Ухвала суду № 18350979, 06.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6639/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капустинський М.М.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю: Федорової Г.Г.,

Данилової М.В., Ключковича В.Ю.,

Петриченко Ю.П.,

представника позивача Вознюка О.М.,

представника відповідача Бацук О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Декостиль»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Декостиль»до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Приватне підприємство «Декостиль»(далі - позивач) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Житомирської митниці (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення форми «Р»від 05.08.2010 року № 32, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності на загальну суму 13168,58 грн. та від 05.08.2010 року № 33, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість з товарі, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності на загальну суму 48441,21 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Декостиль»відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «Декостиль»є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Житомирської міської ради 15.01.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичною особи Серії А00 № 808491 (а.с. 15).

Відповідно до довідки № 14/1550 з ЄДРПОУ, видами діяльності ПП «Декостиль»за КВЕД є: інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; діяльність автомобільного вантажного транспорту (а.с. 14).

З 07.02.2001 року позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Житомирі як платник податку на додану вартість, (індивідуальний податковий номер 313185406253), що підтверджується свідоцтвом № 100076353 про реєстрацію платника податку на додану вартість Серії НБ № 164011 від 09.11.2007 року (а.с. 16).

Службовими особами відповідача, на підставі наказу Житомирської митниці від 09.03.2010 року № 109, посвідчень від 24.03.2010 року №№ 7, 9, 17 виданих Житомирською митницею, відповідно до Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою КМУ від 23.12.204 року № 1730 та відповідно до плану-графіку перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів підприємницької діяльності у І кварталі 2010 року було проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності субєкта підприємницької діяльності ПП «Декостиль»з питань дотримання вимог митного законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

В ході проведення перевірки було встановлено заниження позивачем податкового зобовязання по миту на суму 3098,31 грн., по ПДВ на суму 925,31 грн., та порушення вимог ст. 267 Митного кодексу України в частині не включення в повному обсязі до митної вартості імпортованих товарів витрат на їх доставку, понесених за межами митної території України, що призвело до заниження податкових зобовязань на загальну суму 63263,42 грн., в тому числі: по миту 11862,76 грн., по ПДВ 51400,66 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт «Про результати перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Декостиль»від 02.07.2010 року № 13/0/101000000/31318542 (а.с. 169-207), Не погоджуючись із зазначеним актом перевірки позивач подав письмові заперечення.

За результатами розгляду поданого позивачем заперечення, Житомирською митницею було прийнято рішення від 22.07.2010 року № 24/3/24-12/3825, яким акт перевірки було залишено без змін (а.с. 26-28).

На підставі акту від 02.07.2010 року № 13/0/101000000/31318542були прийняті податкові повідомлення форми «Р»від 05.08.2010 року № 33, за яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності» в сумі 48441,21 грн. та від 05.08.2010 року № 32, за яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності»в сумі 13168,58 грн. (а.с. 17-21).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється у відповідності до Конституції України, Митного кодексу України, Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»та інших законів України і нормативно-правових актів з питань митної справи.

Згідно ст. 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ),митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Згідно з пп. 2.1. п. 2 «Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України», затвердженого спільним наказом ДПА України та Державної митної служби України від 16.03.2001 року № 109/188, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

З акту перевірки вбачається, що операції з імпорту товарів здійснювались ПП «Декостиль»відповідно до зовнішньоекономічних контрактів: VOX Industrie S.A. Profile Sp. K. (Польща), MIDAS (Польща), SARL VOLTERAM (Франція), B.A.S TRUCKS b.v. (Нідерланди), Bene TRUCKS Sp.zo.o. (Польща), DECORA S.A. (Польща). Перевезення імпортованих товарів здійснювалося із залученням підприємств-перевізників та власним транспортом ПП «Декостиль». При перевезенні імпортованих товарів власним транспортом та за власні кошти позивачем до митної вартості імпортованого товару не було включено витрати на транспортування транспорту до місця знаходження митного товару, а задекларовувалися тільки транспортні витрати після завантаження митного товару та доставка його до митної території. При цьому фактична вартість товару, зазначена в контрактах, не включала будь-яких транспортних витрат, які в повному обсязі були покладені та здійснені позивачем по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Положенням ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із приписами п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті»стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Таким чином, до митної вартості товарів за ціною договорів, що імпортуються, відносяться договірна вартість таких товарів, зазначена у ввізній митній декларації з урахуванням витратна транспортування,навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

Виходячи з вищенаведених законодавчих норм, до митної вартості товарів включаються транспортні витрати, понесені позивачем при транспортуванні транспорту до місця знаходження товару, навантаження, розвантаження, перевантаження та його доставка до митної території України.

Під терміном транспортування митного товару, відповідно вищенаведеної законодавчої норми, необхідно розуміти понесені транспортні витрати в сукупності з моменту відправки транспорту до часу доставки вантажу до митної території України.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача щодо включення до митної вартості оцінюваних товарів витрат понесених позивачем на транспортування вантажів за межами митної території України.

Доводи відповідача щодо правомірності не врахування сум ПДВ у вартості палива, придбаного в України і витраченого за її межами також знайшли своє підтвердження.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Декостиль»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: Г.Г. Федорова

М.В. Данилова

В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали складено та підписано 12.09.11р.