Ухвала суду № 18353026, 06.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2186/11/19/0170

06.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Дадінської Т.В. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекція Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 29.04.11 у справі № 2а-2186/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове-будівельне управління - 49" (вул. Промислова, 15, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекція Автономної Республіки Крим (вул. Північна, 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове-будівельне управління-49" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим № 0000302304/0 від 15.11.2010 на загальну суму 364078,27 грн., у тому числі: 242718,84 грн. основний платіж з податку на додану вартість, 121359,43 грн. -штрафні санкції з податку на додану вартість, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даною постановою суду, Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2011 скасувати, у позові відмовити у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем прийняте повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим № 0000302304/0 від 15.11.2010 на загальну суму 364078,27 грн., у тому числі: 242718,84 грн. основний платіж з податку на додану вартість, 121359,43 грн. - штрафні санкції з податку на додану вартість.

Передумовою донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 242718,84 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 121359,43 грн. став акт акт від 28.10.2010 № 1403/23-04/32188239/118 документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальінстю "Шляхове-будівельне управління - 49" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість в результаті здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "Нива-Строй" за період з 01.04.2007 по 31.12.2007 від 28.10.2010 № 1403/23-04/32188239/118, за висновками якої встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.6, пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті віднесення до складу податкового кредиту податкової накладної оформленої з порушенням підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 469 224, 43 грн., у т. ч. у квітні у сумі 5 813,33 грн., у травні у сумі 109378,25 грн., у червні у сумі 48 933,34 грн., у вересні у сумі 62 380,67 грн., у листопаді у сумі 140 464,67 грн., у грудні у сумі 102 254,17 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість (рядок 18.2 декларації за вересень 2007 року) у сумі 19707,00 грн.

Слід зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин, Закон України “Про податок на додану вартість” визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивач отримував від Приватного підприємства "Нива-Строй" продукцію у вигляді мазуту, бітуму, пічного палива. При постачанні товару на адресу позивача постачальник видавав податкові накладні на фактичну кількість вказаного товару, а споживач приймав його по відповідним витратним накладним (аркуші справи140-161). Оплата товару проводилась за безготівковими розрахунками, про що свідчать відповідні платіжні доручення ( аркуші справи 162-173).

На підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове-будівельне управління-49»використало придбані товарно-матеріальні цінності у контрагента Приватного підприємства «Нива-Строй»(мазут, бітум дорожній та розігрів, пічне паливо), позивачем надані договори підряду, довідки про вартість виконаних робіт за відповідними договорами, акти прийняття виконаних підрядних робіт (аркуші справи 174-258 том 1 та аркуші справи 1-10 том 2).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що податкові накладні, які підтверджують відносини позивача з Приватним підприємством "Нива-Строй" у період з 01.04.2007 по 31.12.2007 містять визначені законом реквізити, тобто оформлені відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” та відповідають основним принципам організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, що були врегульовані Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на те, що до податкової міліції Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції надійшов матеріал відокремлений з кримінальної справи № 02/10/9028 по взаємовідносинах Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове-будівельне управління-49»з Приватним підприємством "Нива-Строй". З постанови про порушення кримінальної справи вбачається, що засновник Приватного підприємства "Нива-Строй" не має ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства "Нива-Строй", статут підприємства, реєстраційні документи, печатка, штамп, а також усі банківські документи були передані засновником невідомій особі. Усі зібрані матеріали свідчать про те, що угода між Приватним підприємством "Нива-Строй" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове-будівельне управління-49»має ознаки нікчемності, оскільки їх не можна визнати належними доказами у адміністративній справі, тому що докази, отримані під час оперативно-розшукової або слідчої діяльності, підлягають оцінці в їх сукупності компетентним судом під час розгляду кримінально справи.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що для адміністративного суду є обовязковим та не потребує доказуванню лише вирок у кримінальній справі, а не постанова про порушення кримінальної справи, що повністю відповідає вимогам частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Доказів того, що надані позивачем документи не відповідають дійсності, чи містять підробні реквізити, відповідачем не надано.

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що угода між Приватним підприємством "Нива-Строй" і Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове-будівельне управління-49»має ознаки нікчемності, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів того, що зазначене господарське зобовязання визнане нікчемним у передбаченому законом порядку.

Судтакож зазначає, що відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заявником апеляційної скарги не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відносно позивача.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судова колегія керується вимогами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи зазначені вимоги закону, судова колегія дійшла висновку, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки не підтвердив висновки акту перевірки про правомірність визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 364078,27грн.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекція Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2011 у справі № 2а-2186/11/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис Т.В. Дадінська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 09 вересня 2011 року