Постанова № 18364647, 30.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" серпня 2011 р. м. КиївК-38259/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхи Полісся»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року

у справі № 2-а-484/09

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Шляхи Полісся»

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Шляхи Полісся» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002422320/0 від 06 травня 2008 року, № 0002432320/0 від 06 травня 2008 року, № 0002422320/1 від 10 липня 2008 року, № 0002432320/1 від 10 липня 2008 року, № 0003952320/1 від 10 липня 2008 року, № 0002432320/2 від 11 листопада 2008 року, № 0002422320/2 від 11 листопада 2008 року, № 0003952320/2 від 11 листопада 2008 року, №0007292320/2 від 11 листопада 2008 року, № 0002422320/3 від 09 січня 2009 року, № 0002432320/3 від 09 січня 2009 року, № 0003952320/3 від 09 січня 2009 року, № 0007292320/3 від 09 січня 2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0003952320/1 від 10 липня 2008 року, № 0003952320/2 від 11 листопад 2008 року, № 0003952320/3 від 09 січня 2009 року, № 0007292320/2 від 11 листопада 2008 року, № 0007292320/3 від 09 січня 2009 року. Податкові повідомлення-рішення № 0002422320/0 від 06 травня 2008 року, № 0002422320/1 від 10 липня 2008 року, № 0002422320/2 від 11 листопада 2008 року, № 0002422320/3 від 09 січня 2009 року визнано недійсними в частині нарахування основного платежу в розмірі 109423,90 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 54 711,95 грн. Податкові повідомлення-рішення № 0002432320/0 від 06 травня 2008 року, № 0002432320/1 від 10 липня 2008 року, № 0002432320/2 від 11 листопада 2008 року, № 0002432320/3 від 09 січня 2009 року визнано недійсними в частині нарахування основного платежу в розмірі 86990,35 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43 495,17 грн. В решті позовних вимог відмовлено у звязку з їх безпідставністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року апеляційну скаргу ВАТ «Шляхи Полісся»залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Новоград-Волинської ОДПІ задоволено. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопад 2009 року скасовано в частині задоволення позову та постановлено нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні даних вимог. В іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Шляхи Полісся»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 398/05-53/23-01/03448563 від 18 квітня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002422320/0 від 06 травня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 213 790,50 грн. (142 527,00 грн. основний платіж, 71 263,50 грн. штрафні (фінансові) санкції) та № 0002432320/0 від 06 травня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 170 059,50 грн. (113 373,00 грн. основний платіж, 56 686,50 грн. штрафні (фінансові) санкції).

У звязку з адміністративним оскарженням зазначених податкових повідомлень-рішень, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку фактів, викладених в скарзі ВАТ «Шляхи Полісся», з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 695/05-53/23-01/03448563 від 04 липня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002422320/1 від 10 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 213603,00 грн. (142402,00 грн. основний платіж, 71201,00 грн. штрафні (фінансові) санкції); № 0002432320/1 від 10 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 170 059,50 грн. (113373,00 грн. основний платіж, 56 686,50 грн. штрафні (фінансові) санкції); № 0003952320/1 від 10 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 750,00 грн. (500,00 грн. основний платіж, 250,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Крім того прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002432320/2 від 11 листопада 2008 року, № 0002422320/2 від 11 листопада 2008 року, № 0003952320/2 від 11 листопада 2008 року, а також додатково прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007292320/2 від 11 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в розмірі 121,00 грн.

Остаточно, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002422320/3 від 09 січня 2009 року, № 0002432320/3 від 09 січня 2009 року, № 0003952320/3 від 09 січня 2009 року та № 0007292320/3 від 09 січня 2009 року.

Перевірками встановлено порушення позивачем підпункту 5.1.1 пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості послуг генерального підряду, отриманих від Відкритого акціонерного товариства «БУ № 813»та послуг з вантажних перевезень, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Фінанс».

Також, встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Регіон Фінанс», що оформлені неналежним чином, а саме: в колонці «номенклатура поставки товарів (послуг)»продавця не конкретизовано, який саме обсяг робіт, послуг та місце їх надання контрагентом не зазначено, також в колонці «кількість (обєм, обсяг) вказана цифра «1», а не фактичний обсяг послуг шляхово-будівельної техніки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в актах перевірок, узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та фактичними обставинами справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами.

Проте, з такими висновками погодитись не можна, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість на підставі наданих йому ВАТ «БУ № 813»податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на утримані 2% від вартості субпідрядних робіт, відповідно до укладених з ВАТ «БУ № 813»договорів генпідряду.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

Згідно із статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»(чинним на час виникнення спірних правовідносин; далі - Наказ № 237/5) встановлено, що довідка за формою № КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва.

Також, згідно з Наказом № 237/5 підрядні роботи - це будівельні, монтажні, ремонтні та інші будівельні роботи, передбачені контрактом (договором) підряду.

Отже, довідка за формою № КБ-3 складається будівельними підприємствами для визначення саме підрядних робіт.

В свою чергу, відповідно до пункту 31 Положення про взаємовідносини організацій-генеральних підрядників з субпідрядними організаціями, затвердженого Науково-технічною радою Державного Комітету України у справах містобудування і архітектури від 14 грудня 1994 року № 4 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування витрат генпідрядника за послуги, що надаються субпідряднику (адміністративно-господарські витрати, повязані з забезпеченням субпідрядників технічною документацією і фронтом робіт, координацією виконання робіт, здійсненням технічного нагляду, вирішенням питань матеріально-технічного постачання, прийманням і здачею виконаних субпідрядником робіт замовнику; пожежно-сторожовою охороною виконаних робіт і майна субпідрядників в межах будівельного майданчика; забезпеченням субпідрядників тимчасовими нетитульними будівлями і спорудами; здійсненням заходів з техніки безпеки і охорони праці загального характеру; благоустроєм і утриманням будівельного майданчика, прибиранням та вивезенням сміття; оплатою роботи частково використовуваних протягом зміни підйомних механізмів), субпідрядник щомісяця по окремих рахунках проводить відрахування генпідряднику в розмірах, визначених згідно з контрактом. У разі недосягнення згоди розмір відрахувань визначається згідно з порядком, що встановлюється Держкоммістобудування.

У звязку з викладеним, колегія суддів, прийшла до висновку, що довідка за формою № КБ-3 не є обовязковою для визначення сторонами вартості генпідрядних робіт.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Регіон-Фінанс»укладено договір від 30 грудня 2006 року про надання послуг з вантажних перевезень.

Виконання зазначених послуг підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000002 за січень 2007 року та товарно-транспортними накладними.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову в зазначеній частині, дійшли висновку, що, оскільки, акт № 0000002 не містить даних про місце його складання та дати його складання, а в товарно-транспортних накладних не зазначені підприємства-виконавці даних послуг, то підстави для віднесення вартості послуг з вантажних перевезень до складу валових витрат відсутні.

Колегія суддів із зазначеними доводами судів погодитись не може, адже, формальна відсутність у деяких документах місця та дати, а також незазначення підприємств-виконавців не є підставою для виключення проведених оплат із складу валових витрат підприємства, оскільки, наявність підписів та печаток на товарно-транспортних накладних дає можливість в повній мірі ідентифікувати сторін зобовязань.

Поміж іншого, як встановлено судами, між ВАТ «Шляхи Полісся»та ТОВ «Регіон-Фінанс»укладено договори від 09 січня 2007 року про надання послуг шляхово-будівельною технікою на виробничих дільницях позивача та № 39 від 18 жовтня 2006 року щодо виконання робіт по удосконаленому ремонту автодороги.

В свою чергу, факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт, які по формі і змісту відповідають вимогам Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а підтвердженням перебування техніки ТОВ «Регіон Фінанс»на виробничих дільницях позивача є сам факт виконання робіт.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У звязку з викладеним колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Регіон Фінанс».

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхи Полісся» задовольнити.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002422320/0 від 06 травня 2008 року, № 0002432320/0 від 06 травня 2008 року, № 0002422320/1 від 10 липня 2008 року, № 0002432320/1 від 10 липня 2008 року, № 0003952320/1 від 10 липня 2008 року, № 0002432320/2 від 11 листопада 2008 року, № 0002422320/2 від 11 листопада 2008 року, № 0003952320/2 від 11 листопада 2008 року, №0007292320/2 від 11 листопада 2008 року, № 0002422320/3 від 09 січня 2009 року, № 0002432320/3 від 09 січня 2009 року, № 0003952320/3 від 09 січня 2009 року, № 0007292320/3 від 09 січня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіМаринчак Н.Є.

Степашко О.І.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.