Ухвала суду № 18354280, 18.08.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/781/11 Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г., Голоти Л. О.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представники на підставі довіреностей

відповідача 2 - ОСОБА_4, представник на підставі довіреності

відповідача 1 не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВА 9" до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (відповідач 1), Державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач 2) про визнання протиправними дій, скасування рішення та податкової вимоги , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВА 9»18.02.2011 року звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (відповідач 1), Державної податкової інспекції у м. Вінниці (відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішення ДПА у Вінницькій області №158 від 11.01.2011 року, податкової вимоги ДПІ у м. Вінниці від 11.02.2011 року №289.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 11 січня 2011 року № 158 про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 14.12.2009р. №0003332310/0. Скасовано вимогу Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 289 від 02.02.2011 року в частині сплати ВАТ "Вінницький інструментальний завод" податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 179690,13 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "АВА 9" 2, 55 грн. судового збору

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом І інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не врахував наявність у голови ДПА повноважень на прийняття оскаржуваного рішення. Окрім того судом І інстанції безпідставно на враховано, обставини, відповідно до яких під час проведення перевірок було встановлено порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість", що підтверджується наявними у справі доказами, а саме: рішенням Голови ДПА у Вінницькій області № 158 від 11.01.2011 року, актом про результати перевірки організації роботи ДПІ у м. Вінниці від 29.12.2010 року № 6764/8 та актом службової перевірки щодо визначення кола посадових осіб причетних до проведення перевірок та неправомірного винесення податкових повідомлень - рішень форми "В 2", скасованих рішеннями ДПА у Вінницькій області від 14.02.2011 року № 822/8.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 17.05.2011 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що голова ДПА у Вінницькій області прийняв рішення № 158 від 11.01.2011 року у відповідності до ст. 55 Податкового кодексу України. Судом І інстанції не враховано те, що матеріалами документальних перевірок не встановлено надмірної сплати податку на додану вартість в ланцюгу поставки - основні постачальники. Тобто, на думку відповідача 2 в даному випадку відсутня можливість встановити факт включення позивачем до податкових зобов'язань сум ПДВ, сплачених в ціні товару та, відповідно, сплату ПДВ в ціні товару по ланцюгу поставок включно до виробника. Таким чином, ДПІ у м. Вінниці зазначає про правильність висновків суду І інстанції стосовно того, що відповідач 2 отримавши рішення ДПА у Вінницькій області, вчинила передбачені законом дії.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні просив задовольнити апеляційні скарги відповідача 1 та 2.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив про правомірність та обґрунтованість судового рішення І інстанції, а також просив суд залишити апеляційні скарги відповідача 1 та 2 без задоволення.

Відповідач 1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлено завчасно і належним чином.

Враховуючи те, що явка відповідача 1 не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника відповідача 1.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідача 1 та 2 не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, ТОВ «АВА 9»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Вінницької міської ради 29.03.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 11.09.2007 року (а.с.7). Товариство взято на податковий облік в ДПІ у м. Вінниці 03.04.2006 року за №225.

У період з 30.09.2009 року по 24.11.2009 року працівниками ДПІ у м. Вінниці та ДПА у Вінницькій області проведено виїзну планову перевірку ТОВ «АВА 9»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 03.04.2006 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.12.2009 року №282/23/34325285 (а.с. 6-28), яким встановлено заниження ТОВ «АВА 9»бюджетного відшкодування за період з 03.04.2006 року по 30.06.2009 року в сумі 225707 грн.

14.12.2009 року ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення-рішення №0003332310/0, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.п.7.7.2, п.п.7.7.3, 7.7.7 п.7.7 ст. 7 ЗУ “Про податок на додану вартість”, у звязку із чим виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, відтак, позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 225707 гривень та встановлено, що зазначена суму підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів (а.с. 5).

Рішенням голови ДПА у Вінницькій від 11.01.2011 року №158 податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 14 грудня 2010 року №0003332310/0 скасовано. Приймаючи своє рішення ДПА у Вінницькій області виходила із того, що перевірка, висновки якої відображено в акті від 01.12.2009 року №282/23/34325285, проведена в порушення наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість”: без проведення доперевірочного аналізу; дослідження формування податкового кредиту проводилося лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів; зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надмірну сплату ПДВ до бюджету постачальниками; підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 декларації з ПДВ.

У звязку із чим, ДПІ у м. Вінниці прийнята податкова вимога від 11.02.2011 року №289, якою визначено позивачу податковий борг з ПДВ в сумі 78380 грн. (а.с. 68).

Задовольняючи позовні вимоги, суд І інстанції виходив з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Тобто, дана норма, виникнення у позивача права на податковий кредит, не ставить його у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Також встановлено, що оскаржуване рішення не відповідає приписам ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Суд І інстанції не знайшов підстав для визнання протиправною податкової вимоги ДПІ у м. Вінниці , так як жодної протиправності в діях ДПІ у м. Вінниці не вбачається, оскільки остання отримавши рішення ДПА у Вінницькій області, вчинила передбачені законом дії, внесла його до бази та винесла вимогу. При цьому, податкова вимога засвідчує наявність податкового боргу платника податків. Відсутність податкового боргу виключає правомірність податкової вимоги. З огляду на це суд І інстанції скасував податкову вимоги ДПІ у м. Вінниці.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону № 168, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Надаючи оцінку рішенню голови ДПА у Вінницькій області № 158 від 11.01.2011 року, суд І інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність цього рішення критеріям, що визначені ч. 3 ст. 2 КАС України щодо обґрунтованості, правомірності, пропорційності тощо.

Вказане рішення мотивовано тим, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці № 0003332310 Форми "В2" від 14.12.2009 року на збільшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідно в сумі 225707 грн. не відповідає вимогам законодавства, зокрема п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168. Крім того, зазначено, що перевірку позивача проведено з порушенням наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".

Однак, з такими висновками відповідача 1 погодитись не можна оскільки недотримання вимог вказаних наказів, не являється підставою для скасування результатів перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення Форми "В2", оскільки вони носять рекомендаційний характер.

Більше того, дані методичні рекомендації спрямовані саме на організацію роботи органів державної податкової служби, а не на самого платника податку. Тому, не є обовязковими йому до виконання.

Стосовно посилання на норми Закону № 168, то цей Закон не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тобто, дана норма, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції.

Окрім того, знайшла своє відображення і в рішеннях Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, факт здійснення позивачем товарних операцій, сплачене по яким ПДВ віднесено останнім до податкового кредиту, та їх товарність, податковим органом під сумнів не ставиться.

Відтак, суд І інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване рішення голови ДПА у Вінницькій області № 158 від 11.01.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом встановлено, що рішення голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. № 158 від 11.01.2011 року є протиправним, то відповідно і податкова вимога ДПІ у м. Вінниці № 289 від 11.02.2011 року прийнята на виконання вказаного рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача 1 про те, що судом І інстанції не взято до уваги наявність виявлених порушень зі сторони працівників органів державної податкової служби при проведенні перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум ПДВ.

Вказаним обставинам суд І інстанції надав оцінку та вірно дійшов висновку, що встановлення порушення працівниками органів державної податкової служби при проведенні перевірки щодо достовірності нарахування сум ПДВ ТОВ "АВА 9" вимог наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість", не є підставою для скасування результатів перевірки та податкового повідомлення-рішення форми "В2", оскільки ці накази є галузевими актами індивідуальної дії які носять рекомендаційний характер.

Оскільки за своєю правовою суттю податкова вимога засвідчує наявність податкового боргу платника податків, а відсутність податкового боргу виключає правомірність прийняття податкової вимоги, суд І інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування даної вимоги, оскільки фактично у позивача заборгованості не було.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду І інстанції стосовні відсутності підстав для визнання протиправними дій щодо винесення податкової вимоги протиправними, так як жодної протиправності в діях ДПІ у м. Вінниці не вбачається, оскільки остання отримавши рішення ДПА у Вінницькій області, вчинила передбачені законом дії, внесла його до бази та винесла вимогу.

Враховуючи викладене, вимоги апелянтів - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційних скарг відповідачів 1 та 2.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції виявив у резолютивній частині постанови суду описку, яка полягає у зазначення про скасування податкової вимоги "в частині сплати ВАТ "Вінницький інструментальний завод" податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 179690,13 грн." Вказане формулювання являється опискою оскільки відповідно до мотивувальної частини постанови суду І інстанції, останній дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 289 від 02.02.2011 року повністю. Окрім того ВАТ "Вінницький інструментальний завод" не являвся учасником у справі.

Разом з тим, у відповідності до ст. 169 КАС України, допущену описку у судовому рішенні може виправити суд, що прийняв дане рішення.

Окрім того, зазначена обставина не є підставою для скасування чи зміни постанови суду, оскільки спір по суті вирішено вірно, а у відповідності до ч. 2 ст. 200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 серпня 2011 року .

Головуючий <Список >Мельник-Томенко Ж. М.

Судді< Список >Залімський І. Г.

< Список >Голота Л. О.

<Список >

<Список >