Ухвала суду № 18368607, 13.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"13" вересня 2011 р. м. КиївК-14974/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Рибченка А.О., Усенко Є.А., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2007 року по справі №2-5/421-2006 (2-5/13349-2005) за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримнафтопродукт» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання нечинними податкових повідомлень рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кримнафтопродукт»(далі ВАТ «Кримнафтопродукт», позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі-ДПІ у м. Сімферополі, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень рішень №000021162301/0 від 05.01.2005, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 116771,00грн. та штрафні санкції у розмірі 58386,00грн.; №000021172301/0 від 05.01.2005, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у лютому 2003 на суму 21,00грн., у червні 2003 року 7565,00грн., у грудні 2003 року 7203,00грн., у березні 2004 року 1052,00грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2007 року, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кримнафтопродукт» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання нечинними податкових повідомлень рішень задоволено.

Не погоджуючись із останнім судовим рішенням, відповідач 13.07.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 07.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2007 року, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог п.4.5, п.4.9 ст.4, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 159 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатом проведення комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Кримнафтопродукт» за період з 01.01.2003 по 31.03.2004, податковим органом складено акт №244/23-2/03482270 від 31.12.2004, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №000021162301/0 від 05.01.2005 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 116771,00грн. та штрафні санкції у розмірі 58386,00грн.; №000021172301/0 від 05.01.2005 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у лютому 2003 на суму 21,00грн., у червні 2003 року 7565,00грн., у грудні 2003 року 7203,00грн., у березні 2004 року 1052,00грн.

Зі змісту вищезазначеного акту перевірки вбачається, що за результатом проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення п.4.5, п.4.9 ст.4, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до бази оподаткування не включено суму кредиторської заборгованості у розмірі 16790,00грн., по якій закінчився строк позовної давності у першому кварталі 2004 року; не донараховано податкові зобовязання з ПДВ при ліквідації основних фондів групи 1, а також неправомірно віднесено до податкового кредиту у вересні 2003 року суму у розмірі 1554,00грн.; завищено суму податкового кредиту з ПДВ у лютому 2003 на суму 21,00грн. та відповідно занижено суму податкового кредиту у березні 2003 року на 21,00грн.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо після продажу товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, договір з ПП. «Олена», за яким у позивача виникла кредиторська заборгованість у розмірі 16790,00грн., був укладений 27.12.2002, а тому не включення до бази оподаткування податком на додану вартість за 1 квартал 2004 року заборгованості за зазначеним договором, з урахуванням строку позовної давності в три роки, встановленої ст.71 Цивільного кодексу Української РСР (чинної на момент укладення договору) та статті 257 Цивільного кодексу України, є правомірним.

Згідно п.4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

До матеріалів справи залучено акти на списання основних засобів позивача, акти обстеження, які свідчать про їх моральне та фізичне зношення, неможливість їх використання через невідповідність технічним та іншим нормам, економічне обґрунтування недоцільності їх ремонту, що спростовує висновок податкового органу про ліквідацію основних фондів позивача у звязку з їх знищенням внаслідок дії непереборної сили.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом цієї норми наявність господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Оскільки витрати на товар, придбаний позивачем згідно податкової накладної №35 від 29.09.2003 відноситься до валових витрат останнього, включення до податкового кредиту у вересні 2003 року суми 1554,00грн. є правомірним.

З матеріалів справи також вбачається, що у лютому 2003 року сума податкового кредиту по ПДВ була завищена на 21,00грн., проте у березні 2003 року було встановлено факт завищення податкового кредиту у лютому 2003 року та проведено виправлення помилки. Таким чином, заниження податкового кредиту у березні 2003 року сталося в результаті виявлення помилки, що була допущена у лютому 2003 року, тобто порушення податкового законодавства було виправлено у тому ж звітному періоді.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій відносно неправомірності визначення позивачеві податкового зобовязання з ПДВ, застосування штрафних та визначення завищення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________ Т.М.Шипуліна

Судді: ________ О.В. Карась

________ А.О.Рибченко

________ Є.А. Усенко

________ М.О.Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна