Ухвала суду № 18364731, 18.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2011 р. м. КиївК/9991/23441/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддів Островича С.Е.

Маринчак Н.Є.

Костенка М.І.

Степашка О.І.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Хомініч С.В.

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у справі за позовом Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ПТО Технологія» про стягнення коштів,

встановив:

Переяслав-Хмельницька обєднана державна податкова інспекція Київської області звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг», за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТО «Технологія», в якому просила стягнути з ТОВ «Укренергохолдинг»на користь державного бюджету кошти в сумі 14826000,00 грн., що були отримані контрагентом за умовами виконання договорів № 15-м від 16.03.2009 року, 27-іт від 30.03.2009 року, № 30-ю від 01.06.2009 року, б/н від 26.02.2009 року, б/н від 16.03.2009 року та додатковою угодою № 01 від 05.05.2009 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року у задоволенні позову Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Київської області, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року скасовано постановуКиївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року. Прийнято нову постанову,якою позовні вимогиПереяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг», за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТО «Технологія»про стягнення коштів задоволено. Стягнуто на користь державного бюджету з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг»кошти в сумі 14826000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Укренергохолдинг»є юридичною особою та згідно Свідоцтва № 100028425 Серії НБ № 398848 є платником податку на додану вартість, основними видами діяльності якого є: оптова торгівля паливом, інші види оптової торгівлі, транспортування газу трубопроводами.

В період з 31.03.2010 року по 17.05.2010 року, на підставі направлень від 31.03.2010 року № 125, від 29.04.2010 року № 174 Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Укренергохолдинг»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами проведеної перевірки позивачем було складено акт від 25.05.2010 року №99/23-1/34628035, в якому зафіксовано порушення ТОВ «Укренергохолдінг»вимог: п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Укренергохолдинг»було занижено показник рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів» у річній декларації з податку на прибуток в сумі 395074,00 грн.; п.п. 5.3.1 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Укренергохолдинг»було завищено валові витрати у декларації з податку на прибуток за 2009 рік на суму 1875 000,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Укренергохолдинг»було занижено суму податку на додану вартість, задекларовану до сплати до бюджету за період, що перевірявся в сумі 2471000,00 грн. Крім того, податковим органом зроблено висновок про те, що всі укладені договори між ТОВ «Укренергохолдинг»та ТОВ «ПТО Технологія»не переслідували мету: отримання послуг, а послуги за вказаними договорами фактично не надавались; ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів) шляхом зменшення податкового зобовязання, а тому вважає, що всі укладені договори є нікчемними, оскільки їх ціль суперечить інтересам держави та суспільства.

На підставі акту перевірки позивач просив суд застосувати наслідки нікчемного правочину, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України стягнення в дохід Державного бюджету України все одержане за нікчемним зобовязанням.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У той же час оцінка такому правочину та висновок про його нікчемність мають бути наведені судом у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Встановлено, що між відповідачем та ТОВ «ПТО «Технологія»були укладені договори № 15-м від 16.03.2009 року про надання маркетингових послуг по дослідженню ринків України, а саме всіх її областей та додаткова угода до цього договору від 05.05.2009 року щодо оплати послуг в розмірі 3 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ 600000,00 грн. на протязі квітня-травня 2009 року, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок; № 27-ІТ від 30.03.2009 року про надання інформаційно-технічних послуг по створенню, доступу та диспетчерсько-інформаційному обслуговуванню абонентського пункту бази даних професійної версії системи «Меtа Тгаdег 4 Мulti Теrminal»та його подальшого абонентського обслуговування та інформаційного супроводження при роботі в службовій зоні Бази даних, а також надання додаткових послуг в інформаційній базі даних; № 39-ю від 01.06.2009 року про надання юридичних послуг на виконання послуг по юридичному супроводженню документів, позовних заяв, надає допомогу замовнику з підготовки та правильного оформлення зазначених документів, організовує та веде претензійну роботу, бере участь у розгляді питань про стягнення заборгованості, представляє інтереси в суді та інше. Загальна сума робіт по договору складає 2 406 000,00 грн. (за червень-листопад 2009 року).

На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ «ПТО «Технологія»були виписані відповідачу відповідні податкові накладні, а розрахунки між відповідачем та ТОВ «ПТО «Технологія»підтверджуються виписками банку та актами виконаних робіт. Тобто первинними документами, що містяться у матеріалах справи, підтверджено виконання спірних господарських зобов'язань згідно умов зазначених договорів.

Рішення суду про визнання ТОВ «ПТО «Технологія»банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не звільняє позивача від доказування наявності умислу відповідача на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, та не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації юридичної особи і до моменту виключення з державного реєстру.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що замовник не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, не за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами наявність умислу в діях ТОВ «Укренергохолдинг»на укладення і виконання правочину з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Також, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права колегія суддів касаційної інстанції вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договір сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції має бути скасовано, а рішення першої інстанції залишене в силі, але з інших мотивів.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг»- задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року - скасувати

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року - залишити в силі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.Е. Острович

Судді Н.Є. Маринчак М.І. Костенко О.І. Степашко А.О. Рибченко ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (вступна та резолютивна частини) 18 серпня 2011 року м. Київ К/9991/23441/11 Вищий адміністративний суд України у складі: суддів Островича С.Е. Маринчак Н.Є. Костенка М.І. Степашка О.І. Рибченка А.О. секретар судового засідання Хомініч С.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у справі за позовом Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ПТО Технологія» про стягнення коштів, Керуючись ст. ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, ухвалила: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергохолдинг»- задовольнити. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року - скасувати Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року - залишити в силі. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С.Е. Острович

Судді Н.Є. Маринчак М.І. Костенко О.І. Степашко А.О. Рибченко