Ухвала суду № 18364725, 18.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2011 року м. КиївК-28805/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддів Островича С.Е.

Маринчак Н.Є.

Костенка М.І.

Степашка О.І.

Рибченка А.О.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Лафарж Гіпс»на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Лафарж Гіпс»до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання протиправним та недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2010 року позовні вимоги ЗАТ «Лафарж Гіпс»задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.09.2009 року № 0002262343.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2010 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Артемівською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ЗАТ «Лафарж Гіпс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складений акт № 2610/23/00290601 від 09.07.2009 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що в порушення вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 не підтверджено витрати на відрядження та господарські потреби у сумі 5379,08 грн.

Рішенням Артемівської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.09.2009 № 0002262343 за порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, відповідно абз. 6 ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5379,08 грн.

Статтею 3 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»436/95 від 12.06.1995 передбачено, що контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Згідно з п. 1.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 31 березня 1998 р. за N 218/2658 (далі - інструкція) передбачено, що направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням : пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Пунктом 1.3 вказаної Інструкції передбачено, що фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відміткипро день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, повязаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений, або до місця перебування у відрядженні.

За наявності декількох видів транспорту, що звязує місце постійної роботи з місцем відрядження, адміністрація може запропонувати відрядженому працівникові вид транспорту, яким йому слід користуватися. У разі відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами) відповідно до маршруту, погодженого керівником.

Згідно 1.6. Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон»підприємство за наявності підтверджуючих документів (оригінал) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам а наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном (крім витрат на телефонні переговори тощо).

Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено термін розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ і т.п.), підтверджуючий факт продажу (повернення) товарів, у даних послуг, отримання (повернення) грошових коштів, купівлі продажу у іноземної валюти, надрукований у випадку передбачених цим Законом і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ і т.п.), підтверджуючий факт продажу повернення) товарів, наданих послуг, отримання (повернення) грошових коштів, купівлі - продажу іноземної валюти, надрукований у випадку передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатність підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок суду апеляційної інстанції про виявлені порушення, при складенні авансових звітів, які зазначені в акті перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Лафарж Гіпс»відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович

Н.Є. Маринчак (підписи) М.І. Костенко О.І. Степашко А.О. Рибченко Згідно з оригіналом Секретар судового засідання С.В. Хомініч

Суддя С.Е. Острович