Ухвала суду № 18348913, 08.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5078/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Міщука М.С.

Гром Л.М.

при секретарі:Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Агасфер»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агасфер»звернулися до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі № 0000331702/0 від 26.01.2010 року, № 0000331702/1 від 11.02.2010 року, № 0000331702/2 від 05.03.2010 року, № 0000331702/3 від 09.04.2010 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі № 0000331702/0 від 26.01.2010 року, № 0000331702/1 від 11.02.2010 року, № 0000331702/2 від 05.03.2010 року, № 0000331702/3 від 09.04.2010 року.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у м. Житомирі подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 14 по 30 грудня 2009 року працівниками ДПІ у м. Житомирі була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Агасфер»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.01.2009 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 30.01.2009 року по 30.09.2009 року, за результатами якої був складений акт № 39/23-1/36330465/0110 від 12.01.2020 року, відповідно до висновків якого підприємством порушено пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1, 7.3, п. 12.1 ст. 12 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі Закон № 889-ІV) - недоутримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 39638,85 грн., в т.ч.: - 30264,00 грн. за січень 2009 року; - 9355,35 грн. за серпень 2009 року; - 19,50 грн. за вересень 2009 року.

З акту перевірки вбачається, що

підприємством було виплачено дохід громадянину ОСОБА_3 за проданий згідно біржового контракту № ТЗ/1/1352 від 21.08.2009 року автомобіль Suzuki, однак податок з суми виплаченого доходу не утримано. При цьому відповідач виходить з того, що оскільки товарна біржа не є посередником з продажу, обміну рухомого майна, то вона відповідно не може бути податковим агентом, а тому податковим агентом в даному випадку виступає ТОВ «Агасфер», яке при виплаті доходу фізичній особі зобовязане було утримати податок;

ТОВ «Агасфер»не здійснював оподаткування суми поповнення статутного внеску засновником ОСОБА_4 у вигляді рухомого майна на суму 100880,00 грн. у січні 2009 року податком з доходів фізичних осіб сума не утриманого податку склала 30264,00 грн. При цьому відповідач зазначає, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного на праві власності рухомого майна є з її боку відчуженням такого майна в даному випадку має місце договір міни, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а відповідно до п.п. 12.1 ст. 12 Закону № 889-ІV, дохід платника податку від продажу обєктів рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 цього Закону;

перевіркою дотримання вимог «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637 встановлено порушення п. 2.11, п. 3.1, п. 3.2 відсутні достовірні підтвердні документи до авансового звіту ОСОБА_5 б/н від 15.09.2009 грн. на суму покупки бензину на 130,02 грн.

На підставі акту перевірки № 39/23-1/36330465/0110 від 12.01.2020 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000331702/0 від 26.01.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 118916,55 грн. (за основним платежем 39638,85 грн., за штрафними санкціями 79277,70 грн.).

Вищевказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, скарги були залишені без задоволення і за наслідками їх розгляду були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000331702/1 від 11.02.2010 року, № 0000331702/2 від 05.03.2010 року, № 0000331702/3 від 09.04.2010 року.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у м. Житомирі податкових повідомлень-рішень № 0000331702/0 від 26.01.2010 року, № 0000331702/1 від 11.02.2010 року, № 0000331702/2 від 05.03.2010 року, № 0000331702/3 від 09.04.2010 року, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що при продажу ОСОБА_3 автомобіля Suzuki ТОВ «Агросфер»виступало як покупець, а не посередник, то воно в даному випадку не може вважатись податковим агентом.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону № 889-ІV, податковий агент юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пунктом 12.3 ст. 12 Закону № 889-ІV передбачено, що якщо обєкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих платником податку від такого продажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 263, ст. 295 ГК України, господарсько-торгівельна діяльність може здійснюватись субєктами господарювання, крім іншого, в формі комерційного посередництва у здійсненні торгівельної діяльності; комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг субєктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок субєкта, якого він представляє.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вклад фізичної особи у вигляді рухомого майна до статутного фонду юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді, тобто є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно п. 1.2 ст. 1 Закону № 889-ІV, а тому не відноситься до операцій з купівлі-продажу (міни) майна відповідно до норм ст. 12 цього Закону.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону № 889-ІV, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 ст. 4 цього Закону протягом відповідного звітного періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, до складу якого, крім іншого, відповідно до п. 1.3 «в»вказаного закону включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Як вбачається з пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-ІV, інвестиційний прибуток визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, з урахуванням норм п.п. 6.9.4 цього пункту.

ОСОБА_4 здійснив пряму інвестицію, внісши рухоме майно до статутного фонду позивача в обмін на корпоративні права, які, як вбачається з ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не відносяться до матеріальних та нематеріальних активів, коштів, цінних паперів або деривативів, а є правом власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи право на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19,05 грн., оскільки з матеріалів справи вбачається, що до авансового звіту ОСОБА_5 б/н від 15.09.2009 грн. надано фіскальний чек про покупку бензину А-95 на суму 130,02 грн., який за формою та змістом відповідає п. 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, і має напис «Фіскальний чек».

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у м. Житомирі податкових повідомлень-рішень № 0000331702/0 від 26.01.2010 року, № 0000331702/1 від 11.02.2010 року, № 0000331702/2 від 05.03.2010 року, № 0000331702/3 від 09.04.2010 року

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді:Л.М. Гром,

М.С. Міщук