Ухвала суду № 18353023, 06.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13850/10/15/0170

06.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс "Современник"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.01.10

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не зявився,

представник третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ ТРЕЙДІНГ"- не зявився,

представник третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕК - ОІЛ"- не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 21.04.11 у справі № 2а-13850/10/15/0170

за позовом Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс "Современник" (пр. Перемоги, 15, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" (вул. Тельмана, 5, місто Київ, 03150)

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕК - ОІЛ" (вул. Магнітогорська, 2а, місто Київ, 02660)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.11 адміністративний позов Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим № 000209410/0 від 14.10.2010, № 000209410/1 від 20.12.2010 на суму 200000,40грн., в тому числі, основний платіж- 166667,00 грн., штрафні санкції-33333,40 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0002054101/0 від 30.10.2010, № 0002054101/1 від 20.12.2010 на суму 448079,90грн., у тому числі: основний платіж- 307649,00грн., штрафні санкції-140430,90 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0002334101/0 від 20.12.2010 на суму 13393,60 грн. штрафних санкцій, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даною постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011 скасувати, у позові відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002054101/0 від 30.10.2010 на суму 448079,90 грн., в тому числі, за основним платежем - 307649,00 грн., за штрафними санкціями - 140430,90грн. Також відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000209410/0 від 14.10.2010 на суму 200000,40 грн., в тому числі, за основним платежем - 166667,00грн., за штрафними санкціями - 33333,40 грн.

За результатами апеляційного оскарження відповідачем прийняти податкові повідомлення - рішення № 000209410/1 від 20.12.2010 на суму 200000,40 грн., в тому числі, за основним платежем - 166667,00 грн., за штрафними санкціями - 33333,40 грн., № 0002054101/1 від 20.12.2010 на суму 448079,90грн., в тому числі, за основним платежем -307649,00грн., за штрафними санкціями - 140430,90грн., податкове повідомлення-рішення № 0002334101/0 від 20.12.2010 на суму 13393,60 грн., яким донараховано позивачеві штрафні санкції.

Передумовою донарахування позивачу податкових зобовязань в сумі 448079,90грн. став акт № 311/41-01 /24870616 від 17.09.2010 документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник»з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ»за період: лютий, березень, травень 2010 року, за результатами якої встановлені порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», донараховано податку на додану вартість у сумі 307649,00 гривень, в тому числі: у лютому 2010 року на суму податку на додану вартість - 93292,00грн., у березні 2010 року на суму податку на додану вартість -80421,00грн., у травні 2010 року на суму податку на додану вартість -133936,00 грн.

Передумовою донарахування позивачу податкових зобовязань в сумі в сумі 200000,40грн.став акт №332/41-01/24870616 від 30.09.2010 документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник»з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОИЛ ТРЕЙДІНГ»за період: з 01.07.2010 по 31.07.2010, за результатами якої встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та донараховано податку на додану вартість у сумі 166667,00 грн., в тому числі: у липні 2010 року на суму 166667,00грн.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелікта звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України «Про податок на додану вартість». До податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам, що повністю узгоджується з вимогами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пунктам 1.6 , 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7,підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як свідчать матеріали справи у перевіряємому періоді Приватне підприємство Паливно-енергетичний комплекс «Современник»мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ»на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів №Л42/08 від 17.11.2008 та додаткових угод до нього. Відповідно до умов договору продавець був зобов'язаний поставити, а покупець прийняти і оплатити товар: бензин А-95, А-80. На підставі договору продавцем були виписані рахунок-фактура №СФ-0000034 від 02.02.2010 на загальну суму 559 754,05грн., в тому числі податок на додану вартість- 93 292,34 грн., № СФ-0000093 від 12.03.2010 на загальну суму 482 527,80 грн., в тому числі податок на додану вартість- 80 421,30 грн., СФ-0000185 від 07.05.2010 на загальну суму 803 614,22 грн., в тому числі податок на додану вартість - 133 935,70 грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що суми податку на додану вартість були сплачені Приватним підприємством Паливно-енергетичний комплекс «Современник», зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та були перераховані на розрахунковій рахунок продавця Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ», що підтверджується платіжними дорученнями, згідно яким позивач відповідно до умов договору здійснив оплату у березні 2010 році за нафтопродукти на загальну суму 482 527,80 грн., в тому числі податок на додану вартість- 80 421,30 грн., відповідно до умов договору позивач здійснив оплату у травні 2010 року за нафтопродукти в повному обсязі на загальну суму 803 614,22 грн., в тому числі податок на додану вартість -133935,70 грн.

Судом встановлено, що позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕК - ОІЛ»були отримані податкові накладні. Зазначені суми податку на додану вартість, згідно отриманих податкових накладних, були включені Приватним підприємством Паливно-енергетичний комплекс «Современник»до складу податкового кредиту у Деклараціях з податку на додану вартість за лютий, березень, травень 2010року.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ»на підставі договору №110908 купівлі-продажу нафтопродуктів від 02.09.2008. Відповідно до умов договору (додаткова угода №1/10 від 29.07.2010) продавець був зобов'язаний відвантажити із ст. Айвазовська, а покупець прийняти і оплатити товар: дизельне пальне Л 0,2-62 на умовах поставки СРТ (станція призначення), у кількості 240 т + 10%. Загальна вартість по договору складає 1742880,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 290480,00 грн. Умови оплати: 60% - передоплати в строк до 29.07.2010, 40% -оплата протягом 1 доби з моменту відвантаження.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно платіжних доручень №1541 від 29.07.2010 на суму 1 000 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -166 666,67 грн., відповідно до умов договору позивач здійснив оплату у липні 2010 року за нафтопродукти 1 000 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість- 166 666,67 грн.

Отже суми податку на додану вартість були сплачені позивачем, зазначені суми увійшли до складу ціни придбаних товарів та були перераховані на розрахунковій рахунок продавця Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ».

Слід зазначити, що позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ»отримана податкова накладна № 73112 від 31.07.2010 на суму 1 000 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -166 666,67 грн. Зазначена суми податку на додану вартість згідно отриманої податкової накладної була включена позивачем до складу податкового кредиту у Деклараціях з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання (пункт 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ»та «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ»у період, коли ними були виписані податкові накладні, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що на момент складання податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ»та «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ»були юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, позивачем суми податку на додану вартість були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним, що повністю узгоджується з вимогами підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якому датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про додержання позивачем вимог підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Фактичне отримання товару для подальшого використання у господарської діяльності позивача та сплата за послуги підтверджуються матеріалами справи, а саме: копіями договорів, платіжними дорученнями, залізничними накладними, актами приймання- передачі, приймальнями актами.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання заявника апеляційної скарги на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: трудових ресурсів (персоналу), основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, що, на думку відповідача, свідчить про нікчемність договорів підряду, оскільки відповідачем не прийнято до уваги, що обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ»та позивачем були укладені договори поставки, купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до умов яких останній отримував нафтопродукти: бензин, дизельне пальне. Доказом виконання умов договору є платіжні доручення акти приймання - передачі нафтопродуктів, залізничні накладні, податкові накладні. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі. Крім того матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товару за договорами, тобто наявність матеріального результату господарської діяльності. Слід також зазначити, що характер отриманих товарів свідчить про те, що отримання нафтопродуктів відповідає основному предмету діяльності позивача - придбання, переробка, реалізація нафти, нафтопродуктів, оптова та роздрібна торгівля горюче-змащувальними матеріалами, передбаченому пункту 2.2. Статуту позивача. Зазначене свідчить про те, що укладення договорів було спрямовано на реальне настання правових наслідків і при виконанні цих договорі кожна сторона діяла в межах діючого законодавства України. Отже, викладене спростовує висновок відповідача, що даний правочин є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Слід зазначити, що положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України, застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статі 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання правочину недійсним судом не вимагається.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що в матеріалах справи є копії податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-О1Л»та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТРЕЙД1НГ»спрямованих на адресу податкового органу, де відносно контрагента позивача зазначений обсяг поставки без податку на додану вартість, що підтверджує наявність податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ»та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ»відносно контрагента- Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник».

Неперерахування контрагентами позивача Товариствами з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ»та «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ»сум податку на додану вартість, отриманих від позивача під час оплати товарів (робіт, послуг), на виконання вимог договорів, та не включення зазначених сум до складу податкового зобов'язання при наданні податковим органам звітності по податку на додану вартість, є підставою для донарахування першому сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість та застосуванню до нього штрафних санкцій в порядку передбаченому чинним законодавством, а не підставою визнання вказаних правочинів нікчемними, зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за зазначені звітні періоди.

Таким чином, умовою визнання правочину нікчемним, у даному випадку, є встановлення факту здійснення діяльності без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість»відсутність податкових зобов'язань у постачальника товарів (послуг) за цей період не є перешкодою та не позбавляє права покупця товарів (послуг) на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відповідно на зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітні податкові періоди за умови виконання вимог Закону щодо порядку включення сум до складу податкового кредиту.

Виходячи з встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту здійснення діяльності позивачем без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а відтак не має підстав вважати договори поставки, купівлі-продажу, які укладені між Приватним підприємством Паливно-енергетичний комплекс «Современник»та Товариствами з обмеженою відповідальністю «ЛЕК-ОІЛ»та «ОЙЛ ТРЕЙДІНГ»нікчемними.

Відповідачем не надано належних, допустимих доказів, що позивач та контрагент позивача діяли узгоджено протиправно, суми податкового кредиту за господарськими операціями, були фіктивними, що діяльність має ознаки фіктивного підприємництва, не надані докази протиправного характеру договорів.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та, як слідство, штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформований відповідно до податкових накладних у період їх фактичного отримання позивачем.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заявником апеляційної скарги не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відносно позивача.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень судова колегія керується вимогами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи зазначені вимоги закону, судова колегія дійшла висновку, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки не підтвердив висновки акту перевірки про правомірність визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 448079,90грн. та в сумі 200000,40грн.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011 у справі № 2а-13850/10/15/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 09 вересня 2011 року