Ухвала суду № 18370127, 06.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2011 р. м. КиївК-12561/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Карася О.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 06.09.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 27.10.2007 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008

у справі № АС 16/463-07

за позовом Дочірнього підприємства „Завод обважнених бурильних та

ведучих труб”

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення та зобовязання

вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство „Завод обважнених бурильних та ведучих труб” звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000282306/0/54507 від 20.08.2007 та зобовязання відповідача надати Управлінню Державного казначейства України у Сумській області висновки із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з державного бюджету України у розмірі 249799,49 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 25.10.2007 позовні вимоги задоволено, податкове повідомлення-рішення № 0000282306/0/54507 від 20.08.2007 визнано нечинним, зобовязано відповідача надати Управлінню Державного казначейства України у Сумській області висновок про відшкодування з державного бюджету України ДП „Завод обважених бурильних та ведучих труб” ВАТ „Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе” податку на додану вартість в розмірі 249799, 49 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 постанову господарського суду Сумської області від 25.10.2007 скасовано частково, в частині задоволення позовних вимог щодо зобовязання відповідача надати Управлінню Державного казначейства України у Сумській області висновки із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з державного бюджету України у розмірі 249.799,49 грн. постановлено нове рішення про відмову в цій частині задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по деклараціям за вересень, жовтень 2006 року та січень 2007 року та складений акт № 5523/23-6/30991664 від 17.08.2007

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000282306/0/54507 від 20.08.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 294799,49 грн.

Перевіркою встановлено порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 294799,49 грн., в тому числі: за вересень 2006 року - 202057, 29 грн., за жовтень 2006 року - 24429, 55 грн., за січень 2007 року - 68312,65 грн.

Позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування виходячи з того, що один з постачальників позивача у вересні 2006 року на суму 202057,29 грн. та січні 2007 року на суму 68312,65 грн. ВАТ „Сумивтормет” не є виробником товару (металобрухту), поставленого позивачу, він придбав його у ТОВ „Віотан” та ТОВ „Милекса”, постачальниками яких в свою чергу є ТОВ „Спецінвест”.

Одним з постачальників позивача у жовтні 2006 року на суму 24429,55 грн. є ТОВ ТД „Арго”, який придбав товар у ТОВ „ТД Селена”, той в свою чергу у ЗАТ „Електросталь”, а той - у ТОВ „МетАзов”

Відповідно інформації Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ТОВ „Спецінвест” визнано банкрутом, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 24.02.2007, підприємство знято з обліку 29.03.2007.

Відповідно до інформації Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька ухвалою господарського суду Донецької області від 25.12.2006 ТОВ „МетАзов” визнано банкрутом.

Відповідачем зроблений висновок про відсутність надмірної сплати податку у сумі 294799,49 грн. за вересень, жовтень 2006 року, січень 2007 року по ланцюгу до виробника.

Законом України „Про податок на додану вартість” передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної. Сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивачем формується правильно, якщо ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Порушень, допущених позивачем при обчисленні та формуванні податкового кредиту, суди на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, не встановили.

Не встановлено будь-яких порушень і його безпосереднім контрагентами-постачальниками.

ВАТ „Сумивтормет” 14.02.2007 та ТОВ ТД „Арго” 25.12.2006 визнані банкрутами та зняті з податкового обліку судом, однак операції купівлі-продажу по ланцюгу з зазначеними підприємствами здійснювались до визнання їх банкрутами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Стосовно зобовязання відповідача надати висновок бюджетного відшкодування Головному управлінню державного казначейства про включення невідшкодованої суми ПДВ зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено ст. 17 КАС України.

Проте, Законодавством України не встановлено право про зобовязання вчинити певні дії, зокрема зобовязати Державну податкову інспекцію надати висновок бюджетного відшкодування Головному управлінню державного казначейства.

Неврахування зазначеного судами всіх інстанцій призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі в цій частині та вирішення спору, судом апеляційної інстанції тільки відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині, а не закрито провадження.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми слід задовольнити частково, господарського суду Сумської області від 27.10.2007 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 скасувати в частині зобовязання відповідача надати висновок бюджетного відшкодування Головному управлінню державного казначейства та провадження у справі в цій частині закрити в інших частинах постанову першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 17, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити частково.

Постанову господарського суду Сумської області від 27.10.2007 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 скасувати в частині зобовязання відповідача надати висновок бюджетного відшкодування Головному управлінню державного казначейства у Сумській області та провадження у справі в цій частині закрити.

В інших частинах постанову господарського суду Сумської області від 27.10.2007 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді О.В. Карась

А.О. Рибченко

О.І. Степашко

Т.М. Шипуліна