Ухвала суду № 18368597, 13.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"13" вересня 2011 р. м. КиївК-14154/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Рибченка А.О., Усенко Є.А., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Господарського суду Житомирської області від 23.02.2007 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року у справі №10/23 «НА» за позовом Приватного підприємства «Проспер»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Проспер»(далі - ПП «Проспер», позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі-ДПІ у м.Житомирі, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000212301/0 від 20.01.2007, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 108201,00грн. та штрафні санкції у розмірі 54101,00грн.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 23.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року., позовні вимоги Приватного підприємства «Проспер»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 27.06.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 20.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Житомирської області від 23.02.2007 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, вимог п.1.3 ст. 1, п.п. 7.2.4. п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатом проведення виїзної планової перевірки ПП «Проспер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2006, податковим органом складено акт №56/23/24701635/0110 від 15.01.2007, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212301/0 від 20.01.2007, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 108201,00грн. та штрафні санкції у розмірі 54101,00грн.

Зі змісту вищезазначеного акту перевірки вбачається, що за результатом проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставно включено до складу податкового кредиту сум за податковими накладними, виданими ТОВ «КГ «Легіон»та ТОВ «Торгцентр БГТ», державну реєстрацію яких скасовано за рішенням суду.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час формування позивачем спірного податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «КГ «Легіон»та ТОВ «Торгцентр БГТ» на протязі березня 2005 року, жовтня 2005 року лютого 2006 року, відповідачем не оспорюється.

Крім того, встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 06.06.2006 визнано недійсним Статут ТОВ «КГ «Легіон»з моменту реєстрації 15.03.2005 та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його реєстрації 08.04.2005, яке анульовано актом ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 12.09.2006. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 18.04.2006 визнані недійсними установчі документи ТОВ «Торгцентр БГТ»з моменту їх складення та визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ з моменту внесення в реєстр палтників податків ПДВ, яке анульовано актом ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 12.05.2006.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

До того ж згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобовязань відповідачем не встановлено, а порушення контрагентами позивача податкового законодавства, на думку судової колегії, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Помилковим є твердження податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсною державної реєстрації контрагента позивача, який видав податкові накладні, оскільки визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, станом на час розгляду справи ТОВ «КГ «Легіон»та ТОВ «Торгцентр БГТ» значаться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, тобто на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 23.02.2007 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року у справі №10/23 «НА» залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________ Т.М.Шипуліна

Судді: ________ О.В. Карась

________ А.О.Рибченко

________ Є.А. Усенко

________ М.О.Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна