Постанова № 18364732, 18.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2011 р. м. КиївК/9991/7177/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддів Островича С.Е.

Маринчак Н.Є.

Костенка М.І.

Степашка О.І.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Хомініч С.В.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Позивач звернувся з позовом до суду про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2009 №0000062360/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року, відмовлено у задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено на підприємстві позивача позапланову виїзну перевірку з дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 17.03.2009 р. № 815/22/31172794.

01.04.2009 року на підставі вищезазначеного акту Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва прийняте повідомлення-рішення №0000062360/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств створених за участі іноземних інвесторів у розмірі 423062 грн., у т.ч. за основним платежем - 282041 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 141021 грн. Як вбачається із податкового повідомлення-рішення, згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону на підставі акта перевірки від 17.03.2009 р. № 815/22/31172794 встановлено порушення п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, п. 5.10 ст. 5, п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем було неправомірно здійснено коригування суми валового доходу за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 у загальній сумі у загальній сумі 133919 грн., встановлено, що в даному рядку декларації позивач відобразив кошти від повернення раніше переданих будівельних матеріалів.

В Декларації за 9 місяців 2006 року позивач здійснив коригування валових доходів в результаті чого було зменшено скоригований валовий дохід на загальну суму 130839 грн.

Пунктом 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що коригування будь-яких сум можливе лише....у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивач посилається на те, що позивачем через помилкове (внаслідок бухгалтерської помилки) внесення суми 133919 грн. в декларацію про прибуток на 2005 рік, було здійснено коригування суми валового доходу в 2006 році на суму 130839 грн. Однак під час заповнення декларації позивачем у 2006 році сума коригувань була знову ж таки помилково відображена у рядку 02.1 «Зміна компенсації вартості товарів»замість 02.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів».

Таким чином, не виконання позивачем вимог п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»призвело до заниження валових доходів за перевіряє мий період на загальну суму - 130839 грн.

Щодо порушення позивачем п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що позивач не мав статус платника ПДВ, а тому не мав права включати до складу валового доходу суми ПДВ.

Відповідно до п.п 4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг) за винятком випадків, коли підприємство продавець не є платником податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується актом перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Н-М»зареєстровано як платник податку на додану вартість у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва, свідоцтво №25621243 від 24 червня 2004 року, індивідуальний податковий номер 311727926533.

Також, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що позивач в перевіряємому періоді мав статус продавця. Підпункт 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ставить в залежність можливість не включення до складу валового суми податку на додану вартість від статусу продавця, при цьому статус покупця товарів (послуг) жодним чином не впливає на можливість не включення до складу валового доходу суми ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що позивач мав статус платника ПДВ та статус продавця, а тому відповідно до п.п 4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»мав право не включати до складу валового доходу суми ПДВ.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем безпідставно було віднесено на валові витрати первинну вартість обладнання (Ліфти пасажирські, Ескалатор) чим порушено п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з огляду на наступне.

Позивач на підставі договору купівлі-продажу незавершеного будівництва №719, укладеного з регіональним відділенням ФДМ України по м. Києву, придбав обєкт незавершеного будівництва Київський експерементально-виробничий комбінат.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що обєкти незавершеного будівництва не підпадають під визначення «основні засоби»і витрати на придбання і будівництво до введення таких обєктів в експлуатацію амортизації не підлягають.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

постановила:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М»- задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року змінити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва №0000062360/0 в частині нарахування суми податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва №0000062360/0 в частині нарахування суми податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.Е. Острович

Судді Н.Є. Маринчак М.І. Костенко О.І. Степашко А.О. Рибченко ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (вступна та резолютивна частини) 18 серпня 2011 року м. Київ К/9991/7177/11 Вищий адміністративний суд України у складі: суддів Островича С.Е. Маринчак Н.Є. Костенка М.І. Степашка О.І. Рибченка А.О. секретар судового засідання Хомініч С.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, Керуючись ст. ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, постановила: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М»- задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року змінити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва №0000062360/0 в частині нарахування суми податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва №0000062360/0 в частині нарахування суми податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року залишити в силі

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.Е. Острович

Судді Н.Є. Маринчак М.І. Костенко О.І. Степашко А.О. Рибченко