Ухвала суду № 18349058, 08.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № А4/097-07 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

суддів: Міщука М.С.

Гром Л.М.

при секретарі:Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі на постанову Господарського суду Київської області від 27 квітня 2007 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегапромсервіс”, та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма “Фавор”, про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Вишгородському районі Київської області звернулась до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ „Мегапромсервіс” та ТОВ “Фірма “Фавор, про визнання недійсним договору № 1207, укладеного відповідачами 07.12.2004р. При цьому, ДПІ просить суд стягнути з ТОВ „Мегапромсервіс” на користь ТОВ “Фірма “Фавор” вартість отриманого за договором № 1207 від 07.12.2004 р., укладеного між ТОВ „Мегапромсервіс” та ТОВ “Фірма “Фавор” на загальну суму 33000,00 грн., а з ТОВ “Фірма “Фавор” стягнути на користь державного бюджету вартість отриманого за договором № 1207 від 07.12.2004 р, укладеного між ТОВ „Мегапромсервіс” та ТОВ “Фірма “Фавор” на загальну суму 33000,00 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 27 квітня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Вишгородському районі Київської області подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Господарського суду Київської області від 27 квітня 2007 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 грудня 2004 року між ТОВ „Мегапромсервіс” (код ЄДРПОУ 32947250) та ТОВ “Фірма “Фавор” (код ЄДРПОУ 21505980) укладено договір про виконання ремонтно-будівельних робіт № 1207, згідно умов якого ТОВ “Фірма “Фавор” доручає, а ТОВ „Мегапромсервіс” бере на себе зобовязання виконати ремонтно-будівельні роботи. Вартість робіт визначається сторонами за договірною ціною у сумі 33000,00 грн. (разом з ПДВ).

На виконання згаданого договору сторонами було оформлено Акт прийому-передачі виконаних робіт від 19.04.05р., згідно якого ТОВ „Мегапромсервіс” виконало роботи на суму 33000,00 грн., а ТОВ “Фірма “Фавор” оплатило згадану суму в повному обсязі.

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-1 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-1 є подання Генеральної прокуратури України від 30.11.2006р. № 17/1/2-16257-05 із залученим допитом директора ТОВ „Мегапромсервіс” ОСОБА_4 від 17.08.2005р. на якому остання вказала, що до господарської діяльності згаданого підприємства вона відношення не має і зареєструвала його за грошову винагороду, а також висновок судово-почеркознавчої експертизи № 589 від 16.11.2006р. у якому встановлено, що підписи на договорі №1207 від 07.12.2004р. та фінансово-господарських документах виданих на виконання оспорюваного договору, виконані не ОСОБА_4

В обґрунтування позову ДПІ зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ “Мегапромсервіс”.

ДПІ у Вишгородському районі не надано доказів на підтвердження укладання оспорюваного договору від 07.12.2004р. № 1207 з порушенням господарської компетенції з боку ТОВ „Мегпромсервіс”.

Первинні документи, якими оформлено спірний договір, від імені ТОВ „Мегапромсервіс” підписані його директором ОСОБА_4.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним договору № 1207, укладеного відповідачами 07.12.2004р. та стягнення на користь державного бюджету вартість отриманого за цим договором, з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Залучений до матеріалів справи витяг з акта перевірки від 21.09.2006р. № 669\23-2\32947250 позапланової перевірки ТОВ „Мегапромсервіс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2004р. по 29.12.2005р., на підставі якого ДПІ у Вишгородському районі винесені податкові повідомлення-рішення від 8.11.2006р. № 0000902300\0, яким ТОВ „Мегапромсервіс” визначено податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток загалом на суму 76107922 грн., та № 0000912300\0, яким ТОВ „Мегаромсервіс” визначено податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість загалом на суму 60882750 грн., не свідчать про наявність умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, саме у відповідача-1, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу про визначення податкових зобовязань ТОВ „Мегапромсевіс” саме за спірною угодою з ТОВ “Фірма “Фавор”.

На момент укладення та виконання спірної угоди ТОВ „Мегапромсервіс” було належним чином зареєстрованим підприємством та платником податків.

Податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, не доведено, що за результатом виконання спірного договору у відповідача-1 наявний податковий борг, в звязку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним, не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Відповідно до вимог ч. статті 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні статей 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

ТОВ „Мегапромсервіс” на час прийняття рішення у справі є ліквідованим, тому відповідна санкція в частині стягнення в доход держави отриманого за спірною угодою може бути застосована виключно до ТОВ “Фірма “Фавор”.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про пропущення строків для застосування до відповідача-1 адміністративної санкції, оскільки позивач звернувся до суду 08.02.2007р., тобто більш як через два роки після вчинення відповідачем-1, як стверджує позивач, правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Господарського суду Київської області від 27 квітня 2007 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі на постанову Господарського суду Київської області від 27 квітня 2007 року - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 27 квітня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді:Л.М. Гром,

М.С. Міщук