Ухвала суду № 18372061, 20.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2011 р. м. КиївК-17554/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року

у справі № 46/95-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0003132308/0 від 15 червня 2006 року, № 0003132308/1 від 01 серпня 2006 року, № 0003132308/2 від 11 жовтня 2006 року, № 0003132308/3 від 19 грудня 2006 року та № 0003142308/0 від 15 червня 2006 року, № 0003142308/1 від 01 серпня 2006 року, № 0003142308/2 від 11 жовтня 2006 року, № 0003142308/3 від 19 грудня 2006 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2007 року , ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Укрвтормет»за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складено акт № 173/23-8/32046266 від 28 квітня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003132308/0 від 15 червня 2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 8 363,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4 181,00 грн., а також № 0003142308/0 від 15 червня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 673776,00 грн. (449 184,00 грн. основний платіж, 224 592,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003132308/1 від 01 серпня 2006 року, № 0003132308/2 від 11 жовтня 2006 року, № 0003132308/3 від 19 грудня 2006 року та № 0003142308/1 від 01 серпня 2006 року, № 0003142308/2 від 11 жовтня 2006 року, № 0003142308/3 від 19 грудня 2006 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Екселентекс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Рексі», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ентеко ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Експобудтранс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Трей Сім», свідоцтва платника податку на додану вартість яких анульовано, а установчі документи визнано недійсними у судовому порядку.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки, податковий кредит з податку на додану вартість сформовано позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім», він складається із сум, сплачених в ціні виконаних відповідними контрагентами робіт та послуг, а тому позивачем дотримано передбачені Законом № 168/97-ВР вимоги і заявлені суми податкового кредиту є обґрунтованими і правомірними.

Також, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів контрагентів позивача та їх свідоцтв платника податку на додану вартість не тягне за собою визнання недійсними всіх укладених ними угод та виписаних податкових накладних з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Однак, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, оскільки, відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В свою чергу, пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України від 05 травня 1999 року № 619-XIV «Про металобрухт»операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Діяльність, повязана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не дослідили на підставі належних та допустимих доказів доводи відповідача про те, що контрагенти ТОВ «Укрвтормет»не звітували до податкових органів та систематично не сплачували податки до бюджету, а посадові особи зазначених юридичних осіб до їхньої господарської діяльності не мають причетності.

Зокрема, судами не зясовано, чи мали операції із придбання брухту чорних металів реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), а також чи мали контрагенти позивача ліцензії на здійснення діяльності, повязаної із заготівлею та переробкою брухту чорних металів.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено факт подальшої реалізації ТОВ «Укрвтормет» придбаного у ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс»та ТОВ «Трей Сім»товару.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою обєктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.