Ухвала суду № 18350490, 14.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8156/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіМіщука М.С.

Суддів:Бєлової Л.В., Гром Л.М.

При секретарі Бодюк В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.М.Б.-Україна»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Т.М.Б.-Україна» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2009 року № 0000572305/0 та № 0000582305/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «Т.М.Б.-Україна»зареєстровано як платник податків та стоїть на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Також товариство має відокремлені філії в містах Донецьку, Сімферополі, Харкові, Одесі, Львові та Дніпропетровську. Основним видом діяльності філій є спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань та оптова торгівля будівельними матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Т.М.Б.-Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року було складено акт від 30.06.2009 року № 368/1-23-05-31111213, яким встановлено порушення позивачем п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 249614,57 грн., а також занижено ПДВ на суму 247133,50 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 13.07.2009 року № 0000572305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 374421,86 грн., в тому числі штрафні санкції - 124807,29 грн., та від 13.07.2009 року № 0000582305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 370700,25 грн., в тому числі штрафні санкції - 123566,75 грн.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на те, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат, витрати повязані з отриманням послуг по перевезенню вантажів по Україні, наданих ТОВ «ВКП «Оріон-плюс», ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_3, оскільки дані послуги не підтверджені належним чином оформленими документами та не повязані з господарською діяльністю підприємства. На цій підставі контролюючим органом зроблений висновок про відсутність у позивача права для збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач уклав договори на транспортно-експедиційні послуги від 22.01.2007 року № 070101 з ФОП ОСОБА_3, від 12.03.2008 року № 080312 з ТОВ «ВКП «Оріон-плюс»та від 19.05.2008 року № 080519 з ФОП ОСОБА_2, предметом яких є надання послуг з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також організації таких перевезень.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до ст.4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.

Пунктом 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»встановлено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до п.33 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягає надання послуг лише з перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт».

Оскільки Законом України «Про автомобільний транспорт»не передбачено ліцензування транспортно-експедиціних послуг, у звязку з цим твердження апелянта про відсутність у контрагентів належної ліцензії на перевезення вантажів є безпідставними.

Так, відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп..5.3.9 п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю та підтвердження їх належною документацією, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем транспортно-експедиційні послуги замовлялись для перевезення вантажу (товарів) зі складу до відповідних філій підприємства, що займаються оптовою та роздрібною торгівлею непродовольчими товарами та будівельними матеріалами. Тобто, дані послуги були замовлені для фактичного використання їх позивачем у своїй господарській діяльності.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, то сума податку сплачена у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп..7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно висновку судово-економічної експертизи від 18.11.2010 року № 2815/2816/10-19 після дослідження повноти та правильності заповнення реквізитів первинних документів, їх відповідність вимогам чинного законодавства, як нормативних підстав для здійснення господарських операцій та зіставлення даних взаємоповязаних документів, висновки викладені в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 30.06.2009 року №368/1-23-05-31111213 документально та нормативно не підтверджуються.

Оскільки витрати за договорами з субєктами підприємницької діяльності підтверджуються належним чином оформленими документами та доведено їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо безпідставності та необґрунтованості висновків акту перевірки та винесеного, на його підставі, податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2011 року - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: