Ухвала суду № 18350415, 07.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №2-а-29/11/1070 Головуючий у 1- й інстанції Брагіна О.Є. Суддя - доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

07 вересня 2011 р.м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області до Приватного підприємства «Літл» про стягнення податкової заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 42548500,81 грн.

Ухвалою окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Також, до Київського апеляційного адміністративного суду надійшла заява від Прокуратури Києво-Святошинського району Київської області про приєднання до апеляційної скарги позивача, в якій вона апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі

В судове засідання сторони не з'явилися, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 197 КАС України

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позовна заява подана з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленим у Кодексі адміністративного судочинства України 6 місяців, та не зазначено поважності пропуску такого строку.

З такими рішенням суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2006 р., позивачем була сформована перша податкова вимога №1/63, яка направлена відповідачу. У зв'язку з відсутністю ПП «ЛІТЛ»за місцезнаходженням, 27.01.2006 р., цю податкову вимогу було вивішено на дошку податкових оголошень, що підтверджується актом №5 від 27.01.2006 р., наданим представником позивача

27.02.2006 р., була сформовано друга податкова вимога №2/315, яка 23.03.2006 р. також була вивішена на дошку податкових оголошень, що підтверджується актом позивача №26 від 23.03.2006 р.

12.01.2009 р., позивачем була проведена документальна виїзна перевірка ПП «ЛІТЛ»на предмет підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Ольвія-Кан», що оформлено актом перевірки №5/23-3/32684103 віл 12.01.2009 р.

За наслідками перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0000032301/0 від 22.01.2009 р., яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних виробниках у розмірі 28366049,00 грн. за основним платежем та 14183024,50 грн. штрафних санкцій. Перевірялась діяльність підприємства у 2008 році.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 05.07.2011 року № 945/11/13-11 зміст субєктивного права, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували, до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Таким чином, тривалість і правила обчислення строку звернення до суду визначається за правилами, які були чинними на момент перебігу відповідного строку.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України від 7 липня 2010 року №2453 «Про судоустрій і статус суддів»було внесено зміни до ст..99 КАС України, які набули чинності з 30 липня 2010 року.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, право на звернення до суду виникло у позивача до внесення змін до чинного законодавства 30.07.2010 року, порушення на підприємстві, що перевірялося, мали місце у 2008 році, то правила обчислення строку звернення до суду повинні визначатися за тими правилами, які діяли на момент початку перебігу строку відповідно до Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», як спеціального нормативного акту, що складає 1095 днів.

Відповідно до п. 15.1.1. Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Згідно з п. 4) ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 197, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області до Приватного підприємства «Літл»про стягнення податкової заборгованості задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Парінов А.Б.

Суддя Беспалов О.О.