Ухвала суду № 18364569, 30.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2011 року м. КиївК-10249/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2008 року

у справі № А-8/219

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Савсервіс мова»

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Савсервіс мова»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі відповідач), в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000262302/0 від 12 червня 2007 року, № 0000262302/1 від 20 серпня 2007 року та першу податкову вимогу № 1/2919 від 03 вересня 2007 року.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2008 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не приймав рішення про сплату консолідованого податку, а філія підприємства зареєстрована як окремий платник податків в ДПІ в м. Івано-Франківську.

А тому, оскільки, в охопленому перевіркою періоді філія позивача здійснювала передачу товарів іншим філіям того ж головного підприємства, які також є самостійними платниками податку на прибуток, то вона була зобовязана включити до складу валових доходів вартість переданих товарів в порядку, визначеному підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР.

Не погодившись з постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2008 року, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2008 року апеляційну скаргу ТОВ «Савсервіс-Мова»задоволено частково. Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ТОВ «Савсервіс-Мова»задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000262302/0 від 12 червня 2007 року, № 0000262302/1 від 20 серпня 2007 року та першу податкову вимогу № 1/2919 від 03 вересня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Савсервіс-Мова»3,40 грн. понесених судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2008 року та залишити в силі постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2008 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2008 року без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку філіалу ТОВ «Савсервіс-Мова»у м. Івано-Франківську з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 245/23-2/34187751 від 01 червня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262302/0 від 12 червня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 125574,70 грн. (98615,00 грн. основний платіж, 26959,70 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Також, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262302/1 від 20 серпня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР), оскільки, філіалом позивача, який перебуває на податковому обліку як платник податків, здійснено відпуск товарів по закупівельних цінах на суму 394461,00 грн. іншим філіалам головного підприємства без відповідного відображення вказаних операцій як продажу товарів філіям та декларування їх в рядку 01.1 декларації з податку на прибуток філії.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Пунктом 1.31 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що операції з передачі (переміщення) товарів між філіалами, створених однією юридичною особою, не передбачають передачі права власності на такі товари, оскільки єдиним власником товарів всіх філіалів та іншого їх майна є юридична особа, яка їх створила, через що вказані операції не можна розглядати як продаж товарів в розумінні пункту 1.31 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

Також, колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, що першу податкову вимогу № 1/2919 від 03 вересня 2007 року направлено з порушення норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, оскільки, її скеровано до закінчення процедури адміністративного оскарження.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2008 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіМаринчак Н.Є.

Степашко О.І.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко