Ухвала суду № 18353429, 18.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 р.Справа № 2а-14857/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Калиновського В.А. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. по справі№2а-14857/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванта"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Адванта", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просив суд: визнати дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова незаконними щодо неприйняття податкової декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та присвоєння податкової декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року статусу “не визнана податковою декларацією”; зобов'язати відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова прийняти декларацію по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та відобразити в картці особового рахунку позивача ТОВ “Адванта” податкову декларацію по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року; зобов'язати відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова визнати декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року зданою своєчасно та відповідно нормам діючого законодавства; зобов'язати усіх посадових осіб податкової інспекції у Київському районі м. Харкова у подальшому приймати податкову звітність без обмежень та умов, у том числі в електронному вигляді.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що ДПІ у Київському районі міста Харкова не мала визначених законом підстав для невизнання декларацій з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року як обовязкової податкової звітності.

Відповідач адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванта" задоволено частково, а саме: визнано дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова незаконними щодо неприйняття податкових декларацій по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова прийняти декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та відобразити в картці особового рахунку ТОВ «Адванта» податкову декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року з дати її подання. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 із змінами внесеними наказом ДПА України від 10.12.2003 року № 593 та наказом ДПА України від 20.10.2005 року № 448, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженого наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 року, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких він, наполягаючи на законності та обгрунтовності постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Адванта”, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 36035504, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в ДПІ у Київському районі міста Харкова.

Позивачем відповідачеві 08.11.2010 року надано декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал поточного року (а.с.28) та додаток К 1/1 до рядків 01.2,01.5,04.2,04.10,04.12 та 07 до декларації (а.с.29)

Листом ДПІ у Київському районі м.Харкова від 10.11.2010 року № 24396/28317 позивачеві повідомлено про прийняття вказаної декларації зі статусом “не визнано, як податкова декларація” (а.с.27). Прийняте рішення обґрунтовано відсутністю прочерків за показниками, що не заповнюються через відсутність інформації, відсутність підпису головного бухгалтера та поданням додатку К-1/1 на двосторонньому аркуші, що на думку відповідача відповідно до приписів п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 (зі змінами та доповненнями), є підставою для прийняття декларацій позивача за травень 2010 року зі статусом “не визнано, як податкова декларація”.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позиція відповідача про необхідність наявності на декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року підпису головного бухгалтера або особи, яка виконує її обовязки є необґрунтованою. При цьому, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача в частині порушення позивачем порядку заповнення додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства в частині подання його на двосторонньому аркуші, тоді як приписами останнього абзацу пункту 1.6 Порядку № 143 визначено, що Декларація подається на двосторонньому аркуші формату А-4, додатки на односторонніх аркушах формату А-4. Однак, зазначив, що вказане порушення не може розглядатися як підстава для невизнання податкової декларації як такої з урахуванням приписів п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в ході судового розгляду справи відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та додатку до нього К1/1 зі статусом “не визнано, як податкова декларація”, а тому, на думку суду першої інстанції, позовні вимоги в частині визнання незаконними дій відповідача щодо неприйняття податкової декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та присвоєння податкової декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року статусу “не визнана податковою декларацією” та зобов'язання відповідача прийняти декларацію по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та відобразити в картці особового рахунку позивача ТОВ “Адванта” податкову декларацію по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року є нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції також зазначив, що оскільки позовна вимога про зобовязання відповідача визнати декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року зданою своєчасно та відповідно нормам діючого законодавства поглинається попередніми позовними вимогами, вона є такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Адванта” пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 36035504, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в ДПІ у Київському районі міста Харкова та відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” зобовязаний подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів)

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-III (зі змінами та доповненнями), податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (пп. “ї”пп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III).

Позивачем відповідачеві 08.11.2010 року надано декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал поточного року (а.с.28) та додаток К 1/1 до рядків 01.2,01.5,04.2,04.10,04.12 та 07 до декларації (а.с.29)

Листом ДПІ у Київському районі м. Харкова від 10.11.2010 року № 24396/28317 позивачеві повідомлено про прийняття вказаної декларації зі статусом “не визнано, як податкова декларація” (а.с.27). Прийняте рішення обґрунтовано відсутністю прочерків за показниками, що не заповнюються через відсутність інформації, відсутність підпису головного бухгалтера та поданням додатку К-1/1 на двосторонньому аркуші, що на думку відповідача відповідно до приписів п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 (зі змінами та доповненнями), є підставою для прийняття декларацій позивача за травень 2010 року зі статусом “не визнано, як податкова декларація”.

Пунктами 1.3.,1.6 наведеного Порядку № 143 визначено, що декларація з податку на прибуток підприємства (далі - декларація) та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні. У декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Судовим розглядом, на підставі дослідженої копії довідки з ЄДРПОУ встановлено, що керівником (директором) позивача є Великий В.М.

Із досліджених в судовому засіданні копій наказів про внесення змін до штатного розпису підприємства, наказу № 7БУ від 01.06.2009 року «Об организации бухгалтерського учета и учетной политики на предприятии в 2009-2010 годах” судом встановлено, що посада головного бухгалтера на підприємстві не передбачена, обовязок ведення бухгалтерської звітності покладений на бухгалтера підприємства /а.с. 44-45/. Вказані норми локальних актів підприємства в частині організації ведення податкового обліку не суперечать ч. 4 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка визначає, що самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства є однією з форм організації ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позиція відповідача про необхідність наявності на декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року підпису головного бухгалтера або особи, яка виконує її обовязки є необґрунтованою.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання представників відповідача на відсутність прочерків у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації, як підстави прийняття податкової декларації позивача з податку на прибуток за 9 місяців поточного року зі статусом “не визнано, як податкова декларація”, з огляду на наступне.

Приписами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено вичерпний перелік підстав невизнання податкової декларації за умови, що вона заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення та за умов не зазначення у ній обов'язкових реквізитів, відсутності підпису відповідних посадових осіб та відсутності печатки платника податків. Порядок заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства врегульований наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за № 271/7592

Порядком № 143 не визначено переліку обов'язкових реквізитів, проте, виходячи із системного аналізу приписів вказаного нормативного акту, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що до обов'язкових реквізитів декларації з податку на прибуток слід віднести реквізити, за відсутності яких декларацію не може бути ідентифіковано: найменування підприємства, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ інші.

Із досліджених в судовому засіданні копії податкової декларації з податку на прибуток підприємства та додатку К1/1 до неї судом встановлено, що позивачем заповнено рядки 1-7, відомості з яких дозволяють ідентифікувати його як платника податку на прибуток (а.с.28-29).

Відповідно до пункту 3.1. Порядку № 143, декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1 - К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1 - Р3) подаються виключно за рік.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно погодився з висновками відповідача в частині порушення позивачем порядку заповнення додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства в частині подання його на двосторонньому аркуші, тоді як приписами останнього абзацу пункту 1.6 Порядку № 143 визначено, що Декларація подається на двосторонньому аркуші формату А-4, додатки на односторонніх аркушах формату А-4.

При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що вказане порушення не може розглядатися як підстава для невизнання податкової декларації як такої з урахуванням приписів п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

Згідно із ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Отже, рішення відповідача про прийняття податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців поточного року зі статусом “не визнана податковою декларацією” , яке оформлено листом від 10.11.2010 року № 24396/28317 має бути визнане незаконним з дати його прийняття, що буде належним способом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що в ході судового розгляду справи відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та додатку до нього К1/1 зі статусом “не визнано, як податкова декларація”, тому позовні вимоги в частині визнання незаконними дій відповідача щодо неприйняття податкової декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та присвоєння податковій декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року статусу “не визнана податковою декларацією”; зобов'язання відповідача прийняти декларацію по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та відобразити в картці особового рахунку позивача ТОВ “Адванта” податкову декларацію по податку на прибуток за 9 місяців 2010 року є нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд першої інстанції правомірно вказав на те, що оскільки позовна вимога про зобовязання відповідача визнати декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року зданою своєчасно та відповідно нормам діючого законодавства поглинається попередніми позовними вимогами, тому вона є такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання усіх посадових осіб податкової інспекції у Київському районі м. Харкова у подальшому приймати податкову звітність без обмежень та умов, у том числі в електронному вигляді, суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки у суду не має підстав вважати, що в майбутньому будуть порушені права позивача щодо прийняття податкових декларацій та додатків до них, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про необхідність відмовити в цій частині позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року по справі№2а-14857/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. по справі№2а-14857/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Курило Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.