Ухвала суду № 18365879, 30.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-10423/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Маринчак Н.Є.

                                                            Степашка О.І.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:           Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Чернівецька пересувна механізована колона № 76»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2008 року

у справі № 6/90

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Чернівецька пересувна механізована колона № 76»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Чернівецька пересувна механізована колона № 76»(далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі –відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 001146151/0 від 09 листопада 2006 року та № 001145151/0 від 09 листопада 2006 року.

          Постановою Господарського суду Чернівецької області від 19 липня 2007 року позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 001145151/0 від 09 листопада 2006 року в частині визначення штрафу в розмірі 96,14 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Чернівецька пересувна механізована колона № 76» державне мито в розмірі 1,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

          Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2008 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Чернівці задоволено. Постанову Господарського суду Чернівецької області від 19 липня 2007 року скасовано. В задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня           2008 року та залишення без змін постанови Господарського суду Чернівецької області від 19 липня 2007 року.

          Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку своєчасної сплати ВАТ «Пересувна механізована колона № 76»узгодженого податкового зобов’язання у гранично встановлені терміни, за результатами якої складено акт № 4497/15-1/01037595 від 27 жовтня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 001146151/0 від 09 листопада 2006 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 169,39 грн., та № 001145151/0 від 09 листопада 2006 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 116,12 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв’язку з порушенням термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-III термін давності стосується виключно податкових зобов’язань, які визначаються податковими органами у випадках, передбачених підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III.

В свою чергу, підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-III не передбачено застосування строку давності у разі нарахування штрафних санкцій згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов’язань.

Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції неправомірними у зв’язку з наступним.

          Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону № 2181-III податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), –протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, –протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

          Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 17.3 статті 17 Закону № 2181-III визначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-III за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

          З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що штраф в розмірі 96,14 грн. визначений відповідачем без урахування встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-III строку давності.

          Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Чернівецька пересувна механізована колона № 76»задовольнити.

          Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2008 року, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 19 липня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Маринчак Н.Є.

                                                                                           Степашко О.І.

                                        Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.