Ухвала суду № 18354085, 06.07.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/850/11

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю., Сапальової Т.В.

при секретарі: Подолян Н. В.

за участю представників сторін:

апелянта - Сеник Т.В., Муравського А.П.

позивача - Лозюка С.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Агро-надра" до державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року приватне підприємство «Агро-надра» звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.08.2010 року №0001052301/0, від 21.09.2010 року №0001052301/1, від 22.10.2010 року №0001052301/2, від 12.01.2011 року №0001052301/3.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2011 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні представники скаржника заявлені вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у апеляційної скарги, окремо суду наголосивши на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги, що передача валових активів ПП «Агро-Надра» до ТОВ «Волочиськ-Агро» є ніщо іншим, як операцією поставки, яка містить характерні для неї ознаки. При цьому, під поставкою сукупних валових витрат апелянт розуміє поставку підприємства як окремого субєкта підприємництва з усіма правами та обовязками. Отже, на думку представників апелянта, позивач у порушення п.п.7.4.1 п.7.4., п.п.7.4.5 п.7.4., п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 5333 грн. сплаченого у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджену податковими накладними.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апелянта заперечили з підстав ї необґрунтованості та невідповідності дійсним обставинам справи, у звязку з чим апеляційна скарга ДПІ у Волочиському районі Хмельницької областіпідлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що операція реорганізації підприємства шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення не може розглядатись як операція з купівлі-продажу підприємства або як безоплатне отримання активів підприємства, що у свою чергу виключає правові підстави для застосування до позивача оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи АОО №228013 приватне підприємство "Агро-надра" зареєстроване Волочиською районною державною адміністрацією Хмельницької області 21.09.2004 року і йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 33007599.

Згідно з актом перевірки державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області №0726/23/33007599 від 13.08.2010 року "Про результати планової виїзної позапланової перевірки ПП "Агро-надра", код ЄДРПОУ 33007599 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 19.07.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 19.07.2010 року" встановлено порушення ст.4 п.4.1, ст.7 п. 7.3 п.7.4 п.п.7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами даної перевірки, на підставі вказаного акту, апелянтом винесено податкові повідомлення-рішення від 27.08.2010 року №0001052301/0, від 21.09.2010 року №0001052301/1, від 22.10.2010 року №0001052301/2, від 12.01.2011 року №0001052301/3, які оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, але скарги були залишені без задоволення.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.02.2011 року, ПП "Агро-надра" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, а протоколом № 8 від 11.05.2009 року загальних зборів засновників вирішено затвердити передавальний акт, складений у зв'язку з приєднанням ПП "Агро-надра" до ТОВ "Волочиськ-Агро" та доручити директору товариства здійснити всі необхідні дії щодо підготовки та подачі відповідних документів для внесення до ЄДРЮО та ФО запису про припинення діяльності ПП "Агро-надра".

Передавальним актом, посвідченим нотаріально станом на 10.06.2009 року стверджений перелік активів, які передаються на виконання рішення про припинення діяльності позивача, шляхом приєднання до ТОВ "Волочиськ-Агро". ТОВ "Волочиськ-Агро" є правонаступником щодо всіх зобов'язань ПП "Агро-надра", що припиняє свою діяльність внаслідок приєднання стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами, тому суд вважає, що згідно ч.3 ст.72 КАС України це (факт передачі активів) не потребує доказування, адже сторони проти цього не заперечують і в суду немає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, що підтверджено доказами, які досліджені судом.

Колегією суддів також зясовано, що ПП "Агро-надра" і ТОВ "Волочиськ-Агро" є платниками податку на додану вартість і перебувають на спрощеній системі оподаткування, сплачують фіксований сільськогосподарський податок.

Відповідно п.1.6 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (надалі - Закон №168/97-ВР), який діяв на час існування спірних відносин, податкове зобов'язання з ПДВ - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

За змістом пп.3.1.1 п.3.1 ст.З Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. 1.4 ст.1 Закону №168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно- правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

У ч.1 .І ст.712 Цивільного кодексу України, визначено поняття, що таке договір поставки:

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Обгрунтування позиції апелянта, що передача обов'язків до ТОВ «Волочиськ-Агро» - є компенсацією за отриманий товар в даному випадку є хибним, оскільки законодавець чітко зазначив, що покупець повинен сплати певну грошову суму за отриманий товар.

З урахуванням зазначених вище норм для цілей оподаткування податком на додану вартість поставкою є господарська операція з передачі за компенсацію (або безоплатно) товару згідно з будь-якими цивільно-правовими договорами, які передбачають перехід права власності на цей товар.

Отже, господарська операція, яка не підпадає під поняття цивільно-правового договору, не є поставкою в контексті п.1.4 ст.1 Закону №168/97-ВР і не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

За визначенням ч.І ст.202 і ч.І ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони, і двостороннім - якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч.ч. 2 і 3 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав, в тому числі права власності на майно, є не тільки договори, а й, зокрема, інші юридичні факти.

У Листі від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд Україні вказав, що не є правочинами, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва; рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек).

Частиною 1 ст.106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються зокрема за рішенням його учасників.

Таким чином, рішення загальних зборів учасників ПП «Агро-надра» про припинення діяльності підприємства шляхом приєднання до ТОВ «Волочиськ-Агро», наслідком якого стала передача майна відповідно до передавального акту, не є цивільно-правовим договором.

За змістом ч.І ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Таким чином, якщо в результаті реорганізації майнові права та обов'язки підприємства у певній частині переходять до його правонаступника, активи та пасиви балансу такого підприємства в такій самій частині приєднуються до активів та пасивів цього правонаступника.

Статтею 107 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі злиття, приєднання або перетворення комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, і передається в орган, який здійснює державну реєстрацію.

Передавальний акт, затверджений рішенням загальних зборів учасників ПП «Агро-Надра» №8 від 11.05.2009 року, яким позивач передав ТОВ «Волочиськ-Агро» своє майно у зв'язку з приєднанням до останнього, оформлений з дотриманням вказаних положень Цивільного кодексу України.

За змістом до п.13.5 ст.13 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на час існування спірних відносин, реорганізацією платника податків - юридичної особи з метою оподаткування є зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання:

а) зміну назви платника податків, а для господарських товариств - зміну організаційно-правового статусу підприємства, що тягне за собою зміну їх ідентифікаційного та/або податкового номера;

б) злиття платника податків, а саме передання його активів до статутних фондів інших платників податків, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який зливається з іншими;

в) розподіл платника податків на декілька осіб, а саме розподілення його активів між статутними фондами новостворених юридичних осіб та/або фізичними особами внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який розподіляється;

г) виділення з платника податків інших платників податків, а саме передання частини активів платника податків, що реорганізовується, до статутних фондів інших ліквідація платника податків, що реорганізовується.

Таким чином, реорганізація ПП «Агро-надра» шляхом приєднання до ТОВ «Волочиськ-Агро» є зміною його правового статусу як платника податку, в результаті якої відбувається передача вєіх прав та обов'язків, в тому числі щодо сплати податків, його правонаступнику (ТОВ «Волочиськ-Агро»), а не поставкою майна підприємства в розумінні п.1.4 ст.1 Закону №168/97-ВР, відтак не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Відтак майно, отримане в результаті приєднання ПП «Агро-надра» до ТОВ «Волочиськ-Агро», не є доходом останнього в розумінні п.1.21 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, яка діяла на час існування спірних відносин, оскільки відповідно до п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за N 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства). В даному випадку таким внеском є майно позивача, яке включається до складу майна ТОВ «Волочиськ-Агро».

Крім того колегія суддів наголошує на тому, що ПП «Агро-надра», яке приєднується до правонаступника не отримує за це жодної компенсації, в тому числі і у вигляді корпоративних прав ТОВ «Волочиськ-Агро», і припиняє своє існування як юридична особа.

За змістом п. 1.11 ст. 11 Закону №168/97-ВР термін "корпоративні права" розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В силу п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частини прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Припинений в результаті приєднання до ТОВ «Волочиськ-Агро» ПП «Агро-надра» не може бути власником корпоративних прав правонаступника, оскільки в силу ч.І ст.325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на пп.7.4.1 п 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, в силу якого, якщо у подальшому товари (послуги), договірна вартість яких брала участь у формуванні податкового кредиту звітного періоду, починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Оскільки передача майна ПП «Агро-надра» відповідно до передавального акту його правонаступнику не є поставкою, то, відповідно, ці відносини не регулюються пп. 3.2.8 п.3.2 ст. 3 Закону №168/97-ВР, яка визначає порядок оподаткування податком на додану вартість операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку.

Таким чином, реорганізація юридичної особи шляхом приєднання не призводить до збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 і підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168.

З аналізу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у ст.3 ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, передача активів із сторони ПП «Агро-надра» на користь свого правонаступника ТОВ «Волочиськ-Агро» згідно вищевказаного передавального акту не підпадають під дію статті 3 (операції які не є об'єктом оподаткування), та статті 5 (операції, що звільнені від оподаткування) Закону №168/97-ВР , а отже і застосування відповідачем пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 даного закону є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до листа ДПА України №3335/6/12-0216 від 21.04.2005 року, реорганізації підприємства шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення не може розглядатися як операція з купівлі-продажу підприємства або як безоплатне отримання активів підприємства, оскільки реорганізації полягає у переході за розподільним актом (балансом) у відповідних істинах майнові права і обовязків підприємства, яке реорганізується, до правонаступника, в результаті чого податкових зобовязань по податку на прибуток не виникає.

При цьому, колегія суддів також враховує, що відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів також не бере до уваги доводи апелянта стосовно заниження позивачем за рахунок невідображених податкових зобовязань сум ПДВ на суму 1740 грн. та включення останнім до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 5333 грн., що не підтверджені податковими накладними, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє обґрунтованість оскаржуваного рішення податкового органу в цілому, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нараховувати частину штрафних (фінансових) санкцій.

Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

За таких підстав, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Визнання рішення податкового органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення, при умові, якщо не закінчилися строки давності, встановлені законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Хмельницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 липня 2011 року .

Головуючий <Список >Смілянець Е. С.

Судді< Список >Сторчак В. Ю.

< Список >Сапальова Т.В.