Ухвала суду № 18364727, 18.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2011 року м. КиївК-41283/10

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

Островича С.Е. Маринчак Н.Є. Костенка М.І. Степашка О.І. Рибченка А.О.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області до Приватного підприємства «Салют-2003»про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року, у задоволенні позову було відмовлено, на підставі пропущення строку застосування адміністративно-господарських санкцій, визначених ст. 250 ГК України.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.01.2004 року між ТОВ «Форум»та ПП «Салют-2003»було укладено договір №12-01-04/С/Х/10 на передачу у власність сільськогосподарської продукції - насіння соняшника.

Згідно з зазначеним договором Покупцю - ТОВ «Форум»Продавцем - ПП «Салют-2003» була видана податкова накладна, яка завірена печатками та підписами представників обох сторін, а саме № 18 від 12.01.2004 на суму 350 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 58 333, 33 грн.

На виконання зазначеної угоди, з розрахункового рахунку ТОВ «Форум»було перераховано на розрахунковий рахунок ПП «Салют-2003» грошові кошти в загальній сумі 350 000 грн. за платіжним дорученням від січня 2004 року.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03 липня 2006 року у справі за позовом Ленінської МДПІ м. Луганська до Приватного підприємства «Салют-2003». позовні вимоги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська були задоволені повністю. Визнано установчі документи ПП «Салют-2003»ідентифікаційний код 32474222 недійсними з моменту реєстрації підприємства з 21.05.2003 року та зобов'язано відповідача здійснити ліквідацію ПП «Салют-2003»відповідно до чинного законодавства.

На підставі цього 17.07.2006 року за № 1 382 131 0000 009062 до ЄДР внесене запис про судове рішення щодо припинення юридичної особи відповідача, що ж пов'язане з банкрутством.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що договір №12-01-04/С/Х/10 від 12.01.2004 року був укладений між ТОВ «Форум»та ПП «Салют 2003»на постачання сільськогосподарської продукції - насіння соняшника, укладений метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому є нікчемним оскільки Приватне підприємство «Салют-2003»було створено без наміру здійснення законної підприємницької діяльності в наслідок порушення публічного порядку створена та реєстрування суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 статті 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених відповідно до ст. 250 ГК України, якою встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03 липня 2006 року визнано установчі документи ПП «Салют-2003»ідентифікаційний код 32474222 недійсними з моменту реєстрації підприємства з 21.05.2003 року та зобов'язано відповідача здійснити ліквідацію ПП «Салют-2003»відповідно до чинного законодавства. А позивач з даним адміністративнім позовом звернувся до суду першої інстанції вперше 27 листопада 2007 року, що унеможливлює прийняття рішення відносно ліквідованого суб'єкта з огляду на строки можливого застосування адміністративно - господарських санкцій, визначені ст. 250 ГК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович

Н.Є. Маринчак (підписи) М.І. Костенко О.І. Степашко А.О. Рибченко Згідно з оригіналом Секретар судового засідання С.В. Хомініч Суддя С.Е. Острович