Ухвала суду № 18370131, 06.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"06" вересня 2011 р. м. КиївК-731/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Карася О.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 25.07.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007

у справі № 26/222а

за позовом Акціонерного товариства закритого типу „Фірма Меблі”

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі

м. Донецька

про визнання частково недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу „Фірма Меблі” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання частково недійсним рішення № 0004002343/0 від 01.12.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкових повідомлень-рішень № 0004472340/0 від 01.12.2006, № 0003551740/0 від 01.12.2006.

Постановою господарського суду Донецької області від 25.07.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007 постанову господарського суду Донецької області від 25.07.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 25.07.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007 ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2005 по 30.06.2006 та складено акт № 1343/23-6/01554841 від 22.11.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийнято рішення № 0004002343/0 від 01.12.2006, яким до позивача застосовані фінансові санкції на підставі Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” у сумі 269845, 95 грн..

Згідно розрахунку фінансових санкцій до рішення про застосування фінансових санкцій № 0004002343/0 від 01.12.2006, фінансові санкції у сумі 214815, 33 грн. застосовані за витрачання готівки з виручки від реалізації на виплату заробітної плати при наявності податкової заборгованості.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював витрачання готівки від реалізації на виплату заробітної плати при наявності податкового боргу.

Згідно даних облікової картки, за підприємством рахувалась податкова заборгованість у періоди з 14.07.2005 по 19.07.2005, з 16.01.2006 по 26.01.2006, з 22.05.2006 по 26.05.2006, з 01.01.2005 по 05.01.2005, з 20.05.2005 по 01.06.2005, з 30.05.2005 по 31.05.2005 з 04.05.2005 по 05.05.2005, в ці періоди позивач здійснював виплату заробітної плати з каси підприємства.

Відповідно до п. 2.12. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України 19.02.2001 N 72, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 N 237/5428 встановлено, що готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обовязковими платежами).

Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що повязані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

У період дії даної норми позивач здійснював виплату заробітної плати з каси підприємства лише 04.01.2005 у сумі 500 грн.

Зазначене Положення втратило чинність згідно Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320, яким затверджено нове Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України „Про оплату праці” своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно з п. г) п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою, у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виплата заробітної плати є першочерговою у порівнянні з погашенням податкових платежів та погашенням податкових боргів.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 25.07.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007 у справі № 26/222а залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 25.07.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2007 у справі № 26/222а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді О.В. Карась

А.О. Рибченко

О.І. Степашко

Т.М. Шипуліна

Суддя М.О. Федоров