Ухвала суду № 18353591, 18.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 р.Справа № 2а-15163/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Подобайло А.В.

Представник відповідача - Тімонов А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. по справі№2а-15163/10/2070

за позовом Підприємства "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Підприємство "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 17.11.2010 р. №0004562305/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної невиїзної перевірки Підприємства "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем" (далі Підприємство «СНВЦ ВІКС») складений акт №10761/2305/30753871 від 19.10.2010 р., на підставі якого начальником Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова винесене податкове повідомлення-рішення №0004562305/0 від 17.11.2010р. у якому відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 23608,50 грн., з яких: за основним платежем 15739,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7869,50 грн.

Позивач з висновками акту не згоден, оскільки вважає, що письмові пояснення засновника ПП «ТКФ «Міран-Трейд» не можуть бути підставою для донарахувань ПДВ, оскільки зазначена інформація не є такою, що підтверджена порушенням кримінальної справи, у рамках якої повинні бути зясовані наведені обставини.

Також зазначив, що 20.04.2007 р. державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради зареєстровано в якості юридичної особи ПП «ТКФ «Міран-Трейд», про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 13821020000013031 та включено до Єдиного державного реєстру підприємству з присвоєнням коду 35079734, та взято на облік до Ленінської МДПІ в м. Лугансь к. ПП «ТКФ «Міран-Трейд» перебуває в Єдиному державному реєстрі.

Позивачем були укладені з ПП «ТКФ «Міран-Трейд» договори № 735/05 від 22.05.2008р. та № 734/06 від 20.06.2008р. Ці договори було укладено право- і дієздатними юридичними особами, пред мет, зміст прав і обов'язків сторін цих правочинів не суперечить закону. Текст за значених договорів засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами, що свідчить про розумність правової поведінки сторін правочину та відсутність підстав для виважених припущень щодо неповноважності представ ників.

На підставі цих договорів позивачем від ПП «ТКФ «Міран-Трейд» були отримані послуги (підготовка матеріалів до розробки робочої програми оцінки те хнічного стану кабельних конструкцій з метою подовження терміну експлуатації; підготовка технічної документації, виконання підготовчих робіт із сертифікації та атестації, розробка проекту методики випробувальних сумішей бетонних), про що були підписані відповідні акти виконаних робіт від 31.01.08 р. вартістю 94434 грн., у т. ч. ПДВ 15739 грн. Ці послуги були сплачені позивачем повністю, відповідно до вимог догово рів. У зв'язку з зазначеним позивач отримав від ПП «ТКФ «Міран-Трейд» по даткові накладні № 311048 та № 311088 від 31.10.08р. На час отримання позивачем податкових накладних не було анульовано сві доцтво №100042557 платника ПДВ ПП «ТКФ «Міран-Трейд». Суму податку на додану вартість по зазначених податкових накладних вклю чено до податкового кредиту відповідного періоду (декларація за жовтень 2008 р.). Послуги, отримані від ПП «ТКФ Міран-Трейд», використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами та відповідачем у акті перевірки не спростовано. Отже, твердження відповідача про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «ТКФ «Міран-Трейд» не відповідають дійсності.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, вказавши наступне.

Відповідно листа ДПА у Харківської області від 20.04.2010 р. № 6489/7/23-414 та письмових пояснень, наданих до прокуратури Ленінського району м. Харкова від 16.07.2009 р., громадянин ОСОБА_2 директор ПП «ТКФ «Міран-Трейд» (код за ЄДРПОУ 35079734) пояснив, що він не має відношення до фінансово - господарської діяльності ПП «ТКФ «Міран-Трейд», функції директора та бухгалтера не виконував, статутний фонд підприємства не формував, податкові накладні та бухгалтерські документи від імені ПП «ТКФ «Міран-Трейд» не підписував, печаткою не розпоряджався, пошуком покупців та постачальників не займався, податкові декларації не підписував, до ДПІ не надавав, місце знаходження (юридична, фактична адреса) ПП «ТКФ «Міран-Трейд» не відоме, на посаду директора ПП «ТКФ «Міран-Трейд» себе не призначав.

Таким чином, проведений аналіз наданих до перевірки документів стосовно взаємовідносин Підприємства «СНВЦ ВІКС» та ПП «ТКФ «Міран-Трейд» та інформації, отриманої із зовнішніх джерел свідчить, що податкові накладні, на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту у жовтні 2008 р. суми ПДВ, виписані з порушенням діючого законодавства та підписані не посадовою та не уповноваженою на те особою, не є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року адміністративний позов Підприємства "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30.05.1997 року № 165, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фахівцем Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова 19.10.2010 р. проведено документальну невиїзну перевірку Підприємства "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем".

За результатами перевірки складений акт від 19.10.2010 р. №10761/2305/30753871 про результати документальної невиїзної перевірки Підприємства "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ТКФ «Міран-Трейд» за період з 01.10.2008 р. по 31.10.2008 р. , яким встановлено порушення пп.7.2.1 п. 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 15739,00 грн., в т.ч. жовтень 2008 р. - 15739,00 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що договори та податкові накладні підписані особою не уповноваженою на те, оскільки громадянин ОСОБА_2, який зазначений директором ПП «ТКФ «Міран-Трейд» (код за ЄДРПОУ 35079734), не має відношення до фінансово - господарської діяльності ПП «ТКФ «Міран-Трейд», функції директора та бухгалтера не виконував, статутний фонд підприємства не формував, податкові накладні та бухгалтерські документи від імені ПП «ТКФ «Міран-Трейд» не підписував, печаткою не розпоряджувався, пошуком покупців та постачальників не займався, податкові декларації не підписував, до ДПІ не надавав, місце знаходження (юридична, фактична адреса) ПП «ТКФ «Міран-Трейд» не відоме, на посаду директора ПП «ТКФ «Міран-Трейд» себе не призначав.

Позивач не погодився з висновками акту та надав відповідачеві заперечення від 03.11.2010 р. № 2/11 стосовно фактів, викладених в акті перевірки.

За результатами розгляду заперечень ДПІ у Дзержинському районі м. Харко ва прийняте рішення залишити висновки зазначеного акту перевірки без змін, як такі що відповідають вимогам чинного законодавства, про що було повідомлено листом від 08.11.2010 р. № 25267/10/23-523.

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення №0004562305/0 від 17.11.2010 р. про донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 23608,50 грн., з яких: за основним платежем 15739,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7869,50 грн., яке отримане позивачем 24.11.2010 р.

Дане податкове повідомлення-рішення є предметом даного спору.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту. Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ, а саме: відсутність податкової накладної. Інших підстав для такого не включення у законодавстві не передбачено. Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання. На підставі викладеного, суд першої інстанції зазначив, що позивач не несе відповідальності за правильність складання та підписання податкових звітних документів другим платником податків, зокрема ТОВ «ТКФ «Міран-Трейд». Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені доказами і носять характер субєктивних припущень. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.11.2010 р. №0004562305/0, оскільки воно є протиправним і повинно бути скасоване судом, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, згідно наданих позивачем копій договорів, між Підприємством "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем" та ПП «ТКФ «Міран-Трейд» укладені договори № 735/05 від 22.05.2008р. та № 734/06 від 20.06.2008 р. на виконання послуг.

За умовами договору № 734/06 від 20.06.2008 р. Підприємство "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем" (замовник) доручає, а ПП «ТКФ «Міран-Трейд» (виконавець) зобовязується виконати підготовку матеріалів до розробки робочої програми оцінки те хнічного стану кабельних конструкцій з метою подовження терміну експлуатації; підготовку технічної документації у строк до 31.10.2008р. Загальна сума договору складає 70440,00 грн., у т.ч. ПДВ 11740,00 грн.

З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором, відображено у податковій накладній №311088 від 31.10.2008 р., рахунку-фактурі №89 від 31.10.2008 р.

Згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт від 31.10.2008 р. по договору № 734/06 від 20.06.2008 р., вказані роботи виконані в повному обсязі та претензій до виконавця немає.

Згідно договору № 735/05 від 22.05.2008р., Підприємство "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем" (замовник) доручає, а ПП «ТКФ «Міран-Трейд» (виконавець) зобовязується виконати підготовчі роботи із сертифікації та атестації, розробку проекту методики випробувальних сумішей бетонних.

На виконані роботи виписано податкову накладну №311048 від 31.10.2008 р. на загальну суму 23994,00 грн., у т.ч. ПДВ 3999,00 грн. та рахунок-фактуру №90 від 31.10.2008 р.

Вказані роботи прийняті замовником без заперечень, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 31.10.2008 р. по договору №735/05 від 22.05.2008р.

Оплата за вказані послуги здійснена у повному обсязі, що підтверджується розрахунковими документами, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, Підприємство "Східний науково-виробничий центр вимірювальних та інформаційно-керуючих систем" договірні правовідносини оформили у встановлений законом спосіб, та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

З первинних документів вбачається, що отримані послуги за цими угодами були використаний у власній господарської діяльності позивача та надані ним наступним покупцям: ХХП «Сертифікаційний центр АСУ», ЗАТ «Зевс Кераміка», ЗАТ «А/Т Глини Донбасу», ЗАТ НТК «Цемент»(а.с.52-75).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, законодавством встановлено правило першої події. Підприємство має право отримати податковий кредит або у разі сплати коштів, або отримання податкової накладної. Такому правилу кореспондується правило визначення податкового зобов'язання, згідно з яким датою виникнення податкового зобов'язання вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ, а саме: відсутність податкової накладної. Інших підстав для такого не включення у законодавстві не передбачено.

Юридична відповідальність, як встановлено ст.61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на момент видачі податкових накладних ПП «ТКФ «Міран-Трейд» зареєстрований у Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб, знаходиться на обліку в ДПІ м. Луганська, є платником податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги пояснення, надані Прокурору Ленінського району м. Харкова директором ПП «ТКФ «Міран-Трейд» ОСОБА_2, на які посилається відповідач в акті перевірки на підтвердження своїх вимог, як належний доказ по справі щодо підписання документів не уповноваженою особою, оскільки ці пояснення надавалися особою не під час розгляду кримінальної справи, під час надання зазначеного пояснення особа не була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а тому цей доказ не може бути взятий до уваги судом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позивач не несе відповідальності за правильність складання та підписання податкових звітних документів другим платником податків, зокрема ТОВ «ТКФ «Міран-Трейд».

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що відповідач не навів доказів вчинення позивачем та його контрагентом зловмисних взаємоузгоджених дій, спрямованих на безпідставне набуття податкової вигоди; доказів неможливості реального здійснення у спірних правовідно синах господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТКФ «Міран-Трейд» з ура хуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, еко номічно необхідних для виконання робіт або послуг; доказів відсутності необхід них умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; дока зів обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпо середньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду дія льності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій. Таким чином, висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки, не підкріплені доказами і носять характер субєктивних припущень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.11.2010 р. №0004562305/0, оскільки воно є протиправним і повинно бути скасоване судом, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року по справі№2а-15163/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. по справі №2а-15163/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 26.04.2011 р.