Ухвала суду № 18351011, 07.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5482/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю:

представника позивача

представника відповідачаБорисюк Л.П.,

Бистрик Г.М., Усенка В.Г.

Рижковій Ю.О.

Юшка О.В.

Захарко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарби Кабе Україна»до Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0001692301/0, 0001702301/01, 0001601701/0, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року ТОВ «Фарби Кабе Україна»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0001692301/0, 0001702301/01, 0001601701/0 від 24.07.2009.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року позов задоволено.

Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення №№ 0001692301/0, 0001702301/01, 0001601701/0 від 24.07.2009.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2011 року замінено сторону відповідача Державну податкову інспекцію у Попільнянському районі Житомирської області на Попільнянську міжрайонну державну податкову інспекцію.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно направлень ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області від 15.06.2009 № 68, від 30.06.2009 № 76, на підставі ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка на ІІ квартал 2009 року та затвердженого плану перевірки була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Фарби Кабе Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009.

За результатами проведеної перевірки працівниками ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області складено акт № 340/23-01/33524661 від 15.07.2009, яким зафіксовано наступні порушення:

-п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997, внаслідок чого завищено валові витрати за рахунок віднесення до їх складу витрат по інформаційно-консультаційним послугам, наданих ТОВ «Центр «Послуги. Консультації. Рішення»на суму 123599 грн. та віднесення до валових витрат на придбання карбонату кальцію від ТОВ «Оміа Україна»в сумі 377816 грн.;

-п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого при придбанні карбонату кальцію від ТОВ «Оміа Україна»;

-п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого донараховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 40147,50 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001692301/0, № 0001702301/0, № 0001601701/0 від 24.07.2009, якими позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 30900 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 6180 грн. (всього на загальну суму 37080 грн.)., а також донараховано податок на додану вартість в сумі 22483 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 8993 грн. (всього на загальну суму 31476 грн.).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону, заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі. Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, до складу валових витрат не можна включити певні витрати, визначені підпунктами 5.3-5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та витрати, які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що 04.03.2007 між позивачем та ТОВ «Центр «Послуги. Консультації. Рішення»укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 2Б.

Згідно умов вказаного Договору, виконавець (ТОВ «Центр «Послуги. Консультації. Рішення») взяв на себе зобовязання за завданнями (запитами) Замовника (позивач) надавати інформаційно-консультаційні послуги, в тому числі провести аналіз ринку України щодо асортименту, цін, наявності конкурентів, доцільності виготовлення та продажу водорозчинних акрилових фарб, грунтівок та штукатурок за період з 2004 по 2007 роки та цінової привабливості і т.п., а Замовник зобовязався прийняти такі послуги та оплатити їх.

Згідно пунктів 2.1-2.2 угоди Замовник за цим Договором виплачує Виконавцю плату за надання послуг. Розмір плати визначений в угоді і становить 123599,17 грн. Підставою для оплати є акти приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового засідання, позивачем на час проведення перевірки був наданий акт прийому-передачі виконаних робіт № ОУ-0000001 за Договором № 2Б від 04.03.2007, який, виходячи з приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинним документом, оскільки має всі необхідні обовязкові реквізити.

Разом з тим, в наявності у позивача є дійсна угода про надання інформаційно-консультаційних послуг, акт, що засвідчує надання послуг, платіжне доручення про перерахування коштів Виконавцю. Надані маркетингові послуги повязані з виготовленням та продажем продукції позивача та є документально оформленими.

При цьому, акт перевірки не містить посилань на норми законодавства, яким би суперечили умови Договору № 2Б від 04.03.2007, що свідчить про те, що його укладено відповідно до вимог чинного законодавства.

Обговорюючи питання щодо завищення позивачем валових витрат в розмірі 377816 грн. за рахунок віднесення до їх складу витрат на придбання карбонату кальцію, отриманого від ТОВ «Оміа Україна», колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та судом першої інстанції встановлено, 25.07.2007 між ТОВ «Оміа Україна»та позивачем укладений договір купівлі-продажу товарів № 39-S. Додатками до вказаного договору № 1 від 25.07.2007 та № 2 від 01.01.2008 визначений асортимент та вартість товарно-матеріальних цінностей, які придбаває позивач.

На підтвердження факту проведення господарських операцій з ТОВ «Оміа Україна»позивачем надані товарно-транспортні накладні, оформлені належним чином податкові накладні, які містяться в матеріалах справи (а.с.104-123, 125-146).

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані витрати позивача понесені в рамках здійснення його господарської діяльності з ТОВ «Оміа Україна»та є документально підтвердженими.

Що стосується висновків податкового органу щодо безпідставності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Оміа Україна», судова колегія виходить з наступного.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Оскільки, виписані ТОВ «Оміа Україна»податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», що не заперечується відповідачем та підтверджується актом перевірки, будь-які підстави для донарахування ПДВ та зменшення суми податкового кредиту з ПДВ у відповідача відсутні.

Отже, позивач правомірно визначив свої податкові зобов'язання як з податку на прибуток, так і з податку на додану вартість, в звязку з чим донарахування податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині «отримання консультаційно-інформаційних послуг від ТОВ «Центр «Послуги. Консультації. Рішення», господарських операцій з ТОВ «Оміа Україна»є безпідставним та протиправним.

Що стосується нарахування Позивачу податку з доходів фізичних осіб, слід зазначити наступне.

Відповідач, визначаючи позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб вказав, що при формуванні статутного внеску Позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 40 147,50 грн. і послався на те, що засновник товариства Барабан В.М. передав право власності на рухоме майно до статутного фонду, тобто відбувся продаж вказаного майна, а відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п.7.1. ст.7 цього Закону, а саме 15%. Податковим агентом в даному випадку є Позивач.

На відносини з приводу внесення засновником внеску (рухомого майна) до статутного фонду товариства не поширюються норми цивільного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу та міни, оскільки факт передачі (внесення) майна не оформлюється відповідним договором, а передача майна оформлюється шляхом оформлення акту приймання-передачі майна.

Вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону.

При відчуженні (продажу, переуступці) у подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого врахуються витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Попільнянському районі №№ 0001692301/0, 0001702301/01, 0001601701/0 від 24.07.2009 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Л.П. Борисюк

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко Повний текст ухвали складено та підписано 12.09.2011