Постанова № 18369941, 07.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2011 р. м. КиївК/9991/16121/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

за участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

позивача Муріна О.С.

відповідача Кеміня В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Євроленд»

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011

у справі №2а-4436/09/0770

за позовом Приватного підприємства «Євроленд»

до Хустської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.04.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011, у задоволенні позовних вимог ТОВ з іноземними інвестиціями «Євроленд»до Хустської ОДПІ Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2009 №000382342/0 відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання, про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального права, зокрема, пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт №865/23/32350330 від 21.05.2009 та довідка №47/23 від 21.05.2009.

За висновками акта перевірки позивачем здійснено реалізацію деревного вугілля покупцям у співставних умовах за цінами нижче звичайних, у звязку з чим зроблено висновок про порушення платником п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.1.20.1, 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 466744 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2009 №0000382342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 466774 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 233387 грн.

За результатами апеляційного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що податковим органом доведено здійснення позивачем реалізації покупцям деревного вугілля за цінами нижче звичайних з підстав невідповідності ціни договору середньостатистичним оптовим цінам на деревне вугілля (ТУУ 24.1.00274105.015-2003) розфасоване в брикети 1,5 кг, 2,5 кг, 3,0 кг, 4,0 кг, 5,0 кг та 10,0 кг ( умови поставки товару EXW склад постачальника), реалізація якого здійснювалась на митній території України протягом 2006-2008 р.р., за інформацією Закарпатської ТПП, у звязку з чим дії податкового органу щодо визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням рішенням визнано правомірними.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується, виходячи з такого.

За загальним правилом, установленим пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Інші випадки застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування податком на додану вартість встановлені пунктами 4.2, 4.8, 4.9, підпунктом 7.4.1, пунктами 8-2.3 та 9.3 цього Закону.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 Закону, в межах якого податковий орган зобовязаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Таким чином при встановленні факту невідповідності рівня звичайних цін, за якими здійснювалась реалізація позивачем деревного вугілля на підставі інформації Закарпатської ТПП про середньостатистичні оптові ціни на деревне вугілля, податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, із врахуванням звичайних при укладанні угод між неповязаними особами надбавок чи знижок до ціни тощо.

Крім того, згідно з пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким, в свою чергу, встановлено, що донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Відповідно до підпункту 4.3.5 пункту 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3 цього пункту. Нарахування податкових зобовязань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковим органом. Рішення про сплату податкових зобовязань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З врахуванням положень підпункту 1.20 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»вимоги наведеної правової норми при визначенні податкового зобовязання внаслідок визначення звичайних цін стосуються тільки процедури, а відтак податковий орган, здійснивши відповідне донарахування податкових зобовязань, зобовязаний звернутися до суду з позовом про стягнення з платника податків в доход відповідного бюджету донарахованої суми.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про дотримання податковим органом при реалізації своїх повноважень щодо донарахування податкових зобовязань позивачу внаслідок визначення звичайних цін встановленого законом способу, у звязку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи, що обставини справи встановлені повно і правильно, але їм дана неправильна юридична оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судова колегія доходить висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Євроленд» задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення Хустської ОДПІ Закарпатської області №0000382342/0 від 02.06.2009 про визначення ТОВ з іноземними інвестиціями «Євроленд»податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 466744 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 233387 грн.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

С.Е.Острович

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров