Ухвала суду № 18368614, 13.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" вересня 2011 р. м. КиївК-3941/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Усенко Є.А.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року

у справі № 13/334А

за позовом Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства

до Державної податкової інспекції у Золочівському районі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2007 року позов Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Золочівському районі (далі відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001871501/1 від 18 жовтня 2007 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року апеляційну скаргу ДПІ у Золочівському районі задоволено. Постанову Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2007 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року та залишення в силі постанови Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2007 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку дотримання вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) позивачем за період з 22 січня 2002 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої складено акт № 20/15-213/03348703 від 10 серпня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001871501/0 від 10 серпня 2007 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 52 581,47 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Також, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001871501/1 від 18 жовтня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III у звязку з порушенням термінів сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-III термін давності стосується виключно податкового зобовязання, визначення якого наведено в пункті 1.2 статті 1 Закону № 2181-III.

В свою чергу, до штрафних санкцій такі строки давності не застосовуються.

Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції неправомірними у звязку з наступним.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону № 2181-III податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 17.3 статті 17 Закону № 2181-III визначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-III за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що штраф визначений відповідачем без урахування встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-III строку давності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року, а постанову Господарського суду Львівської області від 14 грудня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіКарась О.В.

Усенко Є.А.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.