що у період вчинення господарських операцій, ТОВ «КТК» подавало податкову звітність, а доказів того, що підприємство не декларувало у податкових зобов’язаннях суми ПДВ отримані від позивача, суду не надано.

Помилковим є твердження податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на скасування судом державної реєстрації ТОВ «КТК» позивача, який видав податкові накладні, оскільки визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, станом на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ТОВ «КТК»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року у справі № 11/627 -А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________О.В. Карась

________А.О.Рибченко

________О.І. Степашко

________М.О.Федоров Суддя Т.М. Шипуліна