Ухвала суду № 18372032, 07.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2011 р. м. КиївК-18974/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Котової Ю.Ю.,

відповідача: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 року

у справі № 6/382/08 (22-а-11467/2008)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Лиман»звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення №000080336/0 від 23.07.2008 року.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2008 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 року постанову Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2008 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Лиман»оскаржило його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У судове засідання представники податкового органу не зявились, справу розглянуто відповідно до приписів частини четвертої статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача , пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складено Акт № 554/36/01373890 від 09.01.2008 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем приписів статей 2, 7, 14, 23 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю»(далі - Закон України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ), що призвело до заниження земельного податку на суму 54254,53 грн., у тому числі за 2007 рік 40409,71 грн., за 1 квартал 2008 року 13844,82 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00008036/0 від 23.07.2008 року про визначення податкового зобовязання з земельного податку у розмірі 81 38179 грн., утому числі 54254,53 грн. основного платежу та 27127,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Статтею 2 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі статтею 23 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 13 вказаного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. (стаття 193 Земельного кодексу України).

Статтею 196 Земельного кодексу України визначено, що складовою частиною державного земельного кадастру є грошова оцінка земельних ділянок.

Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (стаття 204 Земельного кодексу України).

Згідно з пунктом 4 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року №15, державний земельний кадастр ведеться Державним комітетом по земельним ресурсам та його територіальними органами, які здійснюють формування, ведення, збереження цього кадастру і забезпечують доступ до відповідної інформації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що єдиною підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який ведеться Державним комітетом по земельним ресурсам та його територіальними органами, які здійснюють його формування, ведення, збереження і забезпечують доступ до відповідної інформації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне зясування всіх обставин у справі.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобовязує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, у порушення вказаних норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій не було витребувано відповідних даних з державного земельного кадастру щодо грошової оцінки спірної земельної ділянки. Належна правова оцінка цим відомостям надана не була. Проте, це має важливе значення для правильного вирішення даного спору по суті.

Згідно з частиною першою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обовязків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 року у даній справі скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.