Ухвала суду № 18348891, 08.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-928/10 Головуючий у 1-й інстанції: Охрімчук І.Г

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"08" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 27.09.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоотриманої щомісячної грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 27.09.2010 позов задоволено: визнано дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області по невиплаті ОСОБА_4 допомоги як особі, яка разом з неповнолітньою дитиною проживає на території радіоактивного забруднення у відповідності із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- протиправними; стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої АДРЕСА_1 6124,00 грн. допомоги як особі, яка разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає на території радіоактивного забруднення.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та неповнолітня дитина ОСОБА_6 є особами, які постійно проживають у зоні гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 № 796 громадяни, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення мають право на щомісячну грошову допомогу у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати в звязку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.

Зміст Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», положеннями яких встановлювалися розміри мінімальних заробітних плат у 2009-2010 роках, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія якої у 2009-2010 роках не зупинялась.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, щомісячна грошова допомога у 2009-2010 роках відповідачем неправомірно виплачувалась на підставі постанови КМ України від 26.07.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими обмежені права позивача, порівняно з правами, встановленими положеннями ст. 37 Закону № 796, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції та в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не спростовано апелянтом.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 27.09.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: