Ухвала суду № 18365285, 06.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2011 року м. КиївК-12076/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси

на постанову Господарського суду Черкаської області від 20 липня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року

у справі № 11/2534а

за позовом Кредитної спілки «Обереги»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Черкаської області від 20 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року, позов Кредитної спілки «Обереги»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 135/17-407/26536258 від 03 травня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КС «Обереги» 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Черкаської області від 20 липня 2007 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку КС «Обереги» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13 травня 2004 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 120/22-0/26536258 від 23 квітня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 135/17-407/26536258 від 03 травня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 62 604,30 грн. (20 868,10 грн. основний платіж, 41 736,20 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 889-IV) у звязку з неутриманням та неперерахуванням до бюджету податку з доходів фізичних осіб з процентів, нарахованих на додаткові пайові внески членів кредитної спілки.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки»(далі Закон № 2908-III) кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно із статтю 19 Закону № 2908-III майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обовязкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством.

Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

Статтею 21 Закону № 2908-III визначено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обовязкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 2908-III внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Згідно з підпунктом 4.2.12. пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889-IV встановлено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Згідно з підпунктом «а»пункту 19.2 статті 19 № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону № 889-IV ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889-IV визначено, що податковий агент, який нараховує проценти, надає податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств у строки, встановлені законом для такого податку. При цьому інформація щодо окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного (у тому числі карткового) рахунку фізичної особи, суми нарахованих на нього процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи - вкладника не надається.

Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону № 889-IV із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21 грудня 2004 року № 2273-IV, підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що проценти на вклад до небанківських фінансових установ (кредитних спілок) підлягають оподаткуванню з 01 січня 2010 року.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси відхилити, а постанову Господарського суду Черкаської області від 20 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіКарась О.В.

Степашко О.І.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко